Фортифікації від Херсона до Одеси та посилення оборони Запоріжжя: як захищають південь від наступу армії РФ

Активний наступ російської армії на Харківщині цього тижня спричинив дискусії навколо наявності та якості фортифікаційних споруд у цій області, а також побоювання щодо можливості швидкого прориву російських сил в інших регіонах.

Проєкт Радіо Свобода «Новини Приазовʼя» дізнавався як будують фортифікації у Запорізькій і Херсонській областях? Наскільки захищені ці регіони від просування російських військ? Чи зберігається загроза висадки російського десанту у південних містах України?

• Запорізька область посилює свою оборону через загострення російської агресії, заявив днями голова Запорізької області Іван Федоров. За його словами, будівництво фортифікацій у регіоні просувається згідно з задачами, які ставлять військові.
• Раніше він також повідомляв, що фортифікації в області будують надшвидкими темпами, аби виконати роботу в термін, який поставили військові. Також у регіоні відновлюють систему укриттів, для чого залучають допомогу міжнародних партнерів. Нагадаємо, що для будівництва фортифікаційних споруд у Запорізькій області уряд виділив 1,3 млрд гривень.

«Оборона біля Запоріжжя»

Начальник військової адміністрації Запорізького району Олег Буряк розповів «Новинам Приазов’я», що Росія може планувати активне просування у цьому регіоні, але поки що ознак цього немає.

«Буде важко взяти таке місто як Запоріжжя, в якому зараз проживають десь приблизно 700 тисяч людей. Скільки військ має бути – 100 тисяч, 200 тисяч, щоб прорвати цей фронт? Це ж степ і в степу неможливо таку кількість людей взяти й сховати. Ми обов’язково побачимо, якщо буде скупчення військ, ми обов’язково побачимо техніку, ми обов’язково побачимо посилення логістичних потоків зі сторони РФ», – вважає Буряк.

У Запорізькому районі проходить третя лінія оборони, її активно будують з осені минулого року, каже Буряк.

«Там ще закопані взводні опорні пункти (ВОПи), вилиті з бетону, з заліза. Там дуже багато траншей. Перша лінія, друга лінія, третя лінія. Це ж лінії не просто викопати на траншеї, там може десь якісь лінії бути завширшки з 1 км. Там і зуби дракона, і колючі дроти, і мінні поля. Там дуже складна система фортифікацій, щоб отак от взяти й маршем пройти. Це вже не 2022 рік, коли у нас навіть військ не стояло для того, щоб організувати спротив ворогу. А зараз війська є, дуже багато сил», – зауважив посадовець.

Голова Запорізької районної адміністрації додав, що для посилення безпеки місцевих жителів у регіоні розбудовують також систему укриттів. За його даними, по місту Запоріжжя діє декілька сотень таких місць, де можна знаходитися в безпеці. Аналогічні споруди є на території селищних територіальних громад, а також обов’язкові укриття при школах.

Якими мають бути оборонні лінії?

Полковник запасу Збройних сил України, експерт Центру оборонних стратегій Віктор Кевлюк зазначив, що стратегічним плануванням оборони опікується Генеральний штаб. Саме там визначають, де мають бути створені основні оборонні рубежі. Загалом побудова фортифікацій – це колосальний обсяг робіт, розповідає експерт.

«Кожен солдат-піхотинець сам для себе влаштовує окоп. Спочатку для стрільби лежачі, коли має час – для стрільби з коліна, потім заглиблюється для стрільби стоячі, потім відділення поєднують одиночні окопи солдат ходом сполучення і виходить позиція відділення. Вона має бути завширшки 100 метрів. Три позиції відділення об’єднуються в ВОП. Він має розмір 400 на 300 метрів. Три взводних опорних пункти поєднуються в ротний опорний пункт (РОП). Він вже може бути до 1000 метрів завширшки і до 500 метрів в глибину.

– Три ротних опорних пункти об’єднуються в батальйонний район оборони, який має розміри від 3 до 5 км по фронту до 2,5 км в глибину. Все це по ходу того, як відбувається процес підготовки оборони, має бути обладнане чотирма лініями траншей.

