«Створити проблеми для України». Як Кремль намагається дестабілізувати Молдову через Придністровʼя

Що відбувається у Молдові й зокрема у Придністров’ї? Чи існує загроза для Молдови та для України від російських військ, що розташовані у Придністров’ї? І яких подій варто очікувати найближчим часом у цьому регіоні? Про це проєкт Радіо Свобода «Новини Приазовʼя» поговорив з експертом Національного інституту стратегічних досліджень, військовослужбовцем ЗСУ Артемом Филипенком.

• 23 лютого Міністерство оборони Росії стверджувало, що Україна нібито найближчим часом планує «збройну провокацію» й «вторгнення» в молдовський «сепаратистький» регіон Придністров’я, а як привід до нього «планується інсценування нібито наступу російських військ з території Придністров’я. Доказів російське міністерство не навело.
• Керівництво як Молдови, так і України заперечили ці звинувачення. Президентка Молдови Майя Санду неодноразово звинувачувала саме Росію в спробі дестабілізувати Молдову і закликала до виведення російських військ з регіону. У лютому вона також заявила, що отримала документи від українських спецслужб, які описують організовану Москвою змову з допомогою іноземних диверсантів, нібито спрямовану на повалення керівництва країни, запобігання вступу в ЄС і використання у війні проти України.
• 27 лютого у Придністров’ї оголошують про проведення з 1 березня зборів запасників для миротворчих сил.
• 28 лютого речник Державної прикордонної служби України Андрій Демченко повідомив, що на кордоні з Молдовою Сили оборони України посилили заходи безпеки та будують фортифікаційні споруди.

Значення України у «придністровському конфлікті»

Артем Филипенко нагадав, що початок березня – це 31 річниця початку війни на Дністрі – те, що згодом набуло назву «придністровський конфлікт».

– Хоча, знову ж таки, «придністровський конфлікт» – це досить широке поняття й не обмежене другим березня. Цього дня почалася операція з наведення конституційного порядку у лівобережних районах Республіки Молдова у 1992 році. Згадати про цю дату є сенс. По-перше, свого часу «придністровську модель» пробували нав’язати (Україні), як спробу вирішити ситуацію з ОРДЛО (окремі райони Донецької і Луганської областей, що були окуповані з 2014 року російськими силами – ред.). В чому це полягало? Це фактично перетворення цих анклавів у сторону переговорів, виведення Росії з конфлікту і набуття нею статусу посередника.

– Фактично це те саме, що відбулося в Молдові, де Росія ініціювала конфлікт, підтримувала конфлікт – безпосередньо її війська брали участь у конфлікті, в тому числі підтримуючі проксі-війська так звані, Придністров’я. Врешті решт за Московським меморандумом 1997 року Росія вийшла, так би мовити, за межі конфлікту і стала посередником і гарантом переговорного процесу. До речі, так само як і Україна.

Филипенко зазначив, що після 24 лютого 2022 року, коли Росія почала широкомасштабне вторгнення в Україну, все це помножилося на нуль.

– Відповідно сьогодні існують нові реалії. І в цьому контексті вже зрозуміло, що майбутнє «придністровського конфлікту», придністровського врегулювання, цілковито залежить від результатів російсько-української війни. І, відповідно, перемога України поставить, так би мовити, крапку.

Статус Придністровʼя і контроль

За словами експерта, специфіка Молдови полягає в тому, що офіційно Придністровський регіон не визнається окупованою територією. В жодних документах Молдови немає визнання Придністров’я окупованою територією на відміну від України, де одразу було зазначено, що ОРДЛО та Крим є окупованими територіями.

– Натомість є документи Європейського суду з прав людини, які визнають, що Придністров’я знаходилося під контролем Російської Федерації, тобто де факто визнають цю територію окупованою. Але знову ж таки – це правові питання, які, виходячи з нинішніх реалій, набувають зовсім іншого кольору. Тому що Росія вийшла з Конвенції по захисту прав людини й відповідно відмовляється визнавати рішення Європейського суду з прав людини. Тому тут досить таки специфічний статус.

– Чому? Якщо говорити про правовий статус, то він зафіксований у законі 2005 року Про окремий правовий статус лівобережних районів Республіки Молдова. Але там цей статус не прописаний конкретно. Там просто зазначається, що ці території можуть мати права на місцеве самоврядування, на окрему символіку і таке інше. Але всі ці конкретні права мають бути вирішені спеціальними законами. Спеціальні закони не прийняті, тому статус Придністров’я знаходиться у такому підваженому стані.

Филипенко назвав два ключових чинники, що контролюють регіон Придністров’я.

