«Чорна невдячність» та «розуміння». Якими бачать українсько-польські відносини в Києві та Варшаві?

Українці сумніваються у надійності поляків? За даними липневого опитування, проведеного Європейською радою з міжнародних відносин щодо довіри українців до союзників, Польща опинилася нижче за Францію та Німеччину.

Лише 15% опитаних українців вважають Польщу надійним союзником. 45% респондентів вважають «скоріше надійним», 6% не визначилися з відповіддю, 25% опитаних назвали Польщу «скоріше ненадійним партнером», а 10% українців вважають Польщу «дуже непевним союзником». Найбільше довіри, як випливає з цього дослідження, українці мають до Литви і Великої Британії.

Погіршується ставлення і поляків до українців, зокрема, до біженців. За даними найновішого дослідження СBOS (Центр дослідження громадської думки), оприлюдненого 10 жовтня, лише 53% поляків підтримують прийняття у Польщі українських біженців. Це найнижчий показник від початку великої війни. У березні 2022-го підтримка українських втікачів від війни поляками становила 94%.

Про що свідчать ці цифри? Що насправді погіршило показники? І що варто робити? Радіо Свобода запитало думки фахівців з питань українсько-польських відносин.

Польський погляд

Переломним моментом у «погіршенні» польсько-українських відносин був виступ президента України на засіданні Генеральної асамблеї ООН у вересні 2023 року, каже Радіо Свобода публіцистка, яка спеціалізується на історії України ХХ століття та українсько-польських відносинах Богуміла Бердиховська. Тоді Володимир Зеленський, коментуючи проблему з транспортуванням українського зерна, сказав:

«Тривожно бачити, як у цей час дехто в Європі підриває солідарність і влаштовує політичний театр, роблячи із зерна трилер. Може здаватися, що вони грають власну роль, але натомість вони допомагають підготувати сцену для московського актора», – заявив тоді президент.

Зеленський висловився безособово, але Польща сприйняла ці слова на свою адресу. Офіційна Варшава через цю заяву викликала посла України і передала рішучий протест польської сторони щодо висловлювання українського президента. А звичайні поляки, як твердить Бердиховська, ці слова Зеленського сприйняли як «чорну невдячність».

«Що би я не сказала про реакцію так званих середньостатистичних поляків, то все одно неможливо уявити, яке велике негативне враження справив цей виступ Зеленського, де ми нібито допомагаємо Росії. Одразу після цього виступу було дослідження громадської думки і 40% опитаних відповіли, що це «чорна невдячність». Я думаю, що українська сторона не усвідомлює, який капітал суспільної довіри, поваги і симпатії мав в Польщі президент Зеленський. Ми можемо шкодувати, що роль особистості в історії може бути такою великою, але жоден інший український політик не мав подібної позиції у Польщі. Після його виступу багато людей почали задумуватися, чи варто далі допомагати Україні, хоча Зеленський і його виступ, а Україна, яка бореться – це дві різні речі і два різні світи», – каже Бердиховська.

Ще одним моментом, який зіпсував польсько-українські відносини, на думку публіцистки, була так звана «зернова криза». Богуміла Бердиховська вважає, що ця криза відрізнялася від інших тим, що вона була про щось конкретне: «Раніше головно ми дискутували, не погоджувалися, розчаровувалися щодо історії, якихось абстрактних речей. Тут перший раз з’явилось щось дуже конкретне. З польської сторони це виглядало так, що українці зовсім не беруть до уваги того, до чого призвело відкриття митних кордонів ЄС щодо сільськогосподарської продукції. Варто додати, що спочатку це все йшло на Захід, так як мало йти і ніхто нічого не мав проти. Інша справа, що «зернова криза», це також історія про те, як польські і українські бізнесмени можуть домовитися, навіть якщо їхні домовленості будуть негативно впливати на міждержавні стосунки. Українці продавали зерно в Польщі, тому що були польські підприємці, які це збіжжя купували».

