Чого очікує МВФ від України? Інтерв’ю з директором Європейського департаменту МВФ

Нова програма МВФ для України забезпечить більшу передбачуваність щодо надходження коштів міжнародних донорів і, на відміну від минулого року, дозволить уникнути рішень, пов’язаних із затримками. Про це заявив директор Європейського департаменту МВФ Альфред Кеммер. Як раніше в інтерв’ю говорив голова НБУ Андрій Пишний, минулого року міжнародні донори виділили значну підтримку Україні, але через неритмічність надходжень Нацбанк був змушений друкувати гроші для бюджету, що є токсичною політикою.

Тепер у фонді переконані: нова допомога дає впевненість як для донорів, так і для України. Водночас програма МВФ містить важливі вимоги, які на першому етапі стосуються реформи корпоративного управління, подолання корупції. Програма містить 19 умов надання коштів, а перший її перегляд запланований вже на червень.

Про те, чи вдасться Україні втриматись в програмі, що почув МВФ на зустрічах з українськими посадовцями у Вашингтоні під час зборів Світового банку та МВФ минулого тижня, а також про прогнози щодо російської економіки Кеммер розповів в інтерв’ю Українській службі «Голосу Америки».

Інтерв’ю відредаговане для ясності та плинності

– МВФ нещодавно оголосив новий пакет для України. Наскільки незвичною є така підтримка для країни, що перебуває у війні?

– Насамперед зазначу, що обсяг пакета становить $115 млрд. Це важливо. Внесок МВФ до цього пакета – $15,6 млрд. Чому я це розрізняю? Бо це програма на чотири роки. Ми готуємось фінансувати макростабільність України впродовж чотирьох років. Ця програма мобілізує очікування донорів щодо надходження коштів.

Як ви знаєте, минулого року була надзвичайна підтримка донорів та фінансування МВФ для України, але не було рамкової програми, тож це ускладнило для донорів надання коштів, а для українських урядовців – ухвалення рішень, бо завжди була непевність щодо того, коли надійдуть кошти. Тепер є стабільність, існує рамкова програма і пов’язане з нею фінансування, на яке може покладатись країна.

– Щодо координації донорів. Меморандум з МВФ має певні умови. Чи буде надання коштів через Світовий банк також залежати від виконання Україною цих умов?

– Насамперед хочу сказати, що це програма України. Україна хоче домогтися макростабільності. Серед аспектів, на яких ми зосереджуємося в першій частині програми – продовження прогресу в стандартах корпоративного управління та подоланні корупції. Цього хоче Україна.

Друга частина програми – поглиблення структурних і інституційних реформ, щоб створити зростання в середньостроковій перспективі і допомогти вступу України до ЄС. Цього хоче Україна. І ми це підтримуємо.

Що стосовно інших донорів – як партнери України вони надаватимуть фінансування. Вони також підтримуватимуть складові програми українського уряду, щоб допомогти їм у макростабільності, стимулюванні зростання в середньостроковій перспективі, відбудові країни і, зрештою, на шляху до ЄС.​

– Перший перегляд програми – вже в червні. Це дуже скоро. Ви говорили з українською делегацією. Що ви від них почули? Чи впевнені ви, що Україна зможе пройти перший перегляд програми?

– Я щасливий сказати, що наше спілкування не почалось під час програми. Минулого року ми тісно спілкувались з Нацбанком, Міністерством фінансів та іншими міністерствами, зокрема над розробкою програми. І минулого року ми побачили, що урядовці дуже віддані, вони готові діяти правильно і потребують інструментів для цього.

Зараз в наших обговореннях ми побачили відданість з боку Національного банку, щоб програма працювала, щоб досягнути їхніх цілей та отримати фінансування від донорів. Я побачив глибоку відданість. Я також побачив, що координація між різними установами значно покращиться з новою офіційною програмою. Ми це бачили в рамках програми на чотири місяці, яка була перед цим, і це триватиме. Перегляди також дозволять пристосувати програму за необхідності не лише з огляду на втілення реформ. Це також корисно в умовах надзвичайної невизначеності для українських урядовців.

– Під час нашого минулого інтерв’ю восени на зборах МВФ та Світового банку ми говорили про ризики для Європи від війни Росії проти України в плані енергетики, сільського господарства, міграційної кризи. Зима минула, і чи можна сказати, що Європа впоралась із цим випробуванням?

– По-перше, гуманітарний вплив на Україну – спустошливий і, на жаль, це триває. Гадаю, що ми завжди маємо про це пам’ятати, коли говоримо про підтримку економічної стабільності, не зважаючи на те, що відбувається.

Щодо Європи, ми бачимо, що російське вторгнення до України мало істотний вплив на економіку, яка швидко відновлювалась від пандемії. Це припинилось. Ми бачимо різке уповільнення в 2023 році – і це результат війни.

Ви говорите про зменшення постачань російського газу до Європи. Урядовці в Європі вжили рішучих кроків, щоб не увійти в зиму в глибокій рецесії, і їм це вдалось. Тепер вони знову вживають заходів. Раніше вони допомагали зменшити життєві витрати, тепер мають зосередитись на інфляції, щоб подолати вплив війни. Європейські урядовці важко працюють, щоб подолати ці наслідки, і ми очікуємо на прискорене зростання у 2023 і ще більш потужне – у 2024-му.

– Росія оцінила падіння свого ВВП у трохи більш як 2% торік, у рік війни. Наскільки прозорою і надійною є російська статистика?

– Коли ми оцінюємо російську статистку, ми завжди покладаємось на державні дані, але не лише на них, ми дивимось на дані країн-партнерів, на показники третіх сторін. Ми намагаємось переконатись, що ця інформація є відповідною, і на цьому базуємо свою діагностику та прогнози. Наша установа спирається на факти, ми об’єктивні і намагаємось бути безсторонніми в наших прогнозах. Це дуже чесна робота, і я б сказав, що ми щиро прагнемо зробити найкращу оцінку російської економіки.

Минулого року, за нашими оцінками, її (російську економіку – ред.) підтримав ріст цін на сировинні товари, а експорт тримався, тож був профіцит поточного рахунку платіжного балансу – $230 млрд. Цього року такого вже не буде. Через нижчі ціни та зменшення обсягів, профіцит поточного рахунку зменшиться до $75 млрд, як і бюджетні надходження від продажу нафти та газу. Буде тиск на бюджет, щоб утримати доходи, які зростають. Це почалось минулого року. Цей ріст витрат минулого року також відповідає за кращу економічну ситуацію, ніж ми очікували. І певний поштовх ще триває.

Однак загалом коли йдеться про російську економіку, вона багато в чому відрізана від багатьох інших країн, і це матиме довгострокові наслідки. Ми очікуємо, що у російського ВВП буде на 7 відсоткових пунктів зростання менше до 2027 року, порівняно з тим, що могло б бути. Ще важливіше – ми оцінюємо, що потенційне зростання уповільниться до менш ніж 1%.

Це означає, що російські доходи не будуть більше йти в одному напрямку із західними доходами, а розійдуться. Тому ми бачимо, як проявляються довгострокові наслідки, які дуже важко буде подолати.