«Українці працьовиті та орієнтовані на успіх». Як у Польщі розвивається український бізнес? 

Після повномасштабного вторгнення Росії українці у Польщі створили понад 8 тисяч фірм. Також постало більше 50 тисяч індивідуальних підприємств, створених головно українками. Такі дані наводить Польсько-українська господарча палата – бізнес-організація, яка сприяє розвитку польсько-української співпраці та бере активну участь у засіданнях міжурядової комісії економічного співробітництва двох країн.

За даними бюро економічного розвитку Варшави, лише у столиці понад 300 тисяч українців провадять підприємницьку діяльність як фізичні особи. У місті працює понад 180 тисяч українських комерційних компаній. Про що говорять ці цифри? Які саме бізнеси українці відкривають у Польщі? З якими труднощами доводиться їм боротися і чи відчувають польські бізнеси конкуренцію – проєкт «Ти як?» від Радіо Свобода розпитав в експертів і українських підприємиць.

Перша власна справа

Тетяна Ришкова з Києва, у Варшаві її бізнес – це дарувати радість. Вчителька молодших класів за фахом приїхала до Польщі першого березня 2022 року з двома дітьми. Через рік відкрила власну фірму «Світ вражень». Організовує дитячі свята, тематичні вечірки, шоу-програми, майстер-класи. У її арсеналі: аніматори, різні святкові реквізити, костюми та декорації.

«Труднощів було багато. Починаючи від того, яку податкову систему вибрати, і закінчуючи працівниками. Моя фірма потребує багато працівників, і я перебуваю в постійному пошуку. Чим більше клієнтів, тим більше працівників я потребую», – каже Тетяна.

На постійній основі у неї працює троє осіб, решту наймає за потреби: «В мене підпрацьовують поляки з інших фірм, які є моїми прямими конкурентами. У нас зовсім різні погляди на бізнес і на подачу. Якщо у поляків це більше звичайна анімація, то у мене вона тематична – коли ми працюємо з героями. Коли польські клієнти бачать костюми, вони кажуть: «Вау, це круто, це класно!». Були клієнти, які казали, що вперше бачать такий реквізит у наших аніматорів».

Відкрити бізнес у Польщі Тетяні вдалося, зокрема, завдяки польському ґранту для українських жінок, який вона виграла. Каже, це була фінансова, бухгалтерська, маркетингова і юридична допомоги. І нині, наголошує, 80% її клієнтів це – саме поляки.

«Є така польська платформа – «Oferteo» (платформа бізнес-зв’язків, яка працює за схемою «на вимогу» – замовник формує потребу, а виконавці надають відповідні пропозиції – ред.), і я нині перебуваю в десятці найкращих фірм у Варшаві. Поляки звикли до стабільності, а я принесла щось своє, нове, їм це сподобалося – і завдяки їхнім відгукам я піднялася нагору, третя в пошуку у Варшаві на «Oferteo», – ділиться своїми здобутками Тетяна Ришкова.

Підприємиця зізнається, частину замовлень втрачає через бажання клієнтів мати на пікніку чи вечірці попкорн, цукрову вату і морозиво. Для цього потрібне додаткове обладнання і спеціальні дозволи від санітарно-епідеміологічних служб, каже Тетяна. Наразі вона не готова у це вкладатися.

Швейна майстерня двічі переселенки

У 2014 році вона виїхала з Донецька на Чернігівщину, у місто Мена. Там Олена Тихонова почала налагоджувати нове тихе життя, відкрила свою маленьку швейну майстерню і побут. А вже у 2022-му знову мусила покинути своє облаштоване життя – і з двома дітьми цього разу втікати вже за кордон.

«Коли почалася повномасштабна війна, були зруйновані мости, там, біля Десни, не можна було виїхати, а коли почали вивозити, переправляти через річку, то ми з дітьми виїхали до Варшави. Це було у квітні. Містом їздили росіяни на танках», – розповідає біженка.