Якщо в бригаді є три батальйони, то бригада має взяти смугу оборони завширшки десь 25-30 км. І від нуля до 30 км мають бути викопані з інтервалом десь 500 метрів 4 лінії траншеї. Уявляєте собі обсяг робіт?» – докладно пояснив він.

«Вимушені кроки»

Для того, щоб будувати фортифікаційні споруди, потрібна велика кількість людей, каже експерт. Те, що до цього процесу долучені місцеві адміністрації, – це вимушений крок.

«Я колись мав нагоду порахувати, а скільки ж треба інженерних підрозділів, щоб чотирьом бригадам ОК виконати весь обсяг убезпечення, в мене вийшло, що потрібно мати не два батальйони інженерних, саперних, а десять», – зазначив він.

За словами Кевлюка, на інженерів покладаються, крім землерийних, фортифікаційних робіт, також створення вибухових і невибухових загороджень, забезпечення переправи військ через водні перешкоди та інші труднопрохідні ділянки, забезпечення військ водою, електротехнічне забезпечення.

«Тому вимагати від інженерних військ, котрі не мають, починаючи з 2014 року, майже на десятому році війни відповідного складу сили та засобів, щоб вони там якісь землерийні дива творили, це несерйозно. Те, що до робіт з інженерного обладнання операційних зон залучені цивільні адміністрації, ну, це безвихідь», – сказав експерт.

• На початку травня Міністерство оборони України повідомляло, що на пʼяти напрямках будівництво оборонних фортифікацій підходить до завершення. За повідомленням відомства, йдеться про Сумську, Запорізьку, Донецьку, Херсонську і Харківську області.
• У квітні повідомлялось, що Кабінет міністрів виділив понад 8 мільярдів гривень на будівництво фортифікацій.
• За даними уряду, від початку 2024 року на зміцнення оборонних рубежів із державного бюджету спрямували майже 38 мільярдів гривень.

«Сіра зона для ударів по армії РФ»

Захисні споруди на Харківщині, які зараз багато обговорюють в інформаційному просторі, не могли бути побудовані впритул до кордону, додав полковник запасу.

«З боку російського кордону на територію України вторглися аж сім батальйонів на глибину аж три кілометри. Варіант, що ми візьмемо лопати та підемо на державний кордон, щоб щось собі там будувати, а сенс? Щоб туди прилетів снаряд в перші 10 секунд боя? Позиції, які були обладнані силами оборони, попали під досить точний ворожий вогонь, адже безпілотники, літаки-розвідники, системи супутникового спостереження цілодобово висять над цією територією, контролюють фактично кожен рух.

Ми починали бій не в сірій зоні, ми не маємо боронити кожні 10 см національної території. Війська були там, де їм зручно оборонятися, а не там, де це зручно дивитися глядачам з трибун. Тому сіра зона чи там якась інша зона, – вона і мала бути для того, щоб противник там розгорнувся, засвітився і отримав від нас удар. Так і вийшло», – пояснив Кевлюк.

• Військовий Денис Ярославський, командир підрозділу розвідки ЗСУ, звинуватив керівництво (не очевидно, чи цивільне, чи військове) у ймовірному саботажі оборони.
• Згодом голова адміністрації Державної спеціальної служби транспорту Міноборони України, бригадний генерал Олександр Яковець розповів в ефірі телемарафону, що фортифікаційне обладнання оборонних рубежів, як на Харківщині, так і на решті прикордонних та прифронтових областей, здійснюється ешелоновано – в декілька оборонних рубежів.
• Від початку 2024 року на зміцнення оборонних рубежів із державного бюджету спрямували майже 38 мільярдів гривень.

Оборонні споруди півдня

Захисні споруди будують також і на правобережній Херсонщині, про це неодноразово повідомляв голова обласної військової адміністрації Олександр Прокудін. У березні посадовець зазначив, що будівництво у регіоні йде повним ходом, і підрядники працюють без вихідних.

Начальник Центру стратегічних комунікацій Сил оборони півдня Дмитро Плетенчук розповів «Новинам Приазов’я», що фортифікації створюють не лише на Херсонщині, а і в інших регіонах півдня.