– З одного боку це безумовно Росія. Бо без підтримки Росії – економічної, військової, політичної й дипломатичної – Придністров’я не могло б існувати взагалі. Основним джерелом фінансування Придністров’я залишається, крім безпосередньої підтримки, російський газ і газові гроші. Це відома схема. Придністров’я відбирає російський газ, продає його місцевим споживачам, гроші «Газпрому» не повертає. Борг складає вже понад 7 мільярдів доларів. І це і є вартість підтримки Придністров’я (з боку Росії).

– Але не можна не згадати й місцевих гравців – це холдинг «Шериф». Як би це дивно не здавалося, але всередині Придністровського регіону теж відбувалися свої певні політичні процеси, політична боротьба. Результатом її стало те, що переміг сильніший. А сильнішим виявився холдинг «Шериф». Так званий президент «ПМР» Вадим Красносельський є ставлеником холдингу «Шериф».

– Всі так звані депутати так званого парламенту «ПМР» пов’язані з холдингом «Шериф». Ну і фактично Придністров’я перетворюється на бізнес-проєкт холдингу «Шериф». І це, як не дивно, відіграє певну стабілізуючу роль. Це парадокс. Але з точки зору тих, хто утримує цей холдинг, вони зацікавлені у збереженні статусу кво, який допомагає їм робити бізнес на використанні різного роду сірих схем. Тому вони не дуже поспішають відгукуватися якимось чином на якісь російські авантюри. Зрозуміло, що коли Росія захоче, то вона не буде з ними рахуватися. Але при всьому тому цей чинник також відіграє певну роль у тих розкладах, які сьогодні існують на цій території.

Загрози для України та Молдови

За словами Филипенка в Придністровʼї окрім російських військових зараз озброєнні формування, які є більш численними – так звана «армія ПМР». Ми спитали експерта, чи існує зараз реальна військова загроза з боку Придністров’я як для Молдови, так і для України?

– Для України безпосередньої загрози вони не становлять. Тим більше в нинішніх умовах. Ми могли б говорити про загрози, якби їм (російським військовим) вдалося б просунутися на півдні. І така загроза була в лютому 2022 року більш реальною ніж сьогодні.

– Російських військових у Придністров’ї – від 1500 до 1800. Що стосується так званої «армії ПМР», то це від 7 до 10 тисяч. Формально там 4 бригади, танковий батальйон тощо. Але при всьому тому фактично відсутня бойова авіація. На прикладі цього етапу російсько-української війни ми бачили, що протиповітряна оборона відіграє дуже важливу роль. Якщо її немає, то всі інші компоненти стають фактично безсилими проти авіації. У Придністров’ї того немає.

– Те саме стосується і всіх інших елементів. Бригади, які сьогодні рахуються офіційно, вони існували переважно за штатом мирного часу. І для того, аби їх довести до штату воєнного часу, треба призвати людей, годувати людей, навчити, розмістити. Є ціла низка мобілізаційних заходів, які безумовно не пройдуть непоміченими.

Експерт каже, що поки такі заходи у Придністров’ї не були помічені, хоча нещодавно там оголосили про військові збори.

– Але ці збори проводяться регулярно. З 1992 року існують миротворчі сили у зоні безпеки Придністров’я. Ці миротворчі сили складаються з трьох контингентів – російського, молдавського й придністровського. І от придністровський контингент формується переважно шляхом запасників, яких призивають на ці збори. Вони проходять тримісячні збори й потім звільняються. Це не рахуючи офіцерів і контрактників. І це проводиться регулярно для заповнення цього миротворчого контингенту за рахунок запасників.

– Хтось заробляє там гроші, перебуваючи у миротворчих силах, йдеться про звичайних громадян. Єдине що в нинішніх умовах, коли були оголошені чергові збори, при чому на тлі всіх подій і всіх заяв, то виникла безумовно певна підозра – причому не тільки в Україні, але й у Молдові – що це може бути прихованою мобілізацією.

На думку Филипенка, молдовська сторона зараз дуже уважно стежить за ситуацією. І у випадку якщо відбудеться перебільшення лімітів чи якісь непомітні рухи, Молдова сповістить про це й Україну також.

«Росія буде намагатися змістити прозахідний уряд»

Експерт не виключає загрозу дестабілізації ситуації в Молдові від проросійських політичних сил. Проте, каже він, треба звертати увагу і на політичні традиції Молдови й на певні традиції молдовського менталітету.

