«Подалі від Пекіна!». Чи готова Україна зблизитись з Тайванем і піти на конфронтацію з материковим Китаєм?

Понад десяток народних депутатів України пропонують створити у парламенті групу підтримки Тайваню. А згодом – і відкрити у Києві представництво острова, який уряд Китайської Народної Республіки вважає своєю територією. У КНР подібні кроки інших держав зазвичай сприймають «нервово», але в України тут є простір для маневру, вважають у новоствореному МФО (міжфракційному об’єднанні).

В Офісі президента України ініціативу поки не коментували, але раніше робили заяви, які дозволяють зробити висновок: на Банковій на конфронтацію із КНР іти не хочуть і ще розраховують на його конструктивну роль у війні з Росією. Чим ризикує Київ, поглиблюючи співпрацю із Тайбеєм всупереч волі Пекіна, і чи готова до цього Україна?

Кінець «стратегічного партнерства» із КНР?

«Демократії повинні підтримувати одна одну, щоб вижити та перемогти!» – написав 18 серпня в себе у твітері голова комітету закордонних справ Верховної Ради Олександр Мережко, оголошуючи про створення нового МФО на підтримку дружби та співробітництва з Тайванем, до якого увійшли народні депутати з трьох парламентських фракцій. Як пізніше пояснив Мережко, «залишається лише оголосити про його (МФО) створення на пленарному засіданні». Поки цього не відбулося.

«Для мене таким моментом істини стало 24 лютого і все, що було потім, тобто під час нової хвилі повномасштабної російської агресії. Це було моментом істини, оскільки ми побачили, хто є нашим справжнім другом і партнером, а хто – ні, хто тільки декларує це на словах. І сталося так, що Тайвань зарекомендував себе як наш справжній друг і прихильник», – каже Мережко у коментарі Радіо Свобода.

Якщо порівнювати обсяги допомоги Україні у війні з Росією від Тайваню і КНР, то різниця разюча. Від початку вторгнення РФ Суспільство Червоного Хреста Китаю виділило трохи більше ніж півтора мільйона доларів на гуманітарну допомогу постраждалим від війни. Про жодні інші транші чи ініціативи не відомо.

Тайвань своєю чергою лише за березень цього року профінансував гуманітарні потреби і підтримку біженців з України на 33 мільйони доларів, ця допомога триває на постійній основі. Також влада острова виділила по половині мільйона доларів на відбудову Сум, Чернігова, Харкова, Миколаєва, Запоріжжя та Бучі. Допомога на відновлення Києва склала 3 мільйони, ще майже 6 мільйонів направлять на відбудову семи медичних закладів, а 1,2 мільйона відправлять на відбудову храмів.

На додачу, Тайвань увів вагомі санкції проти РФ, найболючішою з яких для російської економіки, напевне є заборона експорту напівпровідників, комп’ютерних мікрочипів. Щоправда, від їхнього виробництва залежить практично вся світова економіка. І не в останню чергу через це Тайвань і його безпека так важливі для США.

Китай же санкції проти РФ не вводив. Офіційно Пекін пояснює це тим, що запровадження санкцій може діяти як «бумеранг» і «двосічний меч», і що світова спільнота постраждає від «політизації, мілітаризації» глобальних економічних тенденцій та фінансових потоків.

Щоправда, деякі китайські компанії, побоюючись вторинних санкцій, таки залишають російський ринок. Як раніше повідомляли джерела Washington Post, голова КНР Сі Цзіньпін поставив перед своїми помічниками завдання знайти способи допомогти Росії, проте зробити це так, щоб не опинитися під західними санкціями.

Олександр Мережко переконує, що реакція КНР на війну Росії «провалила» угоду про стратегічне партнерство з Україною, яку уклали ще у 2011 році.

«На превеликий жаль, КНР має таке стратегічне партнерство без обмежень, без кордонів, з Росією, з державою-агресором. Не можна бути одночасно стратегічним партнером держави-агресора і держави, яка є жертвою агресії», – зауважив Мережко.

У коментарі Радіо Свобода він додає, що показовими є військові навчання «Восток-2022», які нещодавно завершилися у Приморському краю Росії. У них разом із військовими РФ взяли участь також і індійські та китайські військовослужбовці.

Тож, якщо роль «стратегічного партнера» в особі КНР для Києва сьогодні залишається під сумнівом, чи не настав час для глибшого партнерства із Тайванем?

Депутатка від «Голосу» Інна Совсун також є у новому МФО на підтримку острова. Раніше у коментарі Радіо Свобода вона сказала, що виступала за перегляд партнерства Києва із КНР ще до початку повномасштабної війни.

