«Курники Путіна» порожні: чому окупантам не вдасться відновити Маріуполь
«Я думаю, що упродовж трьох років ми закриємо відновлення міста». Ці слова керівника окупаційної адміністрації Маріуполя слова Олега Моргуна розтиражували пропагандистські ЗМІ Росії у червні 2023 року. Місто, ступінь руйнування якого жахав з землі, а тепер ще і став очевидний всьому світу на оновлених гугл-картах, загарбники обіцяють повністю відновити за три роки. І розраховують, що його населення зросте на 100 тисяч людей прямо під час окупації. Радіо Донбас Реалії (проєкт Радіо Свобода) оцінює, чи можливо це, скільки в реальності може коштувати така відбудова і як її сьогодні бачить Україна.
Чи сказав ставленик Росії Моргун щось нове? Зовсім ні. 5 серпня 2022-го Ірек Файзуллін, міністр будівництва та комунального господарства Росії, виголосив таку саму обіцянку: «Уже зараз у Маріуполі запущено проєкт відновлення та будівництва об’єктів життєзабезпечення громадян… За розробленим майстер-планом ми розраховуємо, що зможемо повністю відновити Маріуполь упродовж трьох років».
Що планують окупанти
У мережі є «майстер-план», яким хвалився російський міністр. У ньому, зокрема, написали таке:
- Населення. За три роки Росія планує збільшити кількість жителів з 212 тисяч до 350 тисяч. Хто і звідки будуть ці люди – невідомо.
- Житло. Відновлення і будівництво будинків.
- Соціальна сфера. Пишуть, що відновлять соціальну, інженерну та транспортну інфраструктури. Водночас у місті досі не вирішені проблеми з водопостачанням і водовідведенням, газопостачанням та електрикою. Також обіцяють відновити театр, у якому російська авіація, за висновками численних правозахисних організацій, вбила авіабомбою близько 300 цивільних жителів.
- Екологічне виробництво, благоустрій. Зокрема, обіцяють відновлення металургійного виробництва на комбінаті імені Ілліча, а на місці знищеної російськими військами «Азовсталі» хочуть створити технопарк з різними виробництвами.
Тимчасове житло продають як постійне?
Проте, російський «майстер-план», за словами радника мера Маріуполя Петра Андрющенка, насправді – «один із планів, розроблених у Маріуполі ще перед повномасштабним вторгненням у консультаціях із «Метінвестом». Андрющенко називає обіцянки окупаційної влади маячнею: бо за три роки розбите місто неможливо відновити через глобальні руйнування, яких завдала Росія, та якість робіт, які нині виконує РФ у Маріуполі.
«Росіяни не розповідають маріупольцям, що оте житло, яке вони будують в Приморському районі, оці «курники Путіна», які вони збирають і на дошки ставлять, – їхній термін експлуатації, за їхніми ж нормами, до трьох років. Тому що дошки згнивають, цю бетонну конструкцію треба розбирати, перевозити і будувати в іншому місці. Це просто тимчасове житло фактично. А вони ж його продають як постійне», – зауважує Андрющенко.
Окупанти постійно кажуть про три роки відновлення, проте у місті досі не працює каналізація, украй нестабільні водо-, газо-, електропостачання, зазначає Андрющенко, тому в заявах про відбудову за три роки немає жодної логіки.
Чому квартири – порожні
Жителі міста не поспішають заселятися у квартири, збудовані російською владою.
Це підтверджують і в окупаційній адміністрації. 16 червня поставлений Росією «мер» Олег Моргун відзначив: «Активізуємо роботу з виявлення причин, через які маріупольці, які отримали ордери на нове житло, не поспішають заселяти свої квартири».
Чому ж люди не йдуть у нове житло? «Вони пішли заселятися і почали показувати, що воно є насправді всередині. Наприклад, замість кахельної плитки у ванній кімнаті просто стоїть муляж – пластикова панель. Люди у шоці. А це продають, як готове, – пояснює Андрющенко. – Якість дуже низька. Спочатку ти маєш проблему, що в тебе немає житла. Потім маєш проблему, що в тебе є житло, треба якось робити ремонт, а грошей на це ніяких не дають».
Новими районами «прикритий» шлях можливого наступу ЗСУ
Зараз РФ нашвидкуруч будує нові мікрорайони на околицях розбитого міста – якраз там, де за логікою йтиме наступ української армії у разі звільнення міста, зауважує Микола Осиченко, маріуполець і президент каналу «Маріупольське телебачення».
«Жодного нового будинку не збудовано на лівому березі, що ближчий до Росії. Там не будують нічого, там гетто, там усе випалене», – зазначає Осиченко.
Таким чином, якщо хтось у ці оселі і заселиться – у випадку наступу ЗСУ з півночі та північного заходу «курники Путіна», з одного боку, першими потраплять під удар, а з іншого – стануть укриттям для російських військ.
Оцінки відновлення від України
Російська авіація знищила кожну другу багатоповерхівку у Маріуполі: про це мер міста Вадим Бойченко повідомив 30 березня цього року в ефірі українського державного телеканалу FREEДОМ.
«Кожного другого багатоквартирного будинку не існує, 70% лікарень не існує, кожен другий дитсадок, кожна друга лікарня знищені російською авіацією», – зауважив чиновник.
За його підрахунками, у Маріуполі перебуває 120-150 тисяч жителів. Це люди переважно віком за 70 років.
Повноцінне відновлення розбитого російськими військами міста, каже Бойченко, може відбуватися упродовж кількох десятків років.
