Додому, під обстріли. Чому переселенці повертаються з евакуації?

«Дають 5 тисяч допомоги, а що я зможу купити?» – питає Альона, мешканка одного із сіл під Костянтинівкою на Донеччині. Саме через брак грошей її родина евакуювалася, але згодом приїхала назад.

Від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну кореспонденти Радіо Донбас Реалії (проєкт Радіо Свобода) назбирали чимало історій, коли переселенці з прифронтових населених пунктів за деякий час повертались додому, під обстріли. Як люди приходять до ризикованого рішення повернутися у «прифронт» та де ВПО шукати допомоги – розповідають Донбас Реалії (проєкт Радіо Свобода).

Чиновники, військові, правоохоронці, волонтери закликають місцевих жителів евакуюватися, коли лінія фронту наближається до їхніх домівок. Є ті, хто виїжджає – за офіційними даними, лише з Донецької області за майже 2 роки від початку великої війни виїхали понад 1 млн 300 тисяч людей.

Є ті, хто виїхав після перших вибухів. Є ті, хто їде, вже коли не лишається лікарень, шкіл, магазинів, світла, газу, а російські солдати ось-ось постукають у двері: так було в Бахмуті, так було в Авдіївці та в десятках інших населених пунктів. Рік тому, у березні 2023 року, уряд навіть запровадив примусову евакуацію дітей разом з батьками чи іншими законними представниками з зон бойових дій.

Є і ті, хто їде, але повертається. На Сході чимало прифронтових міст, сіл та селищ, які дістає російська артилерія, КАБи, не кажучи про ракети. Де обстріли – вже буденність, але бої ще не можна спостерігати з вікна. Коли буває тихо, а буває масований обстріл. Це Краматорськ, Слов’янськ, Костянтинівка, Дружківка, Часів Яр тощо.

І ось тут є своєрідна «маятникова евакуація», коли люди їдуть, за деякий час вертаються додому, поки знову не стане гаряче. Нехтують безпекою вони з різних причин – переважно це гроші, але не лише. Тим часом держава та волонтери закликають все ж евакуюватись і шукати можливості, навіть попри негативний досвід.

Читайте також: «Нарахування пенсій зупинили»: що відбувається з соцвиплатами в окупації

Гроші

«Там треба все купувати»

Альона з 5-річною донькою мешкає в одному із сіл Костянтинівської громади, що наближене до півночі Авдіївського напрямку.

Наразі, пояснює жінка, прилітає кудись у поля, неподалік від сільських околиць. У селі є світло, газ, вода. Привозять гуманітарну допомогу.

У кінці березня 2022 року Альона з дитиною вже евакуювалися. Проте змушені були повернутися додому.

«Поїхали на Полтаву, там побули, витратили усі гроші. Не всю допомогу нам надавали одразу. Зараз у нас є город, щось посадили, курка є. А там треба все купувати. Дають 5 тисяч допомоги, а що я зможу купити? І за 5 тисяч я квартиру не знайду: ціни починаються від 10 тисяч», – такі причини, каже Альона, не дозволили довго протриматися в евакуації.

Поки жінка виїжджати не збирається. Проте, зізнається, якщо зникнуть вода, світло та газ, – покинуть рідний дім вже вдруге.

Розмова з Альоною відбулась до того, як уряд виришів скоротити число переселенців, які мають право на отримання допомоги від держави. Це рішення набуло чинності 1 березня.

Ставлення

«Балакаєте російською»

Історія родини Нелі, переселенки з Єнакієвого, – про дискримінацію та трагедію.

У 2014 році вона з чоловіком і 2-річною донькою Лізою виїхали з окупованого гібридними силами Росії містечка, аби не мати нічого спільного з беззаконням. Переїхали до Краматорська. Тут чоловік швидко став знаним і шанованим, адже мав «золоті руки»: міг відремонтувати, каже Неля, будь-який автомобіль.

Коли на початку повномасштабного вторгнення на Донеччині оголосили евакуацію, родина вдруге покинула дім. Тоді поїхали в село на Вінниччину.