– Тому, що у політичній традиції Молдови немає революційних компонентів. Хоча у 90-ті роки (XX століття) у них було. Але що можна сказати про поточну ситуацію? Десь починаючи з осені минулого року, проводяться антиурядові акції протесту, спрямовані на усунення від влади прозахідного уряду і президентки Молдови Майі Санду. Проводить ці акції партія «Шор». Її очолює Ілан Шор. Чисельність цих протестувальників не настільки значна, принаймні на зараз, щоб провести якісь заходи з захоплення влади, адміністративних будівель і таке інше. Хоча знову ж таки викликає певні питання те, що було здійснено перекриття доріг. У Молдові діє надзвичайний стан і перекриття доріг не вкладається в це поняття.

– Безумовно, Росія буде намагатися зняти і змістити прозахідний уряд. Але треба зрозуміти – Молдова парламентська республіка. Більшість у парламенті сьогодні у пропрезидентської партії ПАС – Дія і Солідарність. І ця більшість, швидше за все, вона залишиться стабільною. Безумовно, є такі негативні моменти як падіння рейтингу пропрезидентської партії. Є безумовно моменти підготовки до президентських виборів. В цьому ж контексті слід розглядати всі ці акції протесту і кожен там заробляє свої певні бали.

На думку Филипенка, якщо весною нічого радикального у Молдові не відбудеться, «наступний пік активності», який реально може бути небезпечним, буде восени цього року, перед виборами. Експерт також назвав цілі, які керівництво Росії переслідує в цьому регіоні.

– Розрахунок дуже простий – отримати контроль над країною (Молдовою). Відповідним чином в тилу України створити певні проблеми. Якщо в Молдові зміниться уряд з прозахідного на проросійський, це певним чином погіршить позиції України. Це питання логістики, транспортування певних вантажів. Це питання голосування Молдови в різних міжнародних організаціях. Ну і взагалі мати нелояльну до себе державу в тилу, це не дуже такий позитивний момент. Тому Росія буде намагатися за допомогою різного роду гібридних дій (вплинути на ситуацію в Молдові).

– Чи буде державний переворот, чи ні? Як відомо, Україна передала плани (плани Росії щодо перевороту у Молдові – ред.). Швидше за все такі плани існують. Можливо, два роки тому я б ще ставив питання – наскільки такі плани реалістичні? Сьогодні я не ставлю це під сумнів. Тим більше, що ми знаємо, що свого часу Росія намагалася здійснити переворот у Чорногорії, а це набагато далі від Росії. Чому вона не може це зробити у Молдові? Тобто виключати цього ми не можемо, але швидше за все це буде пов’язано з тим, наскільки активними будуть проросійські партії, скільки людей вони зможуть мобілізувати на акції протесту і наскільки агресивними будуть ці акції протесту.

Розхитати Румунію

Міністерство оборони Румунії заявило, що десятки публікацій у соціальних мережах, у яких стверджується, що Бухарест накопичує війська і військову техніку на кордоні з Молдовою, є частиною «кампанії фейкових новин», розпочатої Кремлем після повномасштабного вторгнення в Україну в лютому минулого року. «Нагадуємо всім, що достовірність такої сенсаційної та панічної інформації найкраще перевірити за допомогою офіційних джерел», – заявили у міністерстві 28 лютого.

Ми поцікавилися в експерта інституту стратегічних досліджень чи може ця кампанія з дестабілізації поширюватися і на Румунію?

– Ну, навряд чи (Росії) вдасться щось змінити в Румунії. Тому що на відміну від Молдови у Румунії існує певний консенсус і стосовно Європейського Союзу, і стосовно НАТО. Вони можуть сваритися між собою, конкурувати між собою, можуть критикувати один одного – я про політиків Румунії. Але по відношенню до НАТО та ЄС вони зберігають стійкий консенсус. Так само як і у відношенні до Росії.

– Другий момент – Румунія чітко заявила, що вона буде надавати допомогу Молдові. Звісно, тут виникнуть питання наскільки широкою буде ця допомога? Чи буде ця допомога безпосередньої військовою? Тому що одна справа допомогти Молдові, молдовським силовикам приборкати заворушення, допомогти зброєю. А інша справа – безпосередньо стикнутися з російським військовим контингентом, яке може означати безпосереднє зіткнення Росії та країни НАТО.

Наближення до НАТО

Филипенко зауважив, що після повномасштабного вторгнення Росії в Україну громадська думка в Молдові щодо вступу до НАТО змінилася на користь співробітництва країни з альянсом.

– По-перше, низка країн заявила про готовність допомогти Молдові у розвитку оборонного сектора. Другий момент – були збільшені видатки на оборону. Але тут ми маємо зазначити, що раніше ці видатки складали 0.34 % від ВВП, зараз вони складають 0.55%. Тобто вони не сягають навіть одного відсотка. Вони все одно залишаються низькими, і Молдова ще не дотягує до тих стандартів які потрібні.

