Експорт українських дронів на Близький Схід: що може отримати і втратити Київ?
Українські дрони-перехоплювачі опинилися у фокусі міжнародної уваги на тлі атак іранських «шахедів» і пошуку ефективних рішень для захисту неба на Близькому Сході. Країни регіону та інші партнери вивчають український досвід – один із небагатьох, перевірених у реальній війні.
Це відкриває перед Києвом нові можливості, але водночас і ставить питання про ризики – від витоку технологій до ослаблення оборони.
Президент України Володимир Зеленський наголошує: навіть ракети до Patriot Україна не може купити без політичних домовленостей із Білим домом. Тому держава має контролювати продаж власних технологій, попри інтерес з-за кордону.
Донбас Реалії (проєкт Радіо Свобода) разом із воєнними аналітиками з’ясовували:
- Чи стане експорт дронів для України геополітичним інструментом?
- Що Київ може отримати взамін на дрони?
- І де межа між співпрацею та втратою контролю над власними технологіями?
Військові експерти називають українські дрони-перехоплювачі одним із найперспективніших напрямів розвитку. Йдеться про концепцію, коли на хвилю атакуючих безпілотників відповідають хвилею власних, здатних автономно знаходити й знищувати цілі. Такий підхід вважається значно дешевшим, ніж використання традиційних засобів, як-от зенітні ракети. У цьому сенсі Україна пропонує рішення, яке може змінити економіку протиповітряної оборони.
«Українські дрони дорожчі за нафту»
Наші вміння, наші дрони, фахівці, які з цими дронами працюють, – це зараз дорожче, ніж нафта
Цінність українських БПЛА і фахівців, які працюють з дронами, зростає через те, що саме безпілотники стали ключовим інструментом атак на нафтову інфраструктуру Близького Сходу, вважає військовий аналітик Денис Попович.
«Наші вміння, наші дрони, фахівці, які з цими дронами працюють, – це зараз дорожче, ніж нафта. Тому що іранські дрони завдають ударів саме по нафтовій інфраструктурі, вони б’ють по нафтопереробних заводах, по нафтобазах на Близькому Сході, а ми зараз будемо це захищати », – підкреслює він.
Попович вважає, що експорт українських дронів на Близький Схід є стратегічно вигідним кроком. На його думку, Україна отримала шанс зайти в регіон, який традиційно перебував у зоні впливу Росії, і поступово витіснити її звідти.
«Зараз ми можемо перехопити цю пальму першості й допомогти захистити своє небо, зокрема, тим самим Арабським Еміратам або Йорданії, чи іншим країнам, які перебувають під ударами іранських дронів», – каже він.
Військовий експерт підкреслює символічний зсув: якщо на початку повномасштабної війни Україна сама просила союзників закрити її небо, то тепер здатна допомагати іншим країнам вирішувати аналогічні завдання.
«Хто міг припустити буквально чотири роки тому, перед початком широкомасштабної війни, що настане день і час, коли ми будемо допомагати закривати небо? Тобто ми свого часу просили, щоб нам закрили небо, це був березень 2022 року, а тепер ми допомагаємо небо закривати. Можете уявити, який шлях було пройдено для того, щоб наші компетенції стали затребуваними і ми зараз опинилися в такому становищі?» – каже Попович.
Україна може обміняти дрони на ППО?
На думку ізраїльського військового аналітика Давида Гендельмана, інтерес до українських дронів з боку США, країн Близького Сходу, Японії та Ізраїлю свідчить про те, що Україна фактично зайняла одну з найперспективніших ніш.
Він підкреслює, що на поточному етапі йдеться не стільки про прямий продаж, скільки про первинну взаємодію: українські фахівці виїжджають за кордон і допомагають на місці впроваджувати технології. Продажі можуть стати наступним етапом цього процесу.