За словами жінки, деякі місцеві жителі, зокрема й хазяйка винайнятого житла, ставилися до переселенців приязно. Але були і люди, які інакше їх зустріли.

«Ми виїхали з надією, що все буде добре… А нам одразу почали закидати: мовляв, ви російською балакаєте, ви такі-сякі», – згадує Неля, додаючи, що саме через подібні розмови родина все ж вирішила повернутися у Краматорськ.

12 серпня 2022 року російська ракета вбили чоловіка Нелі. Тепер Неля і Ліза стоять на ґаночку пошкодженого ракетою будинку, що будували його усією сім’єю, і плачуть.

«Життя було прекрасне, поки нас не прийшли 24 лютого «звільняти». Від кого? Незрозуміло! Звільнили: від дому, від роботи, від життя. Дитина лишилася без батька, я без чоловіка у 32 роки. Ми втратили усе», – ділиться жінка.

Читайте також: Два роки життя поза домом: куди їдуть і як повертаються українці під час масштабної війни. МАПА

«Наші гинуть, а ви тут ховаєтеся»

Віктор Скрипник, – знаний в Україні журналіст і краєзнавець. Живе у Слов’янську. Згадує, що від початку повномасштабного вторгнення з міста нікуди їхати не планував, бо вік вже поважний: і йому, і дружині за вісімдесят.

«Думав, що я буду доживати вдома. Як кажуть, на божу волю покладалися», – ділиться журналіст.

Скрипник пригадує, що одразу ж від початку повномасштабного вторгнення міська влада оголосила евакуацію зі Слов’янська. Поїхали родичі родини Скрипників, молодші сусіди.

У квітні 2014 року Віктор із дружиною збирались виїхати у Барвінкове Харківської області, де планували лишитись. У день очікуваного від’їзду ракета вдарила по залізничному вокзалу Краматорська, і електричку скасували. Наступного дня, вже у вагоні потяга, подружжя вирішило, що поїде на Вінниччину до друзів племінниці. Там спокійно прожили півроку, згадує Віктор Скрипник, оформили соціальні виплати для переселенців.

Одного дня батько сусіда загинув під Лисичанськом. Після похорону хазяйка житла сказала: «Наші там гинуть, а ви тут ховаєтеся. Усі донбасівці у цьому винуваті: це вам у Росію захотілося».

Після цього вони вирішили їхати додому, у Слов’янськ. А сама ситуація так збурила журналіста, що він написав книгу «Підла війна Росії проти України».

«Слов’янськ ніколи не був повністю прихильником «руського миру». На Донбасі завжди було багато людей, які були прихильниками вільної незалежної України. Як пояснити, що не весь Донбас чекає Путіна?! Подивіться, скільки вже на цій війні загинуло слов’янців, починаючи з 2014 року. Чим ще пояснювати?!» – риторично питає журналіст.

Невдалий досвід

«Ніхто нічим не допоміг»

Під час поїздок прифронтовими містами, селищами та селами Донеччини і Харківщини ми стрічали чимало людей, які відмовлялися евакуюватися, посилаючися на невдалий досвід виїздів родичів чи сусідів. Хоч і значно рідше, але говорили і з тими, хто виїхав, проте повернувся.

Один з них, – житель Торецька Геннадій. Він згадує, що навесні 2023 року сів у евакуаційний автобус і поїхав у Дніпро. Жителям Торецька, згадує чоловік, обіцяли, що зустрінуть і влаштують.

«Ніхто нічого! Приїхали туди, пасажири у водія питають: водички десь можна попити? А він каже: «Звідки я знаю. Виходьте». Привезли нас на залізничний вокзал: і куди діватися людям, де шукати житло, якусь допомогу. Ніхто нічим не допоміг, не розповів», – розводить руками Геннадій.

Він пробув у Дніпрі декілька днів і врешті повернувся додому, у це прифронтове містечко біля тимчасово окупованої російськими військами Горлівки. Тепер у чоловіка є тільки одна надія: «Надія тільки на перемогу, аби якомога швидше прогнали цих «орків», звільнили Донецьк, Луганськ, тоді і нам буде легше».