Українську реакцію на «зернову кризу» експертка вважає негативною і надмірною. «Я не хочу цитувати дописів, які тоді з’явилися в мережі Х, починаючи від нинішнього міністра Сибіги до низки інших політиків, але у Польщі вони створили таке враження, що Польща віддала все, що мала, Україні і залишилася в одній сорочці, а Україна каже: «Знімай ту сорочку». Жоден уряд не може сказати: «Маю цілковито в носі вимоги власних громадян». До певного моменту можна приборкувати суспільні настрої, можна їх модерувати, але в певний момент стає важко це робити», – додає Бердиховська.

Вона критикує брак реакції і кількамісячне пасивне ставлення нового польського уряду до проблеми блокади кордону: «Це був більш ніж злочин, це була помилка. Незважаючи на те, хто має рацію у питанні «зернової кризи», держава не може собі дозволити, щоб кордон кілька місяців був заблокований».

На думку Бердихівської, також велика частина експертного середовища в Україні була здивована і дезорієнтована українською реакцією на «зернову кризу». «Частина говорила, що треба з поляками домовлятися, не можна використовувати метод «домовимося з Брюсселем чи США», а поляки і так зроблять так, як їм скаже Брюссель. Абсолютно це політики не взяли до уваги. Маю враження, що з того моменту різні речі змінилися, і мушу сказати, що з великим інтересом слухала недавно пана Сибігу, котрий сказав, що стратегія домовлятися з Брюсселем за спиною Варшави – це була помилка. Сподіваюся, що це не були просто слова, а декларація справжніх намірів, бо це нам суттєво спростить співпрацю, бо низка речей, особливо тих поганих, які сталися в кінці минулого і на початку цього року, це речі, які виникали у зв’язку з поганою комунікацією та з такого переконання, що у двосторонніх стосунках можна щось нав’язати якщо міцно тиснути», – переконана фахівчиня з польсько-українських взаємин.

Ще одна тема, яка негативно впливає на двосторонні відносини – це, за словами Бердиховської, питання «антипольської акції» ОУН-УПА на Волині. Експертка зазначає, що у цьому питанні сьогодні всі політичні сили мають консенсус і Україна повинна це взяти до уваги.

«Нема в Польщі політичної сили, яка б говорила, що ексгумація неважлива. Раніше були політичні сили, які намагалися не висловлюватися на цю тему, намагалися бути десь збоку. Тепер після всього, що сталося, ситуація така, що немає чинного політика, який би не вважав, що це важлива справа. Вона повинна бути закрита. І я з задоволенням читаю думки українців, які теж так вважають і кажуть, що треба щось з тим зробити. Хоча б колишній посол пан Дещиця розмістив в телеграмі такого плану текст. Мені здається, що в історичному аспекті українці своїм ставленням багато досягли. Зараз у Польщі, якщо говоримо про серйозних політиків, ніхто не каже, а ще пару років тому казали, що з Бандерою до Європи не увійдете, то зараз звучить просте повідомлення: «Ексгумація, християнське поховання і все». Я вважаю, що це пропозиція, яка з української точки зору є абсолютно прийнятною», – каже експертка.

Богуміла Бердиховська вважає, що питання Волині ліпше вирішити якомога скоріше, бо невідомо, якими будуть результати президентських виборів у Польщі, що відбудуться наступного року: «Я думаю, що українські політики це розуміють, українське посольство у Варшаві дуже добре працює, отже, політики в Києві добре поінформовані».