«Відновлення того півмільйонного міста, яке ми бачили, уявляли: сучасне європейське українське місто, яке ми будували упродовж останніх семи років – оці два місяці повноцінної агресії збоку Росії знищили 50% міста – займе 20 років», – прогнозує мер Маріуполя.
Він підрахував: на тривалу відбудову знадобиться 14,5 млрд дол. А джерелом надходжень мають стати, каже Бойченко, репарації та арештовані рахунки РФ.
Росія має давати на Маріуполь по 5 мільярдів доларів щороку, щоб виконати цей план – архітектор Mariupol Reborn
Для розробки стратегій відродження Маріуполя в Україні створили проєкт «Mariupol Reborn»: над ним працювали 4 групи українських і міжнародних фахівців. Результати представили 28 червня у Львові на Lviv Urban Forum.
Дмитро Гурін, народний депутат України, увійшов до складу однієї з груп, що працювала упродовж 9 місяців. Гурін займається архітектурними та урбаністичними проєктами з розвитку територій. Він жив у Маріуполі, здобув там середню та вищу освіти. Його батьки пережили російську облогу міста.
«По моїй матері стріляли з російського БТРа: вона бігла уздовж будинка, а з бронемашини, що рухалася, стріляли по першому поверху. Не влучили. Мого батька посадили «на підвал». І він звідти вилазив через комунікації з кішкою у переносці, яку він пішов рятувати. У їхньому будинку були вогневі точки «днрівців», були вуличні бої. Квартири, де я жив 15 років, вже немає. Сусідніх будинків немає. Все моє дитинство повністю зруйноване», – ділиться Дмитро.
«У батьків була сусідка, яка чекала і вітала прихід окупантів. І до неї офіцер з угруповання «ДНР» попросився «в туалет», оглянув квартиру. І її житло після цього обікрали першим у будинку», – описує депутат.
Він переконаний, що російський «майстер-план» нереально виконати, зважаючи на світовий досвід і якість російського будівництва.
«Вартість відновлення Маріуполя на даний момент – близько 15 мільярдів доларів. Я хочу побачити, де цей пан, глибоко неповажний, який говорить про відновлення за 3 роки, візьме по 5 мільярдів доларів за три роки поспіль; де він візьме такі трудові ресурси, які б могли за три роки 15 мільярдів доларів освоїти. Я хочу побачити приклад такого в Росії. Це ж люди, які не можуть нічого толком побудувати – у них потім все падає», – міркує Гурін.
«Якщо подивитися на цей квартал (Невський, новий ЖК, збудований Росією на околиці міста – ред.), – він виглядає, як американська тюрма: посередині повністю все залите бетоном, і стоять якісь спортивні тренажери. А вони цим пишаються… Можна будувати, як квартальне місто Португалії чи старої Європи. А можна будувати, як росіяни уявляють комфортабельну в’язницю», – каже урбаніст.
Наразі Маріуполь, як каже Дмитро, – «місто в екзилі», бо з пів мільйона маріупольців 250-300 тисяч – виїхали, лише 120-150 тисяч лишаються в місті, й близько 100 тисяч – були вбиті. Саме з маріупольцями-переселенцями через мережу центрів «Я – Маріуполь» спілкувалися щодо планів відновлення міста.
Деталі українського плану: новий порт і чиста металургія
Трагедія, що сталася з Маріуполем, дає місту можливість зробити крок від промислового мономіста до поліфункціонального, в якому є і чисте виробництво, і порт, і пляжі, і туризм, вважає Дмитро Гурін.
Для того, щоб люди повернулися до Маріуполя, потрібні 4 речі, каже він:
- Робота. Хоча б 100 тисяч робочих місць. «Азовсталь» має стати поліфункціональною територією з офісним та логістичним кластерами, чистою промисловістю. На території металургійного комбінату імені Ілліча планують металургійне виробництво. А в перспективі двадцяти років Маріуполь можна розглядати як еко-сіті з чистою металургією.
- Логістика. Логістика українського Сходу замикається на Маріупольському порті, адже з підривом греблі Каховської ГЕС альтернативні шляхи зникли. «Якщо раніше порт працював на експорт (гнав метал на світові ринки), він почне працювати і як імпортний, і має забезпечити 18 мільйонів людей товарами. Перша річ, яка потрібна, – новий порт».
- Житло. Основою відродженого Маріуполя можуть стати «зелені коридори» через усе місто: з кварталу чи житлового масиву має бути вихід на алею до парку чи скверу. Місто забудують кварталами з 5, 5,5 та 6-поверхових будинків з підземним поверхом, де розташують бомбосховище та паркінг.
- Соціальна інфраструктура. Це нова система громадського транспорту, новий шпиталь, новий міст, новий театр і новий університет, нова мережа шкіл.
- Подолання травми. У новому Маріуполі для подолання колективної травми потрібно буде розгорнути масові психотерапевтичні практики, започаткують, зокрема, Музей оборони «Азовсталі», Музей трагедії Маріуполя та інші.
Отже, усе це коштуватиме не менше 15 млрд дол. та забере не менше 10 років після деокупації. Наразі ж місто перебуває під контролем російських військ, і його доля залежить від шансів українського наступу на успіх.
ОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС.РЕАЛІЇ:
Ми працюємо по обидва боки лінії розмежування. Пишіть нам на пошту Donbas_Radio@rferl.org, у фейсбук, телеграм або вайбер за номером +380951519505. Якщо ви пишете з окупованих територій, ваше ім’я не буде розкрите.