«Тут треба розуміти, що є кілька ліній. Безпосередньо в зоні бойового зіткнення фортифікацією й обладнанням позиції опікуються військові. Це спеціальні підрозділи забезпечення, які будують професійно ці фортифікаційні споруди. Це те, що ви не побачите. Далі лінії вже облаштовуються іншими структурами – державними. В першу чергу це місцеві адміністрації, обласні адміністрації.

Так, звісно, може викликати занепокоєння фортифікація десь в районі, наприклад, між Миколаєвом і Одесою, в полях. І, звісно, може виникати питання, що відбувається? Ми що, вже чекаємо ворога на Одеській трасі? Насправді відбувається те, що планово і мало відбуватися. І це той елемент, який захищає, по принципу: краще мати, але не згодилося, ніж не мати, а потреба виникла. Тому так, це лінія оборони, яка призначена на випадок непередбачуваних обставин», – розповів Плетенчук.

Природна перешкода – річка Дніпро

Річка Дніпро є серйозною природною перешкодою для російських військ у випадку наміру наступати на правий берег Херсонщини, каже речник.

Він переконаний, що форсувати найближчим часом річку російські сили не зможуть. Для цього потрібні величезні ресурси, окрім того, це відкрита вода, і зробити це невидимо для українських військ неможливо. Це одна з найскладніших операцій і для цього треба мати величезні ресурси, яких станом на зараз армія РФ на південному напрямку не має, зазначив Плетенчук.

«Тому, якщо буде тривати підготовка до таких операцій, їх так само – ці резерви, треба підтягувати до лінії зіткнення. Відповідно, це буде чудовий подарунок для наших ракетників, авіації. І, звісно, це буде фактично неможливо. Ворог це чудово розуміє. Тому наразі мова про подібні операції просто не ведеться взагалі», – підкреслив він.

Ознак формування наступальних угрупувань на Херсонському напрямку наразі немає, додав речник. За його словами, якщо російська армія буде накопичувати для цього ресурси, українські військові це помітять.

Про російські загрози з моря

«Новини Приазовʼя» поцікавилися, чи залишаються ризики наступу російської армії на південь України з Чорного моря? Експерт Центру оборонних стратегій, капітан першого рангу запасу ВМС України Андрій Риженко розповів, що Росія має сили і засоби для висадки десанту, але умов для цього наразі немає.

«У Новоросійську – 5 десантних кораблів, в тому числі новітній десантний корабель «Петр Моргунов», яким теоретично можуть висадити десант на узбережжі. Але зараз умови такі, що на півдні у нас фронт досить чітко стоїть, там немає ніяких загроз того, що в наш бік будуть якісь атаки. Я маю на увазі, в першу чергу Херсон, Миколаїв. У них там просто немає сил. Всі сили вони (армія РФ – ред.)зараз концентрували якраз на північному сході та на сході», – каже Риженко.

Російські кораблі переважно не виходять у море, побоюючись українських морських дронів. Втім, окупанти шукають рішення, як протидіяти таким атакам, додав експерт.

«Надводні сили противника знаходяться в стані операційного сковування. Тобто вони нібито існують ще скажімо в кількості – близько 65% від свого початкового потенціалу, я маю на увазі бойові кораблі, катери і підводні човни. Але вони переважно знаходяться в пунктах базування у Севастополі, Новоросійську. В море виходять рідко.

За словами Риженка, якщо раніше російські сили мали кораблі і біля протоків Босфор, і в центральній частині, то зараз цих кораблів немає.

«Втім, після заміни головком ВМФ Росії й командувача Чорноморського флоту, вони здійснюють коло заходів технічного і тактичного характеру, щоб краще підготуватися до протидії цим морським дроном. Я думаю, що певний результат для них буде. Тому нам треба це враховувати й шукати новий прийом та способи застосування цих дронів», – зазначив він.

• За допомогою надводних безпілотних дронів Magura V5 вдалося завдати збитків флоту Росії на 500 мільйонів доларів, стверджує представник Головного управління розвідки Міноборони України Андрій Юсов.
• У російському Міноборони заяви української сторони стосовно знищення флоту РФ не коментують.
• Російське масштабне військове вторгнення в Україну триває від ранку 24 лютого 2022 року. У Росії заперечували, що ведуть проти України загарбницьку війну і назвали це «спеціальною операцію». Також російська влада заперечує, що скоює злочини проти цивільних жителів України.