У Польщі жінка одразу пішла на роботу, каже, працювала у кравецькій майстерні в індуса: «Зарплата була хороша, але в Україні я звикла працювати на себе, я мала свою фірму, свою майстерню, сама собі господиня».

Чоловік Олени допоміг вивезти з Мени частину обладнання, а далі жінці трапилося оголошення про можливість для українських жінок виграти грант на відкриття власної справи. «Написала проєкт, це був шанс, яким не можна було не скористатися. Було понад 1500 заявок, з яких вибрали 80, серед яких була моя. На розвиток власної справи я отримала чотири тисячі доларів», – розповідає Олена Тихонова.

За ці гроші підприємиця купила промислове обладнання – оверлок, спеціальну прасувальну дошку, термопрес та друкарку для принтів. Чоловік допоміг вивезти з Чернігівщини частину машин. У червні 2023-го почала власну справу. Переважно робить дрібний кравецький ремонт, але планує розвиватися, зокрема робити принти.

«Якби я не мала свого обладнання, то цих чотирьох тисяч доларів було б замало. Для мене це був ризик, я ризикувала всім, що мала практично, останніми грошима, що в мене були, які я привезла з України. Перший місяць я зі своїх грошей оплачувала оренду, було складно. Але якби я не спробувала, я б себе карала, напевно, до кінця життя», – розповідає жінка.

За словами Олени, для неї найважче було знайти недороге і з доброю локацією приміщення, а ще – напрацювати свою клієнтську базу:

«Тут треба більше в рекламу вкладатися. В Україні мені вистачало «сарафанного радіо», а тут треба активно рекламуватися у соцмережах, придумувати якісь спеціальні пропозиції, акції. Мої клієнти – поляки, українці та білоруси, трохи є англомовних людей».

Поки що Олена працює сама, але замовлень більшає, тож розмірковує про помічницю. Біженка каже, її історія про те, що самій з двома неповнолітніми дітьми за кордоном стати на ноги важко, але можливо.

Секрет успіху українського бізнесу у Польщі

Українці працьовиті, орієнтовані на самостійність та успіх – каже у коментарі Радіо Свобода віце-президент Польсько-української господарчої палати Даріуш Шимчиха і наводить цифри:

«Коли порівняємо ситуацію мігрантів з України в Польщі і в Німеччині, то в Польщі 70% працевлаштувалися, дуже часто це самопрацевлаштування. В Німеччині тільки 40%. Це свідчить про те, що українська громада активна, позитивно налаштована».

На думку Шимчихи, успіх ще криється в тому, що українцям доволі легко відкривати власну справу у Польщі, бо країна приязна до громадян України, географічно країни близькі, схожі мови і традиції. Крім того, зауважує, багато українців було на польському ринку праці до повномасштабного вторгнення.

«Польща є приязним місцем, є таким мостом України до ЄС, бо, відкриваючи фірми в Польщі, відкриваються фірми в ЄС, ця фірма вже є європейською, вона може брати участь у європейських тендерах і навіть натівських тендерах. Ми маємо у Польсько-українській господарчій палаті одну таку фірму, яку я не можу назвати, нею керує жінка. Цей холдинг здобув усі сертифікати натівські, щоб брати участь у тендерах. І минулого року виграли один з таких натівських тендерів», – каже віце президент Польсько-української господарчої палати.

Здорове суперництво?

На запитання, чи відчуває польський бізнес конкуренцію з боку українських колег, Даріуш Шимчиха каже: «Завжди знайдеться хтось, хто скаже: «Я програв у тендері, бо українська фірма запропонувала нижчу ціну». Але це дуже суб’єктивна думка, і якщо б поляк програв поляку, то б сказав так само».

За словами експерта, між Польщею і Україною за останні роки виникло два економічні напруження, пов’язані з конкуренцією – блокування кордону перевізниками, а згодом – і фермерами.

