Як Росія досі використовує у зброї західні технології. Приклад винищувача Су

Наскільки російський ВПК залежний від імпортних технологій? І чи можна перекрити ці поставки? «Схеми» (Радіо Свобода) отримали ексклюзивний список від української розвідки – перелік імпортної електроніки з 2000 деталей, які складають «мозок» російських винищувачів типу Су. Тих літаків, які армія РФ застосовує для атак проти України. Журналісти проаналізували цей список разом з Незалежною антикорупційною комісією (НАКО) та з’ясували, що російський виробник винищувачів «Сухой» масово використовує у цих літаках деталі японського та американського виробництва.

«Схеми» виявили, що у ланцюжку постачання західної електроніки від виробника до російських заводів задіяна низка посередників – зокрема, з Угорщини, Кіпру, Туреччини, Китаю та Росії. При чому в РФ це постачальники, пов’язані з військово-промисловим комплексом, які так і не потрапили під санкції.

У списку, який «Схеми» отримали від української розвідки – перелік з понад 2000 закордонних деталей з «начиння» п’яти російських винищувачів – Су-27СМ3, Су-30СМ, Су-34, Су-35С та Су-57 останнього покоління.

Згадані винищувачі – носії ракетно-бомбового озброєння, які Росія активно використовує у війні проти України і регулярно звітує про отримання армією РФ нових бортів. Із Су запускають авіаційні бомби – наприклад, КАБ-500 чи КАБ-1500, та, в тому числі, керовані ракети – зокрема, Х-59 та її модернізовану версію Х-69.

• У квітні цього року через атаки Х-59 у Дніпрі поранень зазнали 18 людей.
• У березні в Одесі від уламків такої ракети постраждала дитина, її госпіталізували.
• У лютому через атаку КАБами Куп’янська загинули двоє мешканців і ще п’ятеро травмувались.
• Для удару по Трипільській ТЕС, як повідомляв Defense Express з посиланням на власні джерела, армія РФ використала сучаснішу Х-69.

Збройні сили України регулярно збивають ці ракетоносні винищувачі. З початку року повідомляли про десяток збитих Су.

«Схеми» проаналізували список із імпортною електронікою разом з Незалежною антикорупційною комісією (НАКО) і підрахували, що в російських Су масово використовують деталі зі США – наприклад, американських виробників Texas Instruments, Analog Devices й інших – та з Японії.

Ця електроніка – в основі систем навігації і наведення ракет та авіабомб, засобів радіоелектронної боротьби та зв’язку між літаками і пунктами управління.

За словами авіаексперта Валерія Романенка, вона розміщена у носовій і середній частинах винищувачів.

«Як приклад, це сучасні радіолокатори, які дозволяють російським винищувачам фіксувати цілі на відстані понад 300 кілометрів та мають можливості автоматичного супроводження та наведення на десятки таких цілей, дають можливість пілотам відстежувати ситуацію у повітрі і розуміти, де власні літаки, а де ворожі, де зенітно-ракетні комплекси. Тобто такі прилади підняли інформаційне забезпечення російських пілотів. І все це забезпечує бортова електроніка, яка дозволяє росіянам наносити нам значні втрати і яка побудована здебільшого на електроніці західного виробництва», – каже Романенко.

Відповідно до списку від розвідки, найбільше в усіх п’яти винищувачах деталей від японської компанії Murata, загалом журналісти нарахували їх понад 200. Murata – це один з найстаріших виробників електроніки у Японії, який публічно заявив про посилення контролю за експортом своєї продукції та звернувся до дистриб’юторів і користувачів з проханням не використовувати електроніку Murata у зброї.

«Murata розробила і запровадила фундаментальну політику безпеки експортного контролю з метою дотримання всіх законів і правил такого контролю у кожній країні, де Murata працює. Компанія просить клієнтів гарантувати, що жодні продукти Murata не використовуються та не продаються через будь-які канали для використання у проєктуванні, розробці, виробництві, утилізації, обслуговуванні чи експлуатації, чи іншим чином сприяють створенню зброї масового знищення та звичайної зброї», – йдеться у зверненні Murata.

При цьому, як проаналізували в НАКО, імпорт продукції Murata до РФ за період повномасштабного вторгнення тільки зростає: у 2022 році збільшився на 38%, а у 2023-му – ще на 12,7%. «Схеми» звернулись за коментарем до Murata і чекають на відповідь.

Раніше в американських Texas Instruments та Analog Devices, деталі яких знаходили в російській зброї, заявляли, що поставки їхньої продукції в Росію «є незаконними та несанкціонованими».

