«Нам є що показати»: як українка популяризує вітчизняні бренди у світі
Юрій Маркевич
«Я була на саміті в Бельгії і спілкувалася із представниками бельгійського уряду. Вони мені сказали, що українці – ідеальні мігранти: усі приїжджають з освітою, навчаються, відповідальні, ні в кого немає проблем із законом, працюють, відкривають бізнеси. І додали, що коли війна закінчиться, хочуть, щоб ми залишалися», – розповідає переселенка Яна Смагло.
Після початку повномасштабного вторгнення вона оселилася у Великій Британії, де заснувала власний фешн-бренд. До цього в Україні Яна була модельєркою жіночого одягу та білизни. Нині її товари продаються в Європі, США, Австралії, Канаді та Новій Зеландії. Як українка знайшла інвесторів та започаткувала власну справу, вона розповіла проєкту Радіо Свобода «Ти як?».
До початку великої війни Яна Смагло жила в Києві, де працювала модельєркою жіночого одягу та білизни. З початком повномасштабного вторгнення вона одразу вирішила виїхати зі столиці: спершу на Захід України, а згодом – за кордон.
Певний час жінка жила в Німеччині та Франції, а коли запрацювала схема Homes for Ukraine – британська віза для українців, яка передбачає перебування в країні за підтримки спонсорів і надавала трирічний дозвіл на перебування.Із 4 лютого 2025 року українці можуть подати заявку на його продовження ще на 18 місяців. Розгляд може тривати до восьми тижнів, однак на цей час люди не втрачають права на проживання й роботу у Великій Британії., переїхала до Сполученого Королівства, де, за її словами, була однією з перших переселенок.
«У мене там (у Німеччині та Франції – ред.) були друзі, у яких я могла пожити і вирішити, що далі робити. Та одним із факторів, які вплинули на моє подальше рішення, було те, що я знала англійську мову. Не так, як британці, звичайно, але могла спілкуватися. Якщо б залишалася у Франції чи Німеччині, треба було б вчити нову мову, що дуже сильно відкидає тебе в часі, бо ти не можеш нічого робити без неї (мови – ред.). І я пішла, як тоді думала, легкою стежкою».
«Багато людей хотіли допомогти»
Оселившись у новій країні, Яна побачила, що на британському ринку немає альтернативи українським брендам. Тому вирішила популяризувати їх у Великобританії. Проте одразу після переїзду зіткнулася з певними проблемами.
В мене не було ні грошей, ні зв’язків
«Перші два місяці був жахливий мовний бар’єр, я не розуміла нікого. Намагалася адаптуватися. Проте в мене не було ні грошей, ні зв’язків. Намагалася шукати роботу, зрозуміти, як можу себе забезпечувати, бо виплати в Британії дуже маленькі, і ти на них довго не проживеш. Згодом з’явилася ідея дистрибуції українських брендів».
За словами дівчини, вона була однією з перших українських біженок у країні, й у неї взяли інтерв’ю. У ньому вона розповіла про свою бізнес-ідею і зазначила, що їй потрібна допомога, щоб її реалізувати.
Була ідея та бажання допомогти українським виробникам
«Після цього мені почали писати люди, що вони хочуть допомогти, призначати мені зустрічі. Я почала з усіма спілкуватися. Так, крок за кроком, ми зібрали команду. Якось гуляючи, знайшла приміщення в торговельному центрі й подумала, що було б класно тут відкрити магазин. Знайшла людину, яка володіє цим простором, написала їй, що в мене є проєкт, ідея та бажання допомогти українським виробникам, але немає грошей. І ми домовилися. Мені справді пощастило, що багато людей хотіли допомогти».
Яна з командою відкрила декілька магазинів у Великій Британії. Так у жовтні 2022 року з’явився бренд «Nenya», який дівчина назвала на честь України та статуї «Батьківщина-Мати».
«Я сформувала українську команду з маркетингу. Мені самій іноді потрібна допомога, і я знаю, як це важко. Та й основна місія компанії – допомогти українцям, українським виробникам, зберегти робочі місця, платити податки й зробити все для того, щоб підтримати Україну».
Сьогодні одяг «Nenya» продається в Європі, США, Австралії, Канаді та Новій Зеландії. Крім того, бренд має близько 150 оптових партнерів.
Іноземцям подобається те, що вироблено в Україні
«Коли я тільки приїхала, тут (у Великобританії – ред.) не було нічого. І те, що робили місцеві або емігранти, не українці, було дуже дорогим і неякісним. Саме тоді я зрозуміла, що це ніша, яку треба заповнювати. Та й британці чудово оцінюють нашу майстерність. Я думаю, що український бізнес точно заповнить цю сферу у Великобританії і буде дуже популярним. Іноземцям подобається те, що вироблено в Україні».
Українка у «Лігві дракона»
У 2024 році Яна увійшла до списку успішних людей до 42 років у Великобританії (Yorkshire Business Insider 42 Under 42s). Після цього їй подзвонили представники BBC і запропонували взяти участь у реаліті-шоу «Лігво дракона» (Dragons’ Den – реаліті-шоу, створене в Японії, яке транслюють у всьому світі. У ньому підприємці презентують свої ідеї перед п’ятьма венчурними капіталістами, які готові інвестувати в проєкт в обмін на акціонерний капітал.).
«Я не була до цього готова: ніколи не пітчила інвестиції, не мала схожого досвіду. Та й це мало бути англійською. Ми готувалися приблизно три місяці. Я зібрала величезний пакет документів, щоб підтвердити все, що мала раніше й що маю зараз. А в день зйомок я презентувала проєкт і отримала чотири інвестиційні пропозиції з п’яти. І з них обрала двох інвесторів для свого бренду. Це дало поштовх розвитку, особливо нової бізнес-моделі».
Дівчина бачить свій бренд однією з найбільших дистрибуційних компаній у світі. Стверджує: «Нам є що продавати та є що показати. Будемо виводити українські продукти на світовий ринок так, як має бути».
Яна часто відвідує різні події та саміти з метою вдосконалення та просування бренду.
«Я була на саміті в Бельгії й спілкувалася з представниками бельгійського уряду. Вони сказали, що українці – ідеальні іммігранти: усі приїжджають з освітою, навчаються, відповідальні, ні в кого немає проблем із законом, працюють, відкривають бізнеси. Додали, що коли війна закінчиться, хочуть, щоб ми там залишалися. А британці хочуть постійно нам допомогти: вони постійно хочуть тебе обійняти й хоч щось для тебе зробити».
За даними УВКБ ООН, станом на кінець червня 2025 року прихисток у Сполученому Королівстві знайшли понад 263 тисячі воєнних мігрантів з України.






