«Плівки Міндіча»: які можуть бути політичні наслідки?

В Україні увага прикута до викриття масштабної корупційної схеми в енергетиці, ключовою постаттю в якій є давній друг президента, співвласник 50 відсотків акцій студії «Квартал 95» Тимур Міндіч. Також у справі проходить і колишній міністр енергетики Герман Галущенко. Йдеться про, як кажуть у НАБУ і САП, про можливе розкрадання 100 мільйонів доларів з державного компанії «Енергоатом». Цього тижня щодня з’являються нові порції записів – все виглядає як серіал з назвою «Справа МідасаМідас – давньогрецький міфічний персонаж, який все перетворював на золото, до чого лиш торкався».

Але цей «серіал» може мати серйозні політичні наслідки для країни, яка вже майже чотири роки веде виснажливу війну, відбиваючи російську агресію, але в тилу якої верхівка може мати стосунок до масштабних корупційних оборудок. Розглянемо деякі політичні наслідки «операції Мідас».

Тимур Міндіч: від друга президента до «Карлсона»

В епіцентрі корупційного скандалу розслідування давній друг президента Володимира Зеленського 46-річний Тимур Міндіч, який володіє половиною акцій студії «Квартал 95».

Міндіч, який на плівках фігурує як «Карлсон», вислизнув з України за кілька годин до того, як до нього прийшли детективи НАБУ.

Міндіч цю ситуацію поки що не коментував.

Окремо в НАБУ 11 листопада повідомили про затримання п’ятьох осіб у справі про «діяльність злочинної організації, до складу якої входили чинні й колишні посадовці енергетичної сфери, відомий у медіа бізнесмен, інші особи», які «вибудували масштабну корупційну схему впливу на діяльність стратегічних підприємств державного сектора, зокрема АТ «НАЕК «Енергоатом».

Як повідомила пресслужба бюро, про підозру повідомили загалом сімом особам.

Але вся ця історія сприймається також як якийсь немов би серіал – кожного дня оприлюднюються записи, зроблені в тому числі і в квартирі Міндіча, де колись святкували день народження президента Зеленського.

Цікаво, що сам Зеленський став президентом не в останню чергу й через відомий серіал «Слуга народу» – де простий вчитель стає президентом і хоче очистити країну від корупції.

Також, за якоюсь іронією, нинішній розвиток подій кидає тінь і на Зеленського-кандидата в президенти 2019 року. Як і він кидав тінь на свого тодішнього конкурента Петра Порошенка та його оточення, звинувачуючи в корумпованості.

Усім запам’яталась фраза Зеленського під час дебатів на Олімпійському стадіоні, коли він звертався до Порошенка: «Скільки грошей вам ще потрібно взяти з бюджету країни, щоб наїстися?»

Нині вже табір Порошенка нагадує Зеленському про його ж тодішню фразу «Гроші на крові» і те, що Зеленський також тоді часто використовував слоган «Зробимо їх разом», що нині набуває іронічного звучання.

• Президент України Володимир Зеленський прокоментував розслідування щодо корупції в енергетичній сфері у вечірньому зверненні 10 листопада. «Невідворотність покарання потрібна. «Енергоатом» забезпечує Україні найбільшу частку енергогенерації зараз. Чистота в компанії – це пріоритет. Енергетика, кожна галузь, кожен, хто будував «схеми», повинен отримати чітку процесуальну відповідь. Вироки мають бути», – заявив він.
• 13 листопада Зеленський сказав в інтерв’ю Bloomberg, що не спілкувався зі своїм колишнім бізнес-партнером по «Кварталу 95» Тимуром Міндічем від початку оголошення про розслідування щодо корупції у сфері енергетики.
  «Найголовніше – це вироки для тих, хто винен. Президент країни, яка перебуває у стані війни, не може мати друзів», – сказав президент України.
• Також президент Зеленський підписав указ, яким ввів у дію рішення Ради національної безпеки і оборони України про санкції проти двох фігурантів справи про корупцію в енергетиці: Тимура Міндіча і Олександра Цукермана. Серед запроваджених проти кожного з них 18 обмежувальних заходів є блокування активів, позбавлення нагород, запобігання виведенню капіталів за межі України.