Читайте також: «Молодь усе менш лояльна до Росії»: історія юнака, який вибрався із окупованого Донецька

Уряд не знає, що переселенці повертаються під обстріли

Чи знають урядовці, відповідальні за долю внутрішньо переміщених осіб, про те, що люди змушені повертатися з евакуацій додому, під обстріли? Радіо Донбас Реалії звернулося із запитом на цю тему до міністерки з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій Ірини Верещук. З міністерства передзвонили і зазначили, що обсяг питань великий, тому на підготовку відповіді потрібний час. Урешті надіслали її за 25 днів.

У відповіді було зазначено, що, по-перше, міністерству невідомі факти, коли евакуйовані із прифронтових населених пунктів Донецької області громадяни повертаються назад до своїх осель. Відповідно, в міністерстві не ведуть статистику і не аналізують причини того, чому люди повертаються з евакуацій до лінії фронту.

А от у Донецькій ОВА таку статистику ведуть. Як повідомив Радіо Донбас Реалії Павло Челпих, заступник директора департаменту з питань цивільного захисту, мобілізаційної та оборонної роботи Донецької ОВА, від початку повномасштабного вторгнення РФ і до кінця 2023 року з вільної території Донеччини евакуювали 1 мільйон 354 тисяч цивільних. Лишилося близько 525 тисяч жителів.

Повернулися з 24 лютого 2022 року станом на кінець грудня 2023 року 220,5 тисяч жителів:

• До Краматорського району – 128 тисяч цивільних осіб;
• До Слов’янська – 39 тисяч жителів;
• До Краматорська – 66 тисяч жителів.

«Навесні очікуємо збільшення кількості тих, хто повертається: люди їдуть на свої городи, обов’язково ж треба посадити картоплю під бомбардуваннями. Таке життя», – спрогнозував Павло Челпих.

Поради для переселенців: житло, виплати, правова допомога

Радіо Донбас Реалії у своєму запиті до міністерки з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій попросили надати для цивільних громадян, які планують евакуацію, «дорожню карту», зокрема, де шукати житло і фінанси. У міністерстві радять таке:

Статус і довідка ВПО

Треба стати на облік як ВПО. Тут є вся необхідна інформація.

Довідка ВПО надасть право, у тому числі, на отримання фінансової допомоги на проживання; переоформлення соціальних виплат і пенсій; отримання безкоштовних освітніх, медичних, соціальних, психологічних та юридичних послуг; отримання гуманітарної допомоги; компенсації витрат власникам житла, які прихистили ВПО; компенсації роботодавцям, які працевлаштували внутрішніх переселенців; участь у різних програмах підтримки.

Житло

Скористайтеся порталом «Там, де вас чекають». Тут є інформація, зокрема, про наявність вільного житла у різних областях на інтерактивній мапі і телефони; список внутрішніх і міжнародних евакуаційних потягів від «Укрзалізниці»; алгоритми пошуку житла та оформлення різних документів.

Під час пошуків житла звертайтеся до місцевої влади.

Скористайтеся сайтом волонтерського проєкту «Прихисток». Тут можна і шукати житло, і пропонувати своє житло для потреб переселенців.

За наданими міністерством даними щодо житла для ВПО, станом на грудень 2023 року:

• У місцях тимчасового проживання були зайняті 46 432 ліжко-місця, вільних – 20 439, зокрема 910 ліжко-місць для осіб з інвалідністю;
• У модульних містечках проживали 5 942 внутрішніх переселенців; вільними лишались 2035 місць для проживання;
• У житловому фонді розмістили 2236 ВПО.

Таким чином, на початок 2024 року загалом держава могла забезпечити житлом 54 610 внутрішніх переселенців, 22474 місць були вільними. І це при тому, що всього в Україні на обліку перебувають 4 904 108 внутрішньо переміщених осіб.

Безоплатна правова допомога

Консультація юриста за безкоштовним номером 0800213103

Соціальна допомога

Усю необхідну інформацію зібрали тут.

Також у міністерстві надали посилання на перелік громад, мешканці яких мають право отримувати грошову допомогу на проживання у разі переміщення. Проте станом на 14 березня лютого це посилання не працювало.

