Якщо ми не посилимо тиск на Росію, це буде дорожче для нас – міністр закордонних справ Естонії

Як змусити європейські столиці ввести більше санкцій проти РФ? Чому Євросоюз не надсилає обіцяну допомогу Україні? Та що допоможе Україні перемогти у війні з Росією? Про це – в ексклюзивному інтерв’ю міністра закордонних справ Естонії Урмаса Рейнсалу для Радіо Свобода.

– Чи є шанс, що міністри закордонних справ ЄС таки зможуть ухвалити рішення призупинити спрощений візовий режим для росіян?

– Так, це можливо. Чи цього достатньо? Ні.

– Отже, чого тоді буде достатньо? Зробити по-естонськи і взагалі припинити видавати візи росіянам?

– За великим рахунком, українська перемога – це результат, якого буде достатньо. І ми повинні підвищувати ціну за цю війну для Росії.

Ми повинні негайно підвищити санкційний тиск, по-перше, те, що стосується заборони в’їзду громадян Російської Федерації до Європи, повністю його заборонити. І, звісно, ми маємо негайно надати додаткову допомогу Україні, а також більше зброї нашим українським друзям.

– Але ви бачили, що деякі країни, особливо в південній Європі, західній Європі, не особливо прагнуть наслідувати приклад балтійських країн у припиненні видачі віз. Чи бачите ви якийсь компроміс ЄС у цьому питанні?

– А з чим ми йдемо на компроміс? Зі злом чи з війною в Україні? Я думаю, що зараз не час для компромісів, інакше це будуть компроміси з мораллю та нашою свідомістю.

І тому мій заклик виходить з моральної точки зору, з точки зору цілеспрямованості санкцій, а також з точки зору безпеки – ви можете собі уявити, що ми видали приблизно 10 мільйонів дійсних віз для громадян Російської Федерації, коли ми добре бачили, що вони також використовували туристичні візи з фейковими даними, і прибувають до ЄС також у більш мирні часи до Центральної та Східної Європи?

Терористи, такі люди, як російські агенти. І контекст такий, що до осені-зими ми повинні діяти негайно та продемонструвати нашу рішучість нашому противнику, щоб наші сила волі сильніше російська сила волі. А подорожувати для відпочинку не є правом людини.

– Проте багато країн кажуть, що ми не повинні застосовувати колективні покарання, що Європейський Союз – це щось, що базується на ліберальній демократії. Отже, чи буде це справді колективним покаранням російського народу?

– Я думаю, що це не точка тяжіння у цій дискусії. На українській землі відбувається геноцид. І якщо ми говоримо про покарання та втрату людської гідності та людських життів, що відбувається в центрі Європи, то ось це є центральною точкою обговорення.

Щодо ж громадян Росії, ми маємо зробити все, щоб тиснути на російське суспільство, вони також мають прокинутися, це також є їхня моральна відповідальність за те, що їхня пасивність певним чином легітимізує ці звірства, які вчинив режим проти українського народу.

– Ви щиро думаєте, що буде єдина європейська відповідь на це візове питання? Ви ж чітко чуєте з Берліна, з Парижа і так далі, що вони не хочуть наслідувати приклад, який Фінляндія та країни Балтії започаткували?

– Що ж, ми повинні переконати наших друзів, також пояснити, що час ухвалення рішень має вирішальне значення, цей час сплачено кров’ю українських мучеників. Ось у чому справа.

– Можливо, ви бачили, як Міністерство закордонних справ Росії оприлюднило заяву у відповідь на знесення пам’ятників радянської епохи у Латвії, а також в Естонії влітку, назвавши це русофобським актом і сказавши, що це матиме наслідки. Ви боїтеся реакції Росії на знесення пам’ятників, яке ми бачили в країнах Балтії?

– Не боїмося, але ми знаємо про відповідь Росії, ми це передбачали. Отже, відбувається низка провокацій, включаючи кібератаки, загрози дуже низького рівня і щось подібне – гібридна тактика – ми до цього звикли.

Частково це також тому, що ми в певному сенсі мис Західного табору, якщо дивитись на мапу. І, безумовно, наша непохитна рішучість – те, що росіяни використовують, щоб стримати нас, але це контрпродуктивно.

– Чи вважаєте ви, що насправді є можливість або навіть бажання у ЄС запроваджувати ще більше санкцій проти Росії взимку, оскільки ціни на енергоносії зростають?

– Абсолютно. Говорячи про мораль і раціоналізм, я думаю, що з обох сторін нам негайно потрібно посилили санкції, тому що ми не досягли необхідного тиску. Це не просто штрафні санкції через те, що Росія щось зробила, і тому «давайте дисциплінувати Росію». Ні.

Мета санкцій полягає в тому, щоб агресор побачив, що ціна зависока, і він уникав подальшої агресії, а ми зупинили цю війну. Це насправді мета, тому що тільки одна людина може зупинити війну. І це Путін.

– Отже, як ЄС досягти такого тиску? Як досягнути больового порогу для Росії?

– Відвагою! У кожній людині та в кожному суспільстві завжди є відвага боротися проти боягузтва, але мужність має перемогти.

– Але як це втілиться в політику? Як ви думаєте, які види санкцій ви б хотіли, щоб запровадили?

– Що ж, ми повинні обговорювати це між нашими партнерами, між нашими друзями, і я думаю, що центральним є аргумент моралі. І цей аргумент моралі передбачає і аргумент часу. Час має вирішальне значення, тому що, як ви сказали, наближається зима. Треба підняти ціну агресору до осені-зими. Але ми ще недостатньо зробили.

– Але ви думаєте це реально? Ви справді думаєте, що в столицях ЄС є бажання це робити попри зростання витрат, цін на енергоносії, зростання інфляції. Чи бачите ви, що в столицях ЄС є бажання збільшити ціну для Росії?

– Звичайно, це бажання сегментоване. Але ми повинні розуміти, що з раціональної точки зору, щоб швидше закінчити війну, ми повинні діяти більш інтенсивно, ніж до цього. Зараз цей момент. Якщо ми збираємося зберегти поточний тиск, то це буде довше, кривавіше, а також дорожче для нас.

– Як ви думаєте, скільки триватиме війна?

– Це питання до Путіна. Поки у Путіна буде воля, а також фізична сила, щоб тримати контроль.

– Але чи бачите ви кінець? Як ви думаєте, це скоро закінчиться?

– Це залежить від нашої сили волі. І, як я вже сказав, зараз ми не повністю консолідовані, і нам потрібно активізуватися. Українці були надзвичайно сміливими, але вони не можуть перемогти без сильнішої та міцнішої підтримки від нас і в цьому є величезна потреба.

– Якщо говорити про цю підтримку, наприклад, мікрофінансова допомога з боку Європейського Союзу. Наразі із обіцяних 9 мільярдів виплачено лише 1 мільярд виплатили. Хіба це не говорить про повільність ЄС?

– Це проблема. І я говорив про це з партнерами, з міністеркою закордонних справ Німеччини про те, що, з нашої точки зору, момент має вирішальне значення. Ми маємо опрацювати деталі цього траншу допомоги. Але вже понад місяць справа не рухається, і, на мій погляд, це ненормально.