Дешеві масові дрони-перехоплювачі – зараз один із «найгарячіших» товарів. Для України зараз сприятливий момент
«У перспективі, безумовно, це було б дуже сприятливо для розвитку міжнародного співробітництва, адже війни нікуди не зникають, а дешеві масові дрони-перехоплювачі – зараз один із «найгарячіших» товарів. Для України, думаю, це зараз сприятливий момент. Чи вдасться підписати цей великий договір зі США – питання. З іншими країнами, як ми вже бачимо, з тими ж арабськими державами та іншими, процес уже пішов», – каже він.
Окремі експерти вважають, що Україна має використовувати свою роль максимально прагматично: як інструмент для отримання необхідного озброєння. Йдеться передусім про системи ППО та ракети до них.
Логіка така: якщо Україна фактично допомагає партнерам будувати елементи протиповітряної оборони, вона має підстави вимагати аналогічних ресурсів у відповідь.
«Ми абсолютно точно можемо просити у наших партнерів на Близькому Сході і зброю, передусім системи ППО, ракети до ЗРК Patriot – саме зенітні засоби можемо просити в обмін, тому що, по суті, ми надаємо зенітні засоби їм. Це щонайменше, я думаю. Хоча загалом проста дружба і нормальні відносини – теж більше за нуль», – стверджує Денис Попович.
Ключовий ризик – послаблення власної оборони?
Якщо якась кількість сил і засобів відправлена до Йорданії, значить десь послаблена оборона самої України
Разом із тим військово-політичний експерт Юрій Федоров застерігає, що відправка техніки та фахівців за кордон неминуче означає перерозподіл ресурсів, а отже – потенційне послаблення обороноздатності самої України.
«Якщо якась кількість сил і засобів відправлена до Йорданії, значить десь послаблена оборона самої України. Інакше бути не може – це ж не нескінченна кількість безпілотників і офіцерів, які ними керують», – зауважує він.
Федоров припускає, що участь України у захисті об’єктів на Близькому Сході може бути частиною непублічних домовленостей, зокрема зі США. Наприклад, відправка українських фахівців до Йорданії може бути пов’язана із захистом об’єктів американської військової інфраструктури, які потенційно є цілями для іранських атак.
У цьому контексті виникає головне питання: чи компенсуються ці втрати реальними вигодами – озброєнням, контрактами або політичною підтримкою.
«Я, чесно кажучи, не знаю, як Зеленський домовлявся з американським керівництвом. Можливо, він поставив умову: ми спрямовуємо вам наші засоби, а ви даєте нам певну кількість ракет, скажімо, для Patriot або чогось іншого, що Україні дуже потрібно. Це нормальна постановка питання. Але якщо з боку Києва це був такий жест доброї волі, я б вважав, що це не дуже вдала угода», – каже Федоров.
Не треба гратися в шляхетність – треба досягати своїх цілей
Він підкреслює: якщо допомога партнерам надається без чітко зафіксованих умов і зобов’язань, існує ризик, що відповідь буде відкладеною або меншою за очікування. На думку Федорова, співпраця має будуватися виключно на прагматичних домовленостях, де чітко визначено, що саме Україна отримує у відповідь.
«Взагалі на війні шляхетні жести рідко приносять користь. Тому що Трамп, звісно, скаже: ну так, чудово, нехай ваші люди нам допомагають, а ми теж вам щось дамо взамін. Коли дамо – це ще подивимося. Така домовленість, мені здається, була б не надто вдалою для України. Тут не треба гратися в шляхетність – треба досягати своїх цілей», – додає військовий і політичний експерт.
Виробник БПЛА: «Продається не дрон, а система»
Співзасновник та керуючий партнер DroneUA Валерій Яковенко підтверджує, що інтерес до українських технологій існує давно, але зараз спостерігається нова хвиля попиту, особливо з боку країн Близького Сходу. Водночас цей інтерес часто має ознаки ажіотажу, і не всі потенційні покупці готові до серйозної співпраці.