«Картонкові протести» – не дарма?

Чимало коментаторів допускають, що вся справа зі спробою позбавлення незалежності НАБУ та САП, здійснена влітку цього року, і була пов’язана з прагненням влади запобігти розслідуванню цими антикорупційними інституціями оборудок в енергетиці.

Тоді незалежність НАБУ та САП було поновлено рішенням президента та переголосуванням у парламенті, але це було зроблено під впливом хвилі «картонкових протестів», що відбулися у липні в Києві та ще у двох десятках міст України, в який переважно взяла участь молодь.

«Це той Міндіч, якого так безстрашно і самовіддано рятує президент Зеленський. Той самий Міндіч, в квартирі якого прослуховували всю керівну верхівку країни, через що президент захотів ліквідувати НАБУ і САП, але громадяни країни не дали йому це зробити», – пише у фейсбуці журналістка Зоя Казанджи.

Власне, тоді в липні 2025 року йшлося про ширший аспект, а саме: поновлення незалежності НАБУ і САП, що знову відновило рух України до ЄС, адже попередні дії влади кидали тінь на євроінтеграцію.

Тимур Міндіч є співвласником «Студії «Квартал 95». Володимир Зеленський і Тимур Міндіч раніше були співвласниками низки компаній, які входять до складу групи «95 квартал». У 2019 році Зеленський вийшов із складу засновників цих структур.

Радник керівника Офісу президента Сергій Лещенко прокоментував в етері Радіо Свобода (програма «Свобода Live») закиди в бік президента Володимира Зеленського про його зв’язки із Тимуром Міндічем. Лещенко запевнив, що минулі бізнес-зв’язки Володимира Зеленського не будуть «дороговказом», щоб захищати людину.

«Я знаю, що президент зайнятий війною не 24/7, а, я думаю, 26 годин щодня. Тому що він постійно тільки цим питанням займається. І якимись колишніми бізнес-партнерами – думаю, що в нього немає ні часу, ні натхнення цим займатися… Я не думаю, що в перерві між дзвінками з Макроном, і Мерцем, і поїздкою до Трампа, а потім переговорів з королем Чарльзом, я складно уявляю, щоб десь тут якісь бізнес-партнери з минулого щось вирішували, в якийсь спосіб проникали в комунікацію президента», – зазначив Сергій Лещенко.

12 листопада Володимир Зеленський анонсував санкції проти двох фігурантів справи. Камбін згодом назвав прізвища, які передав на розгляд Ради національної безпеки та оборони – Тимура Міндіча та Олександра Цукермана.

Депутат Ярослав Железняк писав, що брати Цукермани «вели фінансову частину у Тимура Міндіча». Як і Міндіч, Цукерман виїхав із України.

Олександр Цукерман, якого слідство називає співорганізатором корупційних схем у сфері енергетики на чолі з Тимуром Міндічем та співробітником «бек-офісу» з легалізації коштів, заперечив звинувачення НАБУ та САП і заявив, що «повернеться в Україну із задоволенням, коли буде час». Про це він заявив 12 листопада в коментарі журналістам «Схемам» (Радіо Свобода), які до нього додзвонились. Спочатку Цукерман сказав, що не налаштований спілкуватися, але все ж коротко відповів на питання про підозру в корупції. «Все неправда, все брехня», – зазначив він.

«Кабміндіч»

Серед можливих наслідків нинішньої історії може бути відставка кількох міністрів. До відставки міністра юстиції (ексміністра енергетики) Германа Галущенка та нинішньої міністерки енергетики Світлани Гринчук закликав депутат від «Голосу» Ярослав Железняк.