«Компанія рішуче виступає проти використання наших мікросхем у російській військовій техніці та проти незаконного перенаправлення нашої продукції до Росії», – йшлося у заяві Texas Instruments, цитує Bloomberg.

Та, як правило, електроніка від виробника до заводів, де збирають винищувачі, долає довгий шлях. І в цьому ланцюжку постачальників через посилення санкційних обмежень з’являється все більше і більше посередників: як за кордоном, так і в Росії – при чому нерідко це новостворені російські фірми. Тож зрештою російські заводи отримують такі важливі для винищувачів деталі, а західний виробник, як правило, не контролює, де в кінцевому результаті опиниться його продукція.

Найбільше західної електроніки до РФ експортують компанії з Китаю. У першій двадцятці компаній за обсягами постачання є й фірми з Сербії, Туреччини та ОАЕ. Частина з них вже потрапила під санкції США, України та інших держав. Серед них, наприклад, гонконзька Win Key, китайська Imaxchip Technology Co та сербська Kominvex Doo.

Проаналізувавши імпортно-експортних операцій у базі даних Import Genius, «Схеми» виявили ще низку іноземних компаній-посередників, які експортують до РФ мікросхеми, які потім складають «начиння» російських винищувачів, але щодо них не запроваджені санкції. Зокрема, це гонконзька Hongkong Yayang Trading, турецька Nurzat Ic Ve Dis Tic, китайська Your Source International Co, кіпрська Noratec Holdings та угорська Matrix Metal Group (остання – з березня 2024 року в стані ліквідації – ред.).

Noratec Holdings та Matrix Metal Group вивели журналістів на новоствореного російського імпортера, пов’язаного з військово-промисловим комплексом РФ. І щодо якого також немає санкцій.

Шлях до російського ВПК

Згідно з імпортно-експортними даними за 2023 рік, Noratec Holdings з Кіпру та Matrix Metal Group з Угорщини продавали імпортну електроніку фірмі «Экситон» з Росії.

Ця фірма була зареєстрована вже у розпал повномасштабного вторгнення – у червні 2022 року у Московській області. Основний профіль діяльності – оптова торгівля виробничим електротехнічним обладнанням та матеріалами. За рік нетривалої діяльності «Экситон» отримав виручку у понад 1,3 млрд рублів (приблизно 12 мільйонів доларів).

У імпортно-експортній документації «Экситон» приховує повні назви елементів, які завозить до РФ через іноземні компанії, вказуючи тільки їхній тип та компанію-виробника. Але навіть за неповними даними можна вважати, що деталі такого типу складають «начиння» російських Су.

Але аналіз структури власності «Экситону», а також афілійованих з нею компаній показує зв’язок з російським ВПК – а отже, дає розуміння, куди далі прямує та як використовуються західні технології.

Так, один зі співвласників «Экситону» – громадянин Білорусі Євгеній Шешуков. У додатку, який дозволяє ідентифікувати власників телефонів, він підписаний назвою іншої фірми – «АО «Интеграл-Запад». Це компанія зі Смоленська, яка постачає електроніку і співпрацює з Міноборони РФ – про що прямо вказано на її офіційному сайті. В Україні вона вже потрапила під санкції.

Мажоритарний власник «Экситону» – Юрій Корчевський, який до 2015 року також був співвласником однойменної компанії, зареєстрованої у Смоленську.

Смоленський «Экситону» ще до повномасштабного вторгнення був одним з постачальників електроніки напряму до російських військових підприємств. Зокрема, дотичних до авіабудівництва: це ПАО «Яковлев» (виробник винищувачів Су), Центральне конструкторське бюро автоматики (виробник оснащення для Су), Уральський оптико-механічний завод (виробник оптики і систем для Су) та інші підприємства, що входять у головний державний технологічно-військовий холдинг Росії – «Ростех». На архівній сторінці сайту смоленського «Экситону» можна знайти згадку про нагороди та листи подяки від Міноборони РФ за внесок «у спільну справу обороноздатності країни».

Ще один зв’язок російським ВПК: споріднена з московською смоленська «Экситон» володіє фірмою «Дисплей Компонент», яка до повномасштабного вторгнення була одним з постачальників електроніки для російського розробника захисту літаків та гелікоптерів від ППО, що входить до корпорації «Ростех» – це «Научно-исследовательский институт «Экран». Нині на «Дисплей Компонент» також накладені українські санкції.

Згадані кіпрська Noratec Holdings та угорська Matrix Metal Group також торгують з «Дисплей Компонент» (Noratec у 2021-му, а Matrix – у 2021-2023 роках).