Польська публіцистка не схильна драматизувати щодо польсько-українських відносин, каже: на проблемах і труднощах полягає життя, важливо до їх вирішення підходити дуже раціонально. «Знаємо, що переговори щодо членства України в ЄС будуть важкі, що треба буде придумувати різні проміжні рішення, такі, що були застосовані щодо Польщі. Багато людей знає, що найбільше поляків після вступу Польщі до ЄС виїхало до Великої Британії та Ірландії. А чому? Бо був запроваджений перехідний період на легальну працю в Німеччині. У багатьох питаннях, зокрема у питаннях сільського господарства і транспорту, у нас будуть проблеми, бо у цих галузях ми конкуруємо. Я вважаю, що значно більше користі і шансів на успіх ці переговори матимуть, коли ми завчасно домовимося щодо конкретних справ. Іншими словами, замість тупати ногою, з одного чи з другого боку, замість того, щоб ображатися один на одного, треба розмовляти, розмовляти і розмовляти», – підсумовує Бердиховська.

Українська точка зору

Наприкінці весни і на початку літа 2023 року у двосторонніх відносинах між Україною та Польщею почалося «похолодання», яке певною мірою було спричинене майбутніми парламентськими виборами в Польщі, але не тільки, вважає виконавчий директор ГО «Коло європейського діалогу», аналітик Центру політичних студій «Доктрина» і експерт Українсько-Польської медіаплатформи Анатолій Курносов.

«Коли перша дуже позитивна емоційна хвиля та значне зростання взаємних симпатій з обох сторін ослабли, у Польщі почала наростати емоційна втома через зростаючі фінансові проблеми, інфляцію, зростання цін на паливо, житло та наявність великої кількості українських біженців. Почали з’являтися наративи про те, що Польща майже нічого не отримує натомість, Україна веде жорстку, прагматичну, наполегливу політику щодо Польщі, не йде ні на які поступки, наприклад, у питанні пошуку та ексгумації поляків, які загинули під час Другої світової війни на Волині та Галичині. Також було багато надто емоційних і недостатньо виважених висловлювань політиків і коментаторів з обох сторін, що ще більше підігрівало суспільні емоції», – каже Анатолій Курносов.

Експерт зазначає, що це збіглося з початком першої «зернової кризи», коли попередній польський уряд був одним із ініціаторів рішення Європейської комісії призупинити частину сільськогосподарського експорту з України: «Нагадаю, 28 квітня 2023 року ЄС досягла згоди з п’ятьма країнами щодо українських агропродовольчих товарів, а 2 травня оголосила про запровадження тимчасових запобіжних заходів щодо імпорту з України пшениці, кукурудзи, ріпаку та соняшника. Водночас, як повідомила Єврокомісія, Болгарія, Угорщина, Польща та Словаччина зобов’язалися скасувати односторонні заходи щодо цих та всіх інших товарів з України. З 2 травня по 5 червня, а потім продовжено до 15 вересня, діяла постанова ЄС про заборону вільної торгівлі насінням з України в цих п’яти країнах».

Саме це стало видимою відправною точкою, каталізатором, каже Курносов, коли стосунки між Варшавою та Києвом почали помітно охолоджуватися, і вже влітку 2023-го, зазнає фахівець, можна було почути багато взаємних образ.

«Здавалося, що таке рішення польського уряду було досить несподіваним, з точки зору української влади. Особливо з першої тривалої блокади кордону польськими перевізниками, почалися запеклі суперечки на суспільному рівні та помітна зміна суспільних настроїв. З українського боку це пов’язано насамперед із затримками доставки вантажів, часто вкрай необхідних для армії, різних комплектуючих і тих же безпілотників, які часто відправлялися в комерційних, а не військових перевезеннях, хоча надалі потрапляли на фронт за допомогою волонтерів. Потім, після призупинення блокування перевізників перед візитом Туска до Києва та конструктивних переговорів на урядовому рівні, розпочалася чергова тривала блокада, цього разу аграріїв», – зазначає Курносов.

Експерт каже, що на початку заборона імпорту української сільськогосподарської продукції навесні минулого року була сприйнята в українському суспільстві досить спокійно та з розумінням, що Польща захищає свої державні інтереси. Однак, додає, факт блокування кордону, великі затримки доставки вантажів, їх контроль сторонніми особами, участь у протестах членів партії «Конфедерація», «провокація з проросійським плакатом «Путіне, наведи лад з Україною і Брюсселем, і з нашими урядовцями» та розсипання зерна, викликали величезний сплеск негативних емоцій.

