Війна і вино: боротьба та успіхи українського виноробства
МИКОЛАЇВ – Для деяких українців повномасштабне вторгнення Росії означало призупинення їх «звичайного» життя. Для винороба Георгія Молчанова це означало активізацію діяльності.
За останні кілька місяців він завершив будівництво дегустаційного залу та гостьового будинку. І це в той час як звуки боїв долітають і до Сливиного, розташованого трохи вище за течією Дніпра від Миколаєва.
«Наша армія почала активні бойові дії під Херсоном» – за 60 кілометрів на південний схід від Миколаєва – «тому ми бачимо багато військових переміщень», – каже Молчанов із виноробного підприємства «Сливино».
І хоч на момент розмови, коли Молчанов розповідав про хороший урожай, було «не надто гучно», все ж уламок великої бомби, що вертикально стирчать із землі на одній із його ділянок землі – справив велике враження. Господар пом’якшив його сухим зауваженням: «У нашому винограднику є лише одна ракета», – сказав він.
У березні 2022 року, на початку масштабного вторгнення Росії в Україну, російські війська увірвалися в Миколаївську область, намагаючись захопити аеропорт і обстрілюючи густонаселене місто. Миколаїв – стратегічний порт на Дніпрі, який впадає в Чорне море між Херсоном і Одесою.
29 березня крилата ракета влучила в Миколаївську обласну державну адміністрацію, і пробила величезну діру в будівлі. Тоді загинули щонайменше 37 осіб.
Російські війська зупинилися біля міста, а потім були витіснені українським контрнаступом, під час якого українські війська звільнили Херсон.
Сьогодні залишки ракет, бомб і снарядів все ще знаходяться на цій, а російські обстріли і атаки тривають.
«Наші виноградники і наші люди працюють під постійними ракетними обстрілами, а це досить небезпечно, – каже Світлана Цибак із виноробні «Бейкуш», яка розташована приблизно за 60 кілометрів в Очакові. – Незважаючи на це, наші сміливі та працьовиті колеги за ці два роки дали непогані врожаї»
Великим викликом було отримання ліцензії. Тепер винороби можуть зосередитися на головному – виробництві чудових вин
Українські крафтові винороби і війна
Звісно, війна завдає великих втрат і людям і бізнесу.
Але те, що Україна опинилася в центрі увагу світу через напад Росії, частково спричинило і посилення інтересу до українського вина.
Бум в українському виноробстві почався із 2010 році. Але дрібні виробники вина скаржилися на проблеми і кількість виноробень скорочувалася.
Тепер законодавці стверджують, що заклали основи заохочення виробників і відновлення галузі.
Сьогодні виноробні «Сливино» та «Бейкуш» входять до числа 26 невеликих виноробних підприємств в Україні, порівняно – з 52 у 2018 році та близько 100 – у 2013 році
Законодавці під тиском виноробів у серпні 2023 ухвалили закон, який, як вони сподіваються, переломить цю тенденцію.
«Ініціатива допоможе створити економічні стимули для розвитку малого виноробства», – написав у Telegram автор закону Данило Гетьманцев перед його ухваленням.
Ініціатива допоможе створити економічні стимули для розвитку малого виноробства
Закон зменшив деякі бюрократичні бар’єри, які довгий час заважали таким виноробам, як Молчанов, який сказав, що «якщо ви хочете відправити вино до Європи, вам потрібно зібрати багато паперів, набратися терпіння».
Цибак, яка очолює Асоціацію крафтових виноробів України, назвав закон «великим досягненням».
«Було досить важко найняти додатковий персонал», – сказала Цибак, посилаючись на бюрократичні бар’єри.
«Великим викликом було отримання ліцензії. Тепер винороби можуть зосередитися на головному завданні – виробництві чудових вин», – додала Цибак.
4 грудня народний депутат Ігор Марчук заявив, що «розраховуємо найближчого дня видати першу ліцензію за спрощеною процедурою для малих виноробів».
Молчанов робив раніше спробу спростити бюрократичний процес: у березні 2018 року парламент прийняв законопроєкт, який спрощує процедуру реєстрації малого та середнього виноробного підприємства.
В українського вина є майбутнє – через 10-15 років
«Ми були першими в Україні, хто отримав ліцензію за цим законом – тому ми побудували ці маленькі споруди, – сказав він, показуючи на білу двоповерхову будівлю на виноробні, – ми посадили тут один гектар винограду і почали нарощувати невеликий винний бізнес», – сказав Молчанов.
Найбільше дрібних виноробів зосереджено в Миколаївській області через сприятливі «кліматичні та ґрунтові умови», зазначив лондонський сомельє Дмитро Гончарук.
Українське вино ще молоде. Виробники та покупці сподіваються, що він продовжить набирати обертів у всьому світі. Українські експерти кажуть, що зараз це, мабуть, на одному рівні з виноробною промисловістю Англії, що розвивається.
«В українського вина є майбутнє – через 10-15 років», – сказав у липні Євген Сафонов, колишній менеджер бару MyWine в Одесі, який спеціалізується на продажу українських вин, коли ці вина підживлювали веселі ночі біля піаніно на тлі інтенсивних російських ракетних ударів.
