25 років – під «парасолькою» НАТО. Чи почувається Польща безпечною сьогодні?

Від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну Польща почала модернізувати і зміцнювати свою армію. Країна збільшила видатки на оборону, відновлює раніше розформовані військові частини, купує найсучаснішу техніку, головно в Південній Кореї та Америці. Також працює над створенням нової стратегії безпеки. Офіційна Варшава певна, що ніхто не наважиться напасти на сильне НАТО, на сильні країни.

11 березня президент Польщі Анджей Дуда, напередодні візиту до США з нагоди 25-річчя Польщі в НАТО, зібрав Раду національної безпеки, на якій наголосив, що російський імперіалізм є загрозою, до якої альянс має бути готовим. Під час візиту в Білий дім президент Польщі має намір говорити про збільшення мілітарного потенціалу НАТО, а саме: про необхідність всім країнам альянсу збільшити видатки на оборону.

Дуда наголосив, що НАТО зміцнюється, зокрема, і завдяки новим членам – Швеції та Фінляндії. «Маю надію, що альянс зуміє ухвалити це сміливе рішення і в недалекому майбутньому прийняти Україну в НАТО. Всі розуміємо, на сьогодні це дуже важко, але ми з нашого польського бачення, знаючи історію і специфіку східного сусіда, розуміємо, що прийняття України до НАТО є необхідністю для того, аби дати додаткову гарантію збереження безпеки і миру в нашій частині Європи», – додав президент.

Що дало Польщі НАТО, чи почувається країна безпечно під «парасолькою» альянсу та які перспективи оборонного союзу? Про це Радіо Свобода запитало у експертів, зокрема, людини, яка була безпосереднім свідком вступу Польщі до НАТО.

Домовленість і алкоголь

Після розпаду СРСР і Організації Варшавського договору до 1993 року в Польщі базувалися російські війська, а Кремль трактував країну як свою сферу впливу. Але, попри це, Польща цілеспрямовано рухалася у бік НАТО.

Фундамент до вступу Польщі в альянс заклав тодішній президент Лех Валенса. У серпні 1993 року у Варшаві він зустрівся з тодішнім президентом Росії Борисом Єльциним. Ціль Валенси була переконати російського лідера у тому, що Польщі місце в НАТО і це ніяк не загрожуватиме східному сусідові. За словами очевидців, Валенсі вдалося це зробити завдяки міцному алкоголю. Наступного дня після «важких переговорів» Єльцин сказав, що не проти вступу Польщі до НАТО. Втім згодом, після повернення до Москви він відрікся від цих слів.

«В той час, коли Валенса вечеряв з Єльциним і пробував його у відомий спосіб схилити до згоди на членство Польщі в НАТО, я мав подібне завдання, зробити те саме з Грачовим. Але я навіть не пробував його споїти, бо розумів, що з тим не дам собі ради. Тому мені не вдалося, а Валенсі вдалося.

І наступного дня Валенса подолав опір Грачова (Павло Грачов – колишній міністр оборони РФ – ред.) і Козирєва (Андрій Козирєв – колишній міністр закордонних справ РФ – ред.), аргументуючи Єльцину: «Ми тут, пане президенте, справжні демократи, прошу не слухати своїх радників, ми про все домовилися і мусимо того притримуватися». І врешті той документ, з додатковою поправкою, був підписаний», – розповів Радіо Свобода про закулісся переговорів на шляху до НАТО тодішній міністр оборони Польщі Януш Онишкевич.

Через 6 років, 12 березня 1999 року, попри дебати в організації та протидію РФ, одночасно з Чехією та Угорщиною, Польща стала членом альянсу. Тоді президентом Польщі був Александр Кваснєвський. Польська армія почала переходити на західні стандарти, отримувати нове озброєння, а польські солдати взяли участь у військових операціях альянсу в Іраку, Афганістані та Середземному морі.

НАТО не планувало розширення, Польща «вдерлася» в альянс?

За словами Януша Онишкевича, альянс не мав наміру приймати нових членів. Фактично лише два політики підтримували Польщу на цьому шляху – тодішній міністр оборони Німеччини Фолькер Рюхе та міністр оборони Данії. Зрештою, завдяки їхній позиції союз розширився.

«Це очевидно для всіх, крім російських пропагандистів, що НАТО нас не затягнуло до себе, ми туди «вдерлися» і не пожалкували», – каже ексміністр оборони у 1992-1993 і 1997-2000 роках.