Гарячі лінії

• 1548 Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій;
• 0800501720 Уповноважений ВРУ з прав людини;
• 080309110 «Донбас СОС»;
• 0953748270 «Восток SOS»;
• 0685075090, 0995075090 «Право на захист».

А ще у міністерстві радять звертатися до волонтерів.

Як евакуює «Проліска»

Одні з тих, хто допомагає людям виїхати з прифронтових населених пунктів – волонтери гуманітарної місії «Проліска». На декількох евакуаціях цієї місії були і журналісти Радіо Донбас Реалії.

Волонтери закликають звертатися до них: за телефонами 0964041034, 0932022232 щодо евакуації спеціалізованим медичним транспортом у супроводі медиків; а от щодо евакуації автобусами, – спочатку до місцевих або обласних військових адміністрацій.

Євген Каплін, керівник «Проліски», каже – їхнью ціллю є допомогти людям не тільки виїхати, але зробити усе, аби переселенці не лишилися у незнайомому місті сам на сам зі своїми проблемами.

«Філософія евакуації «Проліски» полягає в тому, що ми завжди надаємо пакет послуг. Наприклад, у Дніпрі команда «Проліски» (це і психологи, і спеціалісти із соціального супроводу) зустрічають кожний евакуаційний рейс. Якщо людині треба поселення, –– ми прилаштовуємо її у місце компактного поселення. Також ми куруємо отримання соціальної допомоги. Щоб ми кинули людину просто під першим стовпом на залізничному вокзалі Дніпра, – ні! Більше того, – наші співробітники також зустрічають і рейси інших волонтерів, які довозять людей до Дніпра», – зазначає Каплін.

За словами волонтера, кожний автобус з переселенцями зустрічають психологи. Адже ті, хто евакуюється, зазначає керівник «Проліски», втратили близьких, втратили майно, жили під щоденними обстрілами і потребують психологічної підтримки та допомоги. А ще співробітники організації допомагають переселенцям з відновленням документів.

«Наприклад, колись зі деокупованого села Павлівка під Вугледаром їхав наш евакуаційний рейс з 16 місцевими жителями, – і усі вони були без документів, бо там дуже щільно працювала російська авіація. І люди повистрибували зі сховищ, хто в чому був. І без документів, – згадує Каплін. – Цей рейс зустріла наша команда і Дніпрі. Усім людям надали базову допомогу (продовольство, одяг тощо). Переважну більшість переселенців ми поселили в місця компактних поселень. І наші працівники працювали над відновленням документів пасажирів цього рейсу. І так відбувається кожна евакуація».

Так само, – і з медичними евакуаціями. Коли, наприклад, дзвонить вагітна з Куп’янщини і просить вивезти для пологів, – співробітники «Проліски» домовляються за житло і так само домовляються з лікарнею. Для літніх людей домовляються з будинками для людей похилого віку.

«Один з останніх дзвінків був з Торецька: рятувальники з-під завалів відкопали літню жінку, і тій нікуди було їхати. І поки наші лікарі її забирали, – ми вже у цей час підшукали місце, куди її везти. Насправді, це був цілий квест. Але ми це зробили», – згадує волонтер.

Нестача грошей, невдалий досвід (свій чи чужий) евакуації, непорозуміння на новому місці, туга за рідним домом і звичним життям спонукають людей повертатися до лінії фронту. Не всім вдається пристосуватись на новому місці, знайти роботу і просто себе, тож життя під обстрілами перестає видаватись найгіршим варіантом.

Імовірно, скасування виплат «поверне» до зони бойових ще частину переселенців. Проте, з якими б волонтерами не спілкувалась команда Донбас Реалії, ті завжди радять не опускати руки: звертатися до благодійних організацій, волонтерів, чиновників. Бо, як із власного досвіду кажуть волонтери, будь-де знайдуться люди, готові допомогти.

ОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС РЕАЛІЇ:

Ми працюємо по обидва боки лінії розмежування. Пишіть нам на пошту Donbas_Radio@rferl.org, у фейсбук, телеграм або вайбер за номером +380951519505. Якщо ви пишете з окупованих територій, ваше ім’я не буде розкрите.