«Те, що відбувається зараз – це просто певний ажіотаж, який має своє підтвердження, але водночас є велика різниця між тими, хто готовий справді інвестувати в ці технології, і тими, хто просто намагається зловити тренд», – каже він.
За його словами, дрони не є самодостатнім рішенням. Ефективна система протиповітряної оборони – це комплекс, який включає виявлення, ідентифікацію, управління та підготовку операторів. Без цього навіть великі закупівлі не дають результату.
Купивши дрон, ніхто у світі не отримає доступу до тієї бази знань, якою володіємо ми
«Сам дрон не становить основної цінності. Важливо розуміти, що вся система протиповітряної оборони – це комплекс: від виявлення та ідентифікації цілі до її супроводу й передачі інформації конкретному підрозділу для знищення. Це набір технологій, який неможливо відтворити на рівні одного дрона. Купивши дрон, ніхто у світі не отримає доступу до тієї бази знань, якою володіємо ми», – наголошує співзасновник та керуючий партнер DroneUA.
Окремий сегмент, наголошує він, – це навчання операторів. Це ще масштабніша проблема: мало мати велику кількість дронів, потрібно мати достатньо підготовлених операторів для захисту об’єктів і територій.
Ризик витоку технологій
Водночас Яковенко застерігає від короткострокових угод. На його думку, швидкі продажі не відповідають інтересам держави, оскільки не створюють довгострокових партнерств і не приносять дипломатичних дивідендів. Натомість справжню цінність мають стратегічні проєкти і спільні інвестиції.
Окремо він наголошує на ризиках, пов’язаних із посередниками. Частина запитів надходить від перекупників, які не представляють реальних державних замовників. У таких випадках складно перевірити кінцевого користувача, що створює ризики витоку технологій, у тому числі до структур противника. Саме тому, за його словами, ключову роль у таких угодах має відігравати держава, яка може перевірити кінцевого користувача.
«Співпраця між компаніями, що створюють дронові технології, та потенційними користувачами за кордоном – це елемент технологічної дипломатії. Коли ж ми говоримо про швидкі рішення – мовляв, купити дрони тут і зараз, потрібно 5–10 тисяч – ігноруються ключові питання: хто цими дронами керуватиме? Як вони отримуватимуть інформацію про цілі? Як визначати, де «свій», а де «чужий» у повітрі під час закордонного використання?» – каже Яковенко.
Частина тих, хто хоче купити обладнання, – це перекупники. Вони не мають стосунку ні до держав, ні до реального масштабного використання
За його словами, коли українські розробники починають ставити ці запитання потенційним покупцям, кількість охочих різко скорочується.
«Стає зрозуміло, що значна частина тих, хто хоче купити обладнання, – це перекупники, часто із західних ринків. Вони не мають стосунку ні до держав, ні до реального масштабного використання. І можливість отримати правильні контакти існує лише через державні або наближені до держави канали, коли кінцевого покупця можна перевірити і, що найважливіше, убезпечити українських інженерів від ризику потрапляння технологій до ворога», – додає Яковенко.
Водночас він заспокоює щодо ризику копіювання: сам дрон не є головною цінністю, і відтворити український досвід у комплексі без доступу до екосистеми та практики неможливо.
Оцінюючи перспективи ринку, Яковенко зазначає, що йдеться про потенційно великі обсяги – аж до трильйонів доларів у глобальному вимірі. Україна завдяки ефективності своїх рішень може стати ключовим партнером у створенні таких систем і суттєво знизити їхню вартість для інших країн.
ОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС РЕАЛІЇ:
Поділіться з нами своїм відгуком про статтю: на пошту Donbas_Radio@rferl.org, у фейсбук. Якщо ви живете на окупованій території – пропонуйте теми, діліться міркуваннями через анонімну форму donbass.realii.info. Донбас Реалії працюють для аудиторії по обидва боки лінії фронту.