Від вступу і до сьогодні країна пройшла три етапи в НАТО, вважає колишній посол Польщі в Афганістані, полковник резерву Збройних сил Польщі Пйотр Лукашевич.

«Перший етап – 1999-2014 роки – самоствердження Польщі, демонстрація, що ми є справжнім союзником, йдемо до Іраку, до Афганістану.

Наступний період – тривалий час ми були «другою категорією» країн НАТО. Член НАТО, 5 стаття, але без армії, без військових баз. Після 2016 року було, так би мовити, наше «підвищення» в альянсі.

А третій етап настає цього року. На наших очах розпочинається гра за європейське керівництво в альянсі. Це цікавий етап і важливий, з точки зору нашої безпеки.

Починається фаза – Франція, Німеччина, Велика Британія, Польща, також Північ. Я не знаю, до чого йде, чи ми справді маємо такий потенціал, але входимо в світ, де передусім береться до уваги військова потуга. Міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський нещодавно сказав, що якщо треба буде, то і 8% ВВП будемо давати на озброєння, бо захиститися – наш фундаментальний інтерес, бо знову з’явилася «наддержава», яка прагне змінити статус кво військовими засобами. І це не НАТО, не Америка, це Росія, яка здуріла», – зазначає Пйотр Лукашевич.

Сьогодні поляки не мають сумніву, що завдяки членству в НАТО зріс рівень безпека країни. Найновіше опитування, опубліковане 12 березня 2024 року, проведене IBRiS для Rzeczpospolita, свідчить, що так вважає 88,7% респондентів. 1,4% мають інше бачення, а 10% опитаних взагалі не мають визначеної думки на цю тему.

НАТО – гарантія безпеки?

Після розпаду Союзу доля НАТО була доволі невизначеною, були думки про розформування, мовляв, свої цілі альянс вже виконав, каже ексміністр оборони Польщі Януш Онишкевич:

«Після 1989 року з’явилися доволі серйозні думки на Заході, що НАТО треба розпустити, бо його формула вичерпалася. Причина, чому альянс створили, зникла, бо зникла загроза зі сторони СРСР, а потім Росії. Так це тоді здавалося, але, на щастя, НАТО збереглося, бо було визнано істотно стабілізуючим чинником у нашій геополітичній сфері. І доки Росія буде жити в мороці імперіалізму, НАТО потрібне для того, щоб гальмувати намагання Росії домінувати над іншими».

Чи після 25 років членства в оборонному союзі Польща і її громадяни почуваються у безпеці? Думки з цього приводу серед опитаних експертів розділилися.

«Я почуваюся безпечно. Останні два роки показали, що, попри все, Росія не є такою сильною мілітарно, вона не мала би шансу у конвенційній війні з НАТО. Польща спільно з союзниками дала б опір. Я не вірю в напад Росії на НАТО. Звичайно, якісь дії політичні, парамілітарні Росія може спровокувати, це арсенал, яким вона володіє», – певен Пйотр Лукашевич.

Водночас дипломат каже, що пересічні поляки не такі спокійні і наводить свіжий приклад: «Нещодавно я говорив з журналісткою одного з польських радіо. І вона мені розказує, що ходить вчитися стріляти. Уявить собі. А це означає, що поляки розуміють серйозність ситуації, яка виникла довкола наших кордонів, і розуміють, що історія повернулася і повернулася в дуже неприємній для нас версії».

Колишній міністр оборони Польщі теж почувається не надто безпечно, каже: від такого сусіда можна очікувати чого завгодно.

«Нам загрожує те, що зараз бачимо на сході України, тобто російська імперіальна політика. Натомість, очевидно, ми радіємо, що ми в НАТО, бо завдяки тому ми почуваємось більш безпечно, ніж би це було без НАТО. Вважаю, що зараз ситуація є настільки парадоксальна, що ми можемо почуватися безпечно настільки довго, наскільки довго Україна буде оборонятися перед Росією. Маю надію, що Україні це вдасться і Польща буде у безпеці далі», – каже Януш Онишкевич.

Напад Росії на НАТО експерт виключає, принаймні зараз, поки РФ воює з Україною. «Поки що Росія анґажує всі сили, щоб реалізувати свої політичні цілі в Україні. Росії не вистачить військового потенціалу, аби відкрити додатковий фронт. Але якщо конфлікт з Україною якось закінчиться, якщо раптом Україні не стане сил боронитися, то тоді ця проблема може з’явитися на наших східних кордонах. Тоді НАТО покаже, що є міцним, надійним і сильним союзом», – певен колишній міністр оборони.