«Люди живуть так, ніби завтра ніколи не настане. І це неймовірне відчуття», – сказав він.
Гончарук погодився з його оцінкою перспектив українських вин.
«Вони повинні експериментувати», – сказав він, додавши, що знання про виноробство були значною мірою знищені в радянський час, і тепер винороби шукають «будь-яку інформацію з дорадянських часів».
Починаючи з березня 2022 року на українське вино був величезний попит
Коли Гончарук вперше задумався про імпорт українських вин до Британії, він хотів зосередитися на незвичайних сортах винограду, які можна отримати в Україні, на відміну, скажімо, від Каберне Совіньйон. Виноград Тельті-Курук, наприклад, можна знайти лише в Україні.
«Цей виноград кілька століть тому прийшов з Туреччини чи Вірменії. Його активно вирощували на Одещині, а за радянських часів там фактично все пересадили» на морозостійкі та хворобостійкі сорти», – сказав він.
Врятувати його вдалося одному виноробу – Шабо. На Шабо також вплинула «антиалкогольна кампанія» Горбачова в пізню радянську епоху, яка негативно вплинула на українські виноградники, кажуть вони.
Через кілька місяців після повномасштабного вторгнення Росії спостерігався глобальний сплеск уваги до українських вин.
«Починаючи з березня [2022 року] був величезний попит», – сказав Гончарук. «Я маю на увазі, що більшу частину минулого року був величезний попит. Усі шукали українське вино».
Інтерес до українського вина за кордоном допоміг протистояти обмеженню внутрішнього ринку – результату бомбардувань, відключень та обмежень продажу алкоголю.
«Людям було цікаво, по-перше, вони просто не знали, що в Україні виробляють вино, вважаючи, що це дуже холодна країна – щось на кшталт Росії», – сказав Гончарук. «Вони були справді здивовані, що українське вино існує».
Хоча вторгнення Росії деякою мірою підштовхнуло українських виробників вина, але інші постраждали. Окрім руйнувань, бомб, що вибухають на їхніх виноградниках та загрози смерті, їм також доводиться боротися із повільним часом доставки.
За кордоном було цікаво, що в Україні виробляють вино. Люди були здивовані, що українське вино існує
«Дуже велика проблема з пальним», яке потрібне і для транспорту, і для тракторів, сказав Молчанов. За його словами, люди годинами чекали на заправках, щоб врешті дізнатися, що пальне закінчилося.
«Усі ці ланцюжки постачання були зламані. Хімікати, саджанці, які ви хочете посадити… Багато людей просто підуть… ви нічого не можете зробити, щоб це відновити», – сказав він.
Також є дефіцит скляних пляшок після бомбардування великого українського скляного заводу в березні 2022 року.
«Ми не могли розлити вина через невизначеність, відсутність пляшок і персоналу», – сказав Цибак.
Розбили і знищили все
Російські сили, окрім знищення ще спеціалізуються на пограбуванні.
Виноробня «Стоїк» (Stoic Winery), що на Херсонщині, раніше називалася «Князь Трубецькой» – її перейменували, щоб віддалитися від російської історії і віддати данину стоїцизму, стійкості українців.
Stoic був пошкоджений бомбардуваннями та розрабований під час російської окупації.
«Війна забрала у нас усе. Все або викрадено або розбито, наші професіонали були змушені тікати від насильства, а склади бомбили», – повідомила компанія Stoic в Instagram у квітні.
Широкомасштабна війна Росії поставила під питання майбутнє українського виноробства.
Катерина Полянська, еколог з організації «Довкілля. Люди. Закон.», зібрала понад 100 зразків ґрунту з різних регіонів, щоб точно визначити хімічні зміни в ґрунті внаслідок війни.
Війна забрала у нас усе, наші професіонали були змушені тікати від насильства, а склади бомбили
За її словами, ґрунт із воронки від снаряда на шкільному подвір’ї в Миколаївській області містить понад 600 міліграмів свинцю на кілограм, тоді як у ґрунті з воронки від ракети в лісі в тому ж регіоні концентрація міді перевищує більш ніж у 100 разів допустиму межу».
Попри таку складну ситуацію, винороби ще й намагаються допомагати місцевим людям.
Через проблеми з водопостачанням у Миколаєві люди іноді приходять на винзавод Молчанова, щоб набрати води.
У той час, як місто почало копати колодязі та постачати мешканців «водним трамваєм», він почав забезпечувати очищеною водою, а також допомагати й іншим українським регіонам за рахунок грантів.
А Світлана Цибак розповіла, що «Бейкуш» дуже підтримує українських військових:
«Ми даруємо та забезпечуємо наших бійців безпілотниками. Ми проводимо багато благодійних акцій в Україні та за її межами. Ми проводимо аукціони зі старими та особливими урожаями наших вин»
Поки кінця війні не видно, але власники Stoic мають намір вистояти.
«Чи маємо ми право здатися і зупинити історію виноробства?» – повідомили вони в Instagram. «Ми цього не робимо і не хочемо».
(Авторкою матеріалу є журналістка Алііде Найлор. Оригінал публікації на сайті RFE/RL)