– Безумовно, почалася розмова про можливість зміни нейтрального статусу. Всі почали розуміти просту банальну річ, нейтралітет не є гарантією (безпеки). Про це відверто кажуть молдовські політики, що гарантією суверенітету Молдови є не нейтральний статус, а гарантією суверенітету Молдови є Збройні сили України, які сьогодні воюють з Росією.

– Але ми маємо розуміти, що за Конституцією Республіки Молдова зміна нейтрального статусу є дуже складним процесом. За це мають проголосувати більшість від спискового складу громадян. Сформувати це, м’яко кажучи, не дуже реально. Особливо, якщо враховувати, що Молдова має негативну історію референдумів. Вони, як правило, провалювалися. Тим більше, що має бути більшість не від кількості тих, хто прийде на голосування, а від спискового складу. Юридично це нереально. Можна сподіватися хіба що на те, що якимось чином Конституційний суд Молдови, який інколи дає досить специфічні тлумачення основного закону, може допомогти якимось чином обійти.

Експерт також посилається на соціологічні опитування, які показують, що більшість населення Молдови не налаштована на вступ до НАТО.

– Може бути збільшення якихось там 2-3 відсотки. Але це як правило те проєвропейське ядро, яке завжди є в Молдові. Основна маса людей, які зберігають більш нейтральну позицію, вони не є прихильниками НАТО. До речі, якщо ми кажемо про соціологію, і кажемо про Придністров’я, то теж цікава цифра, яка дає більше розуміння політики Молдови. Лише 2.5-3% молдован вважають розв’язання придністровської проблеми одним з пріоритетів країни. Придністров’я – а це питання безпеки й воно стоїть десь там на десятих позиціях.

«Україна не може на 100 % почуватися у безпеці»

На думку експерта, виведення російських військ з Придністровського регіону має бути компонентом якоїсь угоди.

– Бо рано чи пізно будь-яка війна закінчується. І виведення російських військ з Придністровського регіону має бути одним з елементів цих угод. Тому що доки існує цей компонент, Україна не може на 100 % почуватися у безпеці.

– Ми можемо казати, що воно не становить безпосередньої загрози, але ми так чи інакше звертаємо на це увагу. Ми постійно на це реагуємо. Ми постійно змушені відвертати увагу, сили й ресурси на те, щоб протидіяти можливим гібридним діям з боку Росії на цьому напрямку. По-друге, мабуть, Молдова розраховує на те, що після того, як Росія ослабне і зменшиться її вплив на регіон, вона отримає більше можливостей для розв’язання цієї проблеми.

Филипенко наголошує, що до вирішення ситуації з Придністровʼям треба готуватися вже зараз. Потрібно розуміти, що робити з цим регіоном після виведення звідти російських військ, зазначив експерт.

– Ми можемо згадати в цьому контексті позицію Грузії. Вони заявили про бажання розглядати в пакеті питання Абхазії та Південної Осетії. Я в цьому контексті можу сказати лише одне: при всьому тому, що воно буде вирішуватися на полях битви російсько-української війни, при всьому тому готуватися потрібно вже зараз. Тому що ми констатуємо загрози, але Україна, наприклад, не каже, яким може бути бачення розв’язання цієї проблеми. Молдовська сторона поводиться так само – вона не каже про те, як вона бачить розв’язання придністровського питання.

– Добре, завтра – перемога, завтра російські війська виходять з Придністровського регіону. Що вони (Молдова) будуть робити з цим регіоном? Тому що там все одно залишається значна кількість людей, яка виросла в нових реаліях, там існує своя правова система і купа людей, які задіяні у силових відомствах і таке інше. Відбувається мирна реінтеграція? Яким чином? Там є своя валюта, своя національна система. Все це ламається, на все це потрібні кошти. Як Молдова бачить цю реінтеграцію? Я думаю, що керівництво могло б відповісти на це.

Україні також доведеться впливати на те, щоб Придністров’я було реінтегрованим до Молдови, вважає експерт.

• Молдова розташована між членом ЄС і НАТО Румунією та Україною, з якою має спільний кордон протяжністю понад 1200 кілометрів. Росія тримає понад 1000 військових у сепаратистському регіоні Молдови Придністров’ї.
• Нещодавно Росія неправдиво стверджувала, що Україна планує вторгнутися в Придністров’я, викликаючи підозри, що Москва шукає привід для анексії сепаратистського регіону, як це було з українським Кримом у 2014 році.
• Прозахідна президентка Молдови Мая Санду і президент України Володимир Зеленський попередили, що Москва планує дестабілізаційні дії всередині Молдови, щоб виправдати російське вторгнення з Придністров’я, яке може перетворити Молдову на стартовий майданчик для нападів Росії на Україну.