І Совсун, і Мережко погоджуються, що створення парламентської групи дружби із Тайванем зараз є на часі, і для цього «не треба відкладати це до моменту закінчення війни».

Совсун додає, що ідея створити нове МФО отримала натхнення від нещодавнього досвіду Литви, яка минулого року відкрила представництво Тайваню і поглиблює економічну співпрацю з островом.

На думку Інни Совсун, Україна також могла б поглибити співпрацю з Тайванем у галузі високих технологій і розбудови мережі 5G зокрема. Донедавна вважалося, що Україна співпрацюватиме саме з китайською компанією Huawei для розбудови мережі зв’язку п’ятого покоління, що викликало занепокоєння у США.

«Я вважаю, що група підтримки Тайваню уможливить співпрацю між українськими та тайванськими законодавцями», – каже Совсун.

Та чи не сприйме КНР цей крок вороже? І чи не додасться у Києва через це проблем?

«Червоні лінії Китаю посуваються»

Використання назви «Тайвань» на позначення офіційних представництв острова у КНР зазвичай сприймають як заклик до незалежности острова, що є неприйнятним для Пекіна. У результаті КНР може розцінювати це як порушення політики «одного Китаю», каже експерт з азійсько-тихоокеанського регіону аналітичного центру ADASTRA Антон Ганоцький.

Саме тому депутати Верховної Ради пропонують відкрити у Києві представництво «Тайбея», а не «Тайваню», що має вдовольнити материковий Китай.

«Тут скоріше питання політично-термінологічне. Китайська Народна Республіка не має нічого проти створення таких представництв, якщо в назві є слово «Тайбей». Але дуже нервово реагує, якщо з’являється у назві слово «Тайвань». Але це питання скоріше символічне, політичне», – каже Олександр Мережко.

За його словами, такий крок дозволить не допустити «помилки» Вільнюса, який відкрив представництво саме з назвою «Тайвань». При цьому важливо зауважити, що в ЄС вже існують 18 представництв острова з тою чи іншою назвою. У Єврокомісії це не вважають порушенням політики «Єдиного Китаю», і про це вкотре заявили минулого року, коли КНР ввів санкції проти Литви.

Однак, кейс Вільнюса доводить, що Китай посуває власні червоні лінії, зазначив голова делегації Європарламенту зі зв’язків із Китаєм Рейнхард Бутікофер у своєму виступі на «Форумі 2000» у Празі 2 вересня. Він нагадує, що влада Литви завчасно попередила про плани відкрити офіс Тайваню, а також про те, що подібні представництва вже існували у 18 країнах ЄС. За словами Бутікофера, офіційний Пекін відповів, що раніше там із цим «мирилися, проте надалі такого не дозволятимуть».

«Тож насправді це означає, що вони намагаються посувати червоні лінії і перешкоджати нам розробляти власні політики. А це просто є імперіалістичною поведінкою», – каже у розмові з Радіо Свобода Бутікофер.

Тому спрогнозувати, якою може бути реакція КНР на відкриття представництва острова у Києві, важко. Щодо ж групи підтримки у парламенті, то Пекін вже неофіційно виступив проти і намагається не допустити її створення, каже Олександр Мережко.

«Посол КНР всіляко намагається завадити оголошенню МФО у Раді, хоча групи дружби з Тайванем існують у багатьох парламентах Європи і світу. Нашому представнику в Пекіні було вручено «пам’ятну записку», спрямовану, фактично, проти створення МФО».

Радіо Свобода звернулося до посольства КНР в Україні з проханням прокоментувати звинувачення у тиску на українських парламентарів, однак на момент виходу цього матеріалу відповіді ми не отримали.

Чим ризикує Україна?

Створення парламентської групи дружби із Тайванем у Верховній Раді загрожує економічними санкціями з боку КНР. Але материковий Китай не стане військово допомагати Росії, вважає Антон Ганоцький.

Він наводить приклад Литви. Тоді КНР відкликала посла у Вільнюсі і запровадила заборону на деякі позиції імпорту з Китаю і литовського експорту до КНР. З Україною реакція навряд чи буде грізнішою.

«Що Китай взагалі може зробити, якщо буде створено це міжфракційне об’єднання? Насамперед цей торгово-економічний тиск і не більше… Це найулюбленіший інструмент КНР у зовнішньо політичній доктрині з тими країнами, з якими вони мають якісь розбіжності», – пояснює Ганоцький у коментарі Радіо Свобода.