«Українці взагалі не розуміли, чому польсько-російський і польсько-білоруський кордони не були перекриті та чому російські товари, в тому числі агропродукція, продовжують йти до Польщі, адже одностороннього ембарго на них не було. Було дуже боляче читати окремі заяви та коментарі, з одного боку, про невдячність українців, які не оцінили польської допомоги, зрадили Польщу і звернулися до Німеччини, а з іншого боку – заяви українців про те, що поляки знову, як у 1920 році, зрадили українців, вдарили їм ножем в спину і стали ворогом, майже нарівні з росіянами. Так, такі речі багато в чому підігріваються російською пропагандою», – каже Анатолій Курносов.

За словами експерта, загалом поляки неохоче визнавали вплив Росії на фермерські протести, але в у питаннях зернової кризи в публічному просторі Польщі часто звучали наративи, які збігалися з наративами Кремля: «Зокрема, турбували тези, які фігурували в аргументах користувачів соцмереж проти експорту української агропродукції. Вони стверджували, що західний капітал скупив українську землю, агрохолдинги в Україні, що вони не зареєстровані і не сплачують податки. Цей акцент щодо західного бізнесу і капіталу непокоїть, адже Польща сама є частиною Заходу і потужні іноземні корпорації також присутні в її економіці, наприклад, у сфері виробництва молочної продукції, сирів, другим ринком для яких після ЄС є Україна».

Також Анатолій Курносов згадує фейкові новини, які були спрямовані на формування громадської думки про експорт «отруєного зерна» з України, що неодноразово спростовували представники польських контролюючих органів. Це теж, каже експерт, грало лише на руку Кремля.

Що робити?

Щоб «вийти з кризи відносин», на думку Курносова, треба вести постійний і в прямому сенсі щоденний діалог. До того ж, обговорення мають відбуватися на всіх відповідальних рівнях, не лише на рівні президентів і прем’єрів.

«Відповідно до досягнутих домовленостей, мають запроваджуватися необхідні, часом дуже складні зміни в різних сферах. Проте на виході це дозволить уникати болісних зіткнень у конкурентній економічній боротьбі та виступити із спільною позицією у зовнішньополітичній та особливо воєнній і безпековій сферах, що лежить в інтересах обох держав. Передусім важливо навчитися дружити не проти чогось, а за щось, во ім’я майбутнього. Задля синергії зусиль, об’єднання потенціалів обох країн з метою забезпечення стратегічних інтересів, як і належить стратегічним партнерам», – каже експерт.

На думку Курносова, Україну і Польщу мають об’єднувати не лише «боротьба проти спільного ворога, яким є Росія», а й спільні інтереси, які можна розвивати у взаємовигідній співпраці: «Найбільш переконливо для мене виглядають дії тих польських політиків, які будують свою політику на підставі єдино польських інтересів. Саме так. Водночас будучи переконаними, що добрі партнерські відносини з незалежною, демократичною та розвинутою Україною якраз і є невід’ємною частиною цих інтересів».

Експерт наголошує, що будувати добрі відносини треба постійно, а не від кризи до кризи, від конфлікту до конфлікту. «Треба визначитися що саме, який саме зміст ми вкладаємо у поняття «стратегічне партнерство» один з одним. Чого саме ми хотіли б досягти через 5, 10, 20 років, яке стратегічне бачення відносин Польщі та України. Це повинно бути принциповим питанням. І тоді вибудовувати відносини, щоб досягти цього», – резюмує Курносов.

Це на думку фахівця, допоможе в подальшому уникнути непорозумінь щодо різних трактувань, узгодити та відкинути неприйнятне для іншої сторони, а потім усе це, каже Анатолій Курносов, закріпити у двосторонній угоді, про яку так довго говорилося два роки тому і про яку сьогодні, схоже, вже майже забули.