Крім цього, московський і смоленський «Экситон», а також фірми «Дисплей Компонент» та «Интеграл-Запад» пов’язує між собою родина Алтухових – в різний час вони були власниками, засновниками чи керівниками цих компаній.

Власником обох закордонних постачальників електроніки Noratec Holdings та Matrix Metal Group є громадянин Латвії Владімірс Борецкіс. У соцмережі LinkedIn він має сторінку, в якій вказує, що працює у Noratec Holdings, проживає на території Великої Британії та вільно спілкується російською.

«Схеми» звернулись до Владімірса Борецкіса через Matrix Metal Group з проханням про коментар.

Очільниця напряму мінімізації корупційних ризиків в санкційній політиці НАЗК Агія Загребельська каже: «Існують сотні іноземних та російських компаній, які Росія використовує для обходу санкційних обмежень. Росія адаптується до санкцій. Санкціонувавши одну компанію, яка була корисною для Росії, агресор одразу створює десять нових підставних компаній, які будуть виконувати ті самі завдання».

Загребельська додає: якщо мова про іноземні компанії, то це може бути підставою для введення проти них вторинних санкцій з боку інших держав.

«У такому випадку вони будуть прямо обмежені у своїй діяльності: співпраця з ними буде заборонена, а фінансові операції – неможливі. Це вплине не тільки на самі компанії, але і на їхніх власників, навіть якщо вони є іноземцями, бо це впливає на їхні доходи та створює інші незручності», – пояснює Загребельська.

Російська влада теж вдається до заходів, щоб зберегти ланцюжок постачання таких потрібних для її зброї західних технологій. Ще у березні 2022 року в країні ухвалили закон, що дозволяє державним підприємствам під санкціями не вказувати своїх постачальників у тендерах, а також приховувати предмет закупівлі.

«Встановлення такої вимоги спрямоване на зниження ризику запровадження недружніми іноземними державами санкцій, у тому числі вторинних або інших заходів обмежувального характеру щодо учасників закупівель, які беруть участь у закупівлях, що здійснюються такими замовниками», – наголошував російський Мінфін.

Серед таких російських постачальників, що у минулому мають досвід співпраці з російським підприємствами «Ростеху» й авіапромисловості та які досі імпортують закордонну електроніку до РФ у значній кількості, але не потрапили під санкції західних країн – крім згаданого «Дисплей Компоненту» – журналісти також виявили «Альфа-Комплект» СИ, «Аспектриум», «Имотэк», «С-Мит», «Софтлайн Проекты», «Фаворит-ЭК», «Аппаратура Систем Связи», «НПФ «Микран», «Элвира», «Техностек», «Электрейд-М», «Миком», «ЭФО».

«Санкції зазвичай змушують шукати нових постачальників, нові шляхи для імпорту. Все це впливає на час поставок та може впливати на якість продукції, бо якась китайська фірма, створена тиждень тому, не має можливостей, які були у технологічного гіганта, який міг постачати товар в РФ своїм офіційним дилерам, але перестав це робити внаслідок санкцій», – пояснює старша дослідниця НАКО Вікторія Вишнівська.

Цикл виробництва і поставки в РФ побудований таким чином, що компанія, яка виграє контракт, повинна мати запас компонентів на 2-3 роки, пояснює авіаексперт Богдан Долінце.

«Тож у 2024-му російські виробники можуть зіткнутися з проблемою браку західних компонентів і будуть активніше шукати шляхи для їхнього отримання, бо замінити їх за всіма правилами авіабудівництва на якісь китайські чи російські аналоги – означає створювати новий тип літака. А це – час на випробування, узгодження та, в деяких випадках, ще й переобладнання процесів виробництва», – каже авіаексперт.

Нещодавно Рада Європейського союзу затвердила ще й кримінальну відповідальність за обхід санкцій.

«У випадку, якщо буде доведено, що обходити санкції допомагала компанія з Європейського союзу або громадянин ЄС – власник такої компанії, – то на них може очікувати вже кримінальна відповідальність, яка передбачає позбавлення волі строком до 5 років», – каже Вишнівська з НАКО.

Загребельська з НАЗК додає: «Це вже реальна кримінальна відповідальність всередині тих країн, де ці розслідування будуть доведені до логічного завершення».

Список з 2000 деталей, з яких складається «начиння» російських винищувачів «Сухого», НАКО планує передати міжнародним партнерам – інституціям, що залучені в санкційний та експортний напрямок, а також урядовцям та депутатам різних рівнів.