Економічні санкції Китаю для української економіки будуть відчутними. Минулого року експорт з України до Китаю склав вісім мільярдів доларів, що є рекордним показником за всю історію двосторонніх відносин і є найбільшим показником серед усіх інших торговельних партнерів України минулого року. З імпортом – ситуація ідентична, його обсяг сягає майже 11 мільярдів.

Для китайської економіки зниження товарообігу з Києвом не таке критичне, однак, минулого року саме Україна стала найбільшим торговельним партнером Китаю з продажу кукурудзи та олії. І саме тому багато хто очікував активнішої участі КНР у розблокуванні портів Чорного моря задля поновлення експорту українських зернових, який припинився через бойові дії. Навпаки, КНР навіть звинувачувала США та їхніх партнерів у провокуванні продовольчої й енергетичної криз через санкції, які Захід ввів проти Росії.

Пасивність КНР і небажання натиснути на Кремль у питанні експорту зерна стало ще однією краплею у чаші невдоволення тих, хто критикує Китай за невиконання зобов’язань «стратегічного партнера» України.

Після створення парламентської групи дружби його засновники лобіюватимуть відкриття представництва Тайваню у Києві і навпаки – українського офісу на острові. Попри економічні проблеми, які можуть виникнути через це, нових загроз безпеці з боку Китаю Олександр Мережко не бачить.

«Що стримує Китай? Це загроза американських санкцій, і, до речі, ми не можемо на це вплинути. Тобто це Сполучені Штати, наш головний стратегічний партнер, стримують Китай від того, щоб він надавав, наприклад, військову допомогу Росії».

Щодо ж можливих санкцій, то тут Київ може розраховувати на підтримку з ЄС та США, вважає Антон Ганоцький. На його думку, насамперед варто очікувати допомоги від Вашингтону, адже для американців «допомога країні, яка буде під економічним тиском Китаю, це доказ того, що вони є глобальним гравцем. Буде допомога і від Брюсселя теж, її варто очікувати», каже Ганоцький.

У коментарі Радіо Свобода Рейнхард Бутікофер підтверджує, що Київ може розраховувати на підтримку Брюсселя: «Це суверенне право кожної держави формувати власні міжнародні відносини. І ми щойно продемонстрували, як Європейський союз, у конфлікті через тиск Китаю на Литву, що ми дотримуємось цього принципу. Тож ми точно також підтримаємо Україну в подібній ситуації».

Щоправда, Бутікофер не уточнив, якою саме може бути ця підтримка, і чи йдеться саме про фінансову допомогу.

На що сподіваються на Банковій?

Самого лише бажання окремих парламентарів недостатньо, щоб відкрити у Києві представництво Тайваню. І хоча члени новоутвореної групи дружби з островом переконують, що своїми діями не порушують політику «Єдиного Китаю», в КНР можуть так не вважати. А псувати і без того натягнуті відносини з Пекіном точно не планують на Банковій.

Там навпаки розраховують на конструктивну роль КНР у російсько-українській війні. Про це свідчать заяви президента Володимира Зеленського в інтерв’ю китайській South China Morning Post: «Це дуже потужна держава. Це потужна економіка… Тому Китай може політично, економічно впливати на Росію. Крім того, Китай є постійним членом Ради безпеки ООН».

Але поки ні політично, ні економічно на Росію не тисне. Радше – навпаки. Окрім того, що Пекін не приєднався до західних санкцій, зокрема щодо ембарго на купівлю російської нафти, у КНР почали купляти ще більше енергоносіїв російського походження. Згідно із останніми даними, Китай імпортував майже вдвічі більше російських нафтових і газових продуктів, ніж торік. Лише у липні за російську енергетику КНР заплатила 7,2 мільярда доларів.

Голосуючи на Радбезі ООН, КНР як постійний представник органу формально нейтральний: представник Китаю завжди утримується від голосування, якщо резолюція стосується Росії. Хоча раніше традиційно голосував в унісон із Москвою.

Але це лише формальний бік, каже Олександр Мережко, на думку якого політично Китай насправді підтримує у війні саме Росію.

Китайська пропаганда повторює саме російські наративи, висвітлюючи війну в Україні, а політичне керівництво КНР саму війну називає «українською кризою», не згадуючи про вторгнення саме російської армії на територію України.

На додачу до цього, китайська влада неодноразово закликала США припинити поставки зброї Україні, щоб «припинити підкидати хмизу у вогнище конфлікту в Україні». А лідер КНР Сі Цзіньпінь жодного разу не спілкувався із Зеленським від початку повномасштабного вторгнення, хоча Київ звертався з таким проханням кілька разів. Цього року Сі Цзіньпінь не привітав Україну з Днем Незалежності, уперше порушивши цю традицію.