Три варіанти фінансування України. Що пропонує Єврокомісія і які перешкоди?
Президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн 17 листопада виклала три варіанти, які ЄС має у розпорядженні для фінансування України у 2026–2027 роках.
У листі до 27 держав-членів ЄС, з яким ознайомилось Радіо Свобода, серед варіантів: індивідуальні позики від країн-членів ЄС, залучення ЄС коштів на фінансових ринках та вже обговорювану «репараційну позику», у межах якої Брюссель хоче використати 176 млрд євро заморожених російських державних активів для надання позики Україні.
Документ також припускає можливість поєднання трьох варіантів, зазначаючи, що «очевидно, простих рішень немає», оскільки «Європа не може дозволити собі параліч – ні через вагання, ні через пошуки ідеальних чи простих рішень, яких просто не існує».
Лідери ЄС, ймовірно, визначаться з подальшими діями на зустрічі в Брюсселі 18 грудня. У жовтні вони не змогли домовитися щодо репараційної позики, оскільки Бельгія – де зберігається більшість російських суверенних активів – висловила юридичні та політичні застереження.
За оцінками Єврокомісії, нове фінансування має бути доступним уже на початку другого кварталу наступного року. Оскільки Сполучені Штати скорочують військову та фінансову підтримку, ЄС зобов’язався активізуватися та заповнити прогалину.
Фон дер Ляєн зазначає, що «без стабільної та масштабованої підтримки у 2026 році та надалі Україна серйозно ризикує опинитися в економічному глухому куті, що підірве її спроможність захищатися та підтримувати ключові державні функції».
У документі оцінюється, що Україні наступного року знадобиться:
- 71,7 млрд євро,
- з яких 51,6 млрд – це військова допомога,
- а 20,1 млрд – макрофінансова підтримка, зокрема бюджетна допомога.
У 2027 році військова підтримка оцінюється у 31,8 млрд євро, а макрофінансова допомога – у 32,2 млрд євро, за умови завершення війни наступного року.
Перший варіант: добровільні внески країн-членів
Перший варіант передбачає добровільні двосторонні внески країн-членів у вигляді грантів, пропорційні їхньому валового національного доходу (Валовий національний дохід – макроекономічний показник, який відображає сумарну вартість товарів та послуг певної країни за рік), які Єврокомісія потім передаватиме Україні у вигляді безповоротної допомоги.
Документ зауважує, що хоча це не створює нових спільних боргових зобов’язань, як у випадку з репараційною позикою, це вплине на національні бюджети країн-членів – особливо в умовах низького зростання економіки та дедалі більшої втоми населення від підтримки України фінансово з власної кишені.
Сам факт того, що це добровільна схема, також ускладнює швидке залучення всіх необхідних коштів.
Альтернативно документ пропонує використати Європейський стабілізаційний механізм (ЄSM), створений під час боргової кризи єврозони для надання фінансової допомоги країнам-членам єврозони, які переживають труднощі.
Однак це вимагатиме зміни договору про ЄSM, щоб розширити сферу дії на Україну, створити юридичні зобов’язання та відсоткові витрати для країн єврозони, а також знайти знайти спосіб, яким чином країни ЄС, що не входять до єврозони, можуть зробити свій внесок.
Другий варіант: позика ЄС на ринках капіталу
Другий варіант полягає в тому, що ЄС надасть Україні позику, запозичивши кошти на фінансових ринках, використовуючи свій високий кредитний рейтинг «AAA» – це найвища оцінка кредитної надійності, яка дозволяє запозичати гроші на фінансових ринках під найнижчі відсотки..
Це означає, що Брюссель вимагатиме від України повернення позики, але, як і у випадку з «репараційною позикою», лише після того, як Київ отримає від Росії компенсацію за збитки, завдані війною.
Документ зазначає, що така позика вимагатиме від держав-членів ЄС «надання юридично обов’язкових, безумовних, безвідкличних гарантій на вимогу, розподілених між державами-членами відповідно до ВНД, щоб покрити ризик, коли позика має бути повернена інвесторам за відсутності повернення з боку України».
Держави-члени також повинні будуть сплачувати відсотки, а оскільки схема також є добровільною, на країни-учасниці доведеться покласти більше тягаря, якщо одна або кілька країн вирішать відмовитися від неї.
Альтернатива – використовувати спільний бюджет ЄС як гарантію, але чинні правила забороняють це для позик країнам, які не є членами ЄС. А зміна правил вимагає одностайності, якої буде важко досягти, враховуючи небажання як Угорщини, так і Словаччини продовжувати витрачати гроші на Київ.
Третій варіант: репараційна позика під заморожені російські активи
Таким чином, Брюссель залишається з «репараційною позикою», яку більшість держав-членів ЄС вважають найсправедливішим варіантом, оскільки вона не потребує ані запозичень ЄС на ринках, ані внесків із національних бюджетів. Але також містить ризики – на які вказує Бельгія.
Хоча російські активи формально не конфіскують, їх замінять облігації Єврокомісії, забезпечені гарантіями країн-членів ЄС. Це означатиме «обов’язковий індивідуальний борговий контракт із центральними депозитаріями цінних паперів», такими як бельгійський Euroclear, за яким держави-члени ЄС надають Євросоюзу «юридично обов’язкові, безумовні, безвідкличні та гарантії на вимогу, засновані на ВНД».
Бельгія побоюється, щоб їй не довелося повертати гроші самостійно, якщо Росія подасть до суду та виграє справу. Тому Єврокомісія прагне не лише переконатися, що це зобов’язання є повністю юридично обґрунтованим, але й розподілити ризики між усіма країнами ЄС.
Однак це не єдина проблема.
Які ще перепони?
Документ також попереджає, що треті країни можуть переглянути інвестиції у єврозону, якщо вважатимуть її ненадійною.
«Оскільки цей варіант був би фінансово та юридично інноваційним рішенням, не можна виключати потенційні негативні наслідки, зокрема для фінансових ринків», – йдеться у тексті.
«Хоча дизайн цього варіанту забезпечить повне дотримання міжнародного права за будь-яких сценаріїв, існує ризик таких побічних ефектів, якщо репараційний кредит буде помилково сприйнятий іншими як конфіскація»
У той час як не пропонується жодного засобу вирішення цього питання, у документі наголошується, що інші міжнародні партнери – Велика Британія, Японія, США – могли б наслідувати цей приклад, щоб зменшити ризик сприйняття, що російські суверенні активи просто привласнюються.
Додаткове занепокоєння полягає в тому, що санкції, які блокують російські активи, повинні поновлюватися одностайно двічі на рік.
Хоча досі їх вдавалось продовжувати понад три роки, немає гарантій, що ця одностайність збережеться, особливо з огляду на політичні настрої окремих столиць ЄС, які ставлять під сумнів ефективність санкцій, та й Угорщина неодноразово не одразу погоджувалась на продовження санкцій.
Якщо якось санкції не зможуть вчасно продовжити, Росія може повернути свої активи, залишивши країни ЄС оплачувати борг.