Януш Онишкевич додає, що Польща все ж готується до нападу, реалізовуючи «план відлякування»: «Найголовніше – переконати потенційного агресора, що ця агресія йому буде невигідною. А переконати можна, лише демонструючи силу, яка відлякує, але цю силу треба збудувати. За останні кількадесят років ми були переконані, що проблем на нашому східному кордоні не буде. Ціла Європа готувалася хіба що до втручання десь в Африці, на Близькому Сході, на Балканах, для чого не потрібні були ані великі сили, ані військова техніка, яка зараз так потрібна Україні».

Що ж до п’ятої статті НАТО, то, на думку експерта, вона надто «м’яка», у разі потенційної загрози розраховувати лише на неї не варто. «Якщо на країну НАТО нападуть, то всі інші країни визнають цей напад, як напад і на їхню територію і будуть підтримувати державу, на яку напали, у спосіб, який вважатимуть доречним. Не написано, що це має бути повне і негайне військове заанґажування», – зазначає Януш Онишкевич.

Політолог Анджей Турковський наголошує, що російські еліти досі не змирилися з сучасною реальністю і намагаються зробити «ревізію» минулого.

«Так, ми в НАТО, але якщо глянемо на те, що відбувається в Європі, то головна вісь конфлікту весь час та сама. Таким дуже конкретним прикладом були вимоги з боку керівників Росії ще перед інвазією, то були умови для переговорів, які Путін поставив американцям.

Головною умовою була відмова від попереднього розширення НАТО на центрально-східну Європу. Тобто ця історія не закінчена, постійно маємо змагання, чиї інтереси будуть передусім братися до уваги в країнах Заходу, чи будуть це інтереси Росії, чи все ж таки інтереси і цінності нашої частини Європи», – каже політолог.

Перспективи України в НАТО

Майбутнє України – в альянсі, але на заваді членства стоїть війна, поки вона триває, дорога до НАТО для України закрита, кажуть співрозмовники Радіо Свобода.

«Є велика дилема, пов’язана з Україною. Поки триває війна з Росією, доти вступ України до НАТО означав би автоматично війну всього НАТО з Росією, а НАТО, зокрема, багато політиків і західні суспільства до цього не готові.

Тому ситуація на східному кордоні мусить стабілізуватися, щоб можна було Україну прийняти до альянсу і тим самим утвердити її статус, її безпеку і також утвердити, що кожна атака на Україну – це атака на ціле НАТО. Боюсь, що ця війна не буде короткою. Ми мали ілюзію на початку, бо всі війни в другій половині ХХ століття і на початку цього століття були короткими, інтенсивними, але короткими.

Зараз з’ясовується, що війна може бути довгою. Тому стабілізація ситуації на сході України вимагатиме багато часу. Але ми маємо тримати кулаки і постійно підтримувати Україну», – зазначає колишній міністр оборони Польщі Януш Онишкевич.

Що війна не закінчиться швидко, згоден і дипломат Пйотр Лукашевич: «На моє переконання, цивілізаційною ціллю Польщі в цей момент є членство України в НАТО. Воно не настане, поки триває війна, зі зрозумілих причин. І тут не йдеться про боягузтво якихось американських, західних чи польських еліт.

Якщо виграє Байден, я в цьому переконаний, його друга каденція відкрила би амбіції щодо такого розв’язання, про яке Україна наразі не може мріяти. Але то є та ціль – Україна в НАТО. А Росії, яка вирішила зробити «цивілізаційне самогубство», треба допомогти в креативний спосіб, тобто реагувати на стратегічні помилки Росії, на стратегічні можливості, які відкривають ці помилки».

Щодо можливого відправлення в Україну військ союзників, про що зараз багато говорять, то, на думку експерта, це спосіб показати Росії, що Європа теж може піднімати ставки. За словами Пйотра Лукашевича, не йдеться про те, що танкова дивізія альянсу воюватиме на Донбасі, але мова про навчання чи присутність НАТО на території України.

Військові країн НАТО – вже на території України, таку заяву 8 березня зробив міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський на конференції з нагоди 25-річчя вступу Польщі до альянсу.

«Солдати з країн НАТО вже є в Україні. Я б хотів подякувати країнам, які йдуть на цей ризик. Вони самі знають, хто то є», – зазначив головний дипломат Польщі.