Володимир Зеленський виступив зі схожою заявою. «Це питання, зокрема, й довіри. Якщо є звинувачення, на них треба відповідати. Рішення про відсторонення від посади – оперативне, найбільш швидке. Я попросив премʼєр-міністра України, щоб були заяви про відставку від цих міністрів», – сказав голова держави.

Гринчук подала у відставку 12 листопада. Вона стверджує, що не порушувала закону.

«Таких фактів не може існувати в принципі», – заявила Гринчук.

Голова комітету з питань антикорупційної політики у Верховній Раді України Анастасія Радіна (депутатка від «Слуги народу») назвала корупційні скандали «абсолютно огидними історіями».

Вона закликала до звільнення двох міністрів із обійманих посад. «Усунення Галущенка недостатньо», – написала Радіна у фейсбуці.

У заяві «Європейської солідарності», оприлюдненій 11 листопада, міститься вже заклик до відставки усього уряду, який опозиційна фракція називає «урядом Свириденко–Єрмака», маючи на увазі прем’єрку Свириденко та голову Офісу президента Андрія Єрмака.

Деякі коментатори і політики вживають на означення нинішнього Кабінету міністрів словесний нововитвір – «Кабміндіч».

Прем’єр-міністерка України Юлія Свириденко заявила ввечері 12 листопада, що внесла до парламенту подання про звільнення з посади міністра юстиції Германа Галущенка та міністерки енергетики Світлани Гринчук, прізвища яких фігурують у справі, яку розслідують Спеціалізована антикорупційна прокуратура та Національне антикорупційне бюро. Також Уряд України 12 листопада ухвалив рішення терміново відсторонити від роботи віцепрезидента, члена правління компанії «Енергоатом» Якоба Хартмута.

Чи будуть подальші кадрові перестановки в уряді? Чи справді «операція Мідас» може загрожувати цілому Кабінету міністрів, який зазнав змін у липні, включно з оновленням прем’єра? Зараз ці питання відкриті.

«Не призначайте послами»

Також серед реакцій на цю справу є й такі, які нагадують про призначення «проблемних» постатей з нинішньої влади послами за кордон.

«НАБУ заявило, що в записах розслідування фігурують чотири міністри (чинних і колишніх)», – пише відомий дипломат і експосол в США Валерій Чалий.

Він додає: «Тільки не призначайте їх послами! Подалі від відповідальності. Навіть запит на агреман не пробуйте надсилати».

Ось останній приклад: влітку САП порушила кримінальне провадження щодо можливих неправомірних дій віцепремʼєрки з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України – міністерки юстиції України Ольги Стефанішиної. Її підозрювали у зловживанні владою або службовим становищем, яке спричинило тяжкі наслідки, але невдовзі Стефанішину відправили послом до Вашингтону.

Сама Стефанішина пов’язала цю справу з колишнім чоловіком і наголосила, що не причетна до його діяльності.

Витримати зиму

Нинішня – вже четверта воєнна зима, – як очікується, може бути найважчою. Росія вже почала активну кампанію ударів по українській енергетиці.

Навіть депутати від правлячої партія «Слуга народу» вважають шокуючою саму можливість, що хтось міг наживатися на енергетиці в час війни – особливо коли ціла Україна вже кілька зим живе з постійними блекаутами через російські удари по енергетичній інфраструктурі.

«Наживатися під час війни на енергетиці – це за межею червоних ліній та людяності. Поки «Карлсон» купує елітну нерухомість у Швейцарії, діти моєї рідної Сумщини сидять в своїх домівках у темряві й холоді», – зазначає депутат Верховної Ради від правлячої партії «Слуга народу» Олександр Качура.