«Ті перевізники, які блокували кордон, то була кількапроцентна група транспортних фірм, це були малі підприємці, які мають до 10-20 машин. Це ті, які до війни возили свої товари головно до Росії та Білорусі – і закриття кордонів ударило по них. Але кордони закрила не Україна, це Путін, бо це були наслідки анґажування Білорусі в підтримку агресії і треба було вжити заходів. Ці протести не були репрезентативними для всього середовища перевізників. На жаль, це наклалося на поганий момент, коли в Польщі старий уряд втратив владу, а новий не міг почати роботу через ігри президента, і це тривало», – каже Даріуш Шимчиха.

Друга ситуація була пов’язана зі збіжжям, до того ж, як зазначає фахівець, блокувати кордон фермери почали тоді, коли українське зерно на польський ринок вже не надходило: «Український експорт був зупинений весною минулого року. Були суперечки, скільки того збіжжя було ввезено. Тут бракувало роботи минулого уряду і трохи розгубилася на початку нова влада, забракло чіткого з’ясування ситуації, що те зерно було, але його вже нема, що за ціни збіжжя відповідає не Київ, а біржа в Парижі. І що Україні зовсім не йдеться про польський ринок, бо її ринки – це Південна Африка, Південна Америка і деякі країни Азії».

Шимчиха наголошує, що коли почалися блокади пунктів пропуску, то на складах було 10 мільйонів тонн польського збіжжя, і виникло це, на його думку, через безлад на внутрішньому ринку.

«Проблеми з керуванням торгівлею, проблеми з комунікацією перекинули на українського «олігарха-фермера». Тут я маю претензії до української влади, що не показала реального образу українського фермерства. Ми не є фермерською палатою, але маємо серед своїх членів з українського боку два-три сільськогосподарських виробники, ми знаємо специфіку фермерства. Те, що Бог дав Україні ліпші землі і умови – це не вина України, – пояснює експерт. – Так звані олігархи, то 15% українського ареалу, 85% – це малі і середні виробники. Тут потрібна співпраця, а не гонорова боротьба за своє».

Серед головних труднощів, які Шимчиха спостерігає в українських підприємців – це коротка банкова історія в Польщі. Як свою кредитну історію з України «перенести» до Польщі і підтвердити її – наразі не напрацьовано, каже він.

Українки не хотіли лише прибирати

18 травня 2022 року у Варшаві відкрився консультаційний центр для українців Дія.Бізнес. Відтоді там проконсультували 12 тисяч українських громадян – розповідає Радіо Свобода керівничка консультативного відділу Дія.Бізнес у Варшаві Вікторія Булгакова. (Дія.Бізнес у Варшаві – центр підтримки для підприємців з України, де безкоштовно надають послуги з ведення підприємницької діяльності – ред.)

«99% людей, які до нас звернулися – особи з вищою освітою, а то й не однією. Вони могли претендувати на роботу, нижчу від своїх кваліфікацій, наприклад, прибирання, тож щоб бути економічно незалежними, почали відкривати бізнес. Я хочу подякувати польській владі за те, що вона законодавчо дозволила українцям створювати одноособову діяльність, де можна швидко зареєструвати свій бізнес і в разі чого – його припинити», – каже Булгакова.

Нове законодавство, інша мова і культура – головні перешкоди, з якими доводилося українцям давати собі раду у Польщі, каже керівниця консультативного відділу Дія.Бізнес у Варшаві: «Один бізнес, який дуже добре йде в Україні, не завжди може піти в Польщі. Ми наче дуже схожі, але є особливості, це потрібно знати і враховувати. Українці більше відкриті до нового, а поляки – більше консерватори і не відразу відкриваються до нового».

За спостереженнями фахівців Дія.Бізнес у Польщі, українці зазвичай відкривають власні справи, які не потребують великих вкладень, бо за 10 років війни дехто вже двічі втратив бізнес в Україні. Це, переважно, фірми з надання послуг у сфері краси, розваг, навчання. Також – торгівля, будівництво та ІТ.