«Коли мільйони українців сиділи без світла під час обстрілів, коли на фронті щодня гинули найкращі, в тилу працювала інша «батарея» – та, що заряджала кишені обраних. Сто мільйонів доларів, які могли піти на захист енергетичної інфраструктури, виявились у схемах Енергоатому», – читаємо в заяві опозиції.

Політолог Євген Магда теж звертає увагу на складну зиму попереду: «Справа «Мідаса» шокує. Тут без всяких. Невипадково їй дали хід після ударів по українській енергетиці. Під сукно «Карлсона» тепер не запхаєш. Стан української енергетики, яку перетворили на дійну корову, важкий. Маємо витримати цю зиму».

Як це вплине на вибори?

Про це мало говорять з огляду того, що вибори в час дії воєнного стану в Україні неможливі.

Так само поки що немає якихось ознак, що може настати хоча б якесь перемир’я, з огляду на безкомпромісну позицію Росії – небажання Кремля завершувати війну. А відтак – немає перемир’я і тим більше стійкого миру – про які вибори може бути мова?

Але тим не менше, на думку політолога Володимира Фесенка, «справа Міндіча-Галущенка обіцяє бути головною внутрішньополітичною подією не тільки осені 2025 року, а, мабуть, і всього поточного року».

«Більше того, вона може стати рушійною силою різних внутрішньополітичних конфліктів і ситуацій наступного року, особливо в разі завершення війни і проведення повоєнних виборів», – зазначає політолог.

На думку політолога, вже зараз є очевидним, що справа буде дуже резонансною.

«Головний суспільно-політичний виклик цієї справи полягає в тому, щоб знайти прийнятний баланс між необхідністю повноцінного розслідування цієї справи з подальшим розглядом її в суді і збереженням хоча б відносної внутрішньополітичної стабільності в умовах повномасштабної війни (щоб уникнути некерованої політичної кризи під час війни)», – зазначає Фесенко.

Євроінтеграція

Ще одна царина, де може бути вплив «серіалу Мідаса» – це євроінтеграція України.

«Я хотів би помилятися, але навряд чи є шанси, аби цього року Україні відкрили перший переговорний кластер для вступу в ЄС. Так би мовити, без Угорщини справились. Це прямий результат і прямий наслідок роботи найближчого оточення Зеленського, які регулярно вмовляли і штовхали його на відверті авантюри, що мали і мають цілковито згубні наслідки для стійкості України у війні і шанси її довготривалих перспектив», – каже в інтерв’ю Радіо Свобода депутат від «Голосу» Андрій Осадчук.

За його словами, «плівки Міндіча» і можлива корумпованість української владної верхівки може дати Брюсселю привід «і далі говорити про «непохитну позицію Угорщини», намагаючись паралельно підтримати Київ запевненнями, що ми добре тримаємося і ми молодці, але Київ цього року для цієї «непохитності» Угорщини зробив значно більше, ніж сам Будапешт».

Дехто з політиків, які якраз в ці дні, коли розгортався скандал в Україні, перебували в Брюсселі і вели переговори з представниками євроінституцій, вже відчули негативне налаштування до України та тлі корупційних скандалів.

Депутатка Іванна Климпуш-Цинцадзе пише у фейсбуці з Брюсселя: «Європейці приголомшені. Вони ще не встигли відійти від липневих атак на НАБУ і САП і вважають, що тепер збитих фраз про «дочекатися вироків» – замало. Ситуація вимагає негайних політичних рішень – відставок. Рівень довіри до української влади – нижче нуля. І це в час, коли і на фронті, і зовні ситуація ускладнюється щодня і є наднебезпечною…»

Зараз – після нещодавньої назагал позитивної для Києва доповіді Єврокомісії про розширення ЄС і український поступ – влада у складній ситуації. Бо почати знову «рятувати Міндіча» і підозрюваних у корупційних схемах посадовців – це знову наразитися на критику з боку Брюсселя та європейських столиць, а відтак є шанс упустити євроінтеграційний шанс, який відкривається в найближчі роки.