Заборона зерна як тест на солідарність ЄС з Україною

(Рубрика «Точка зору»)

Суботнє рішення Польщі та Угорщини заблокувати всю українську сільськогосподарську продукцію, включно з товарами, що перевозяться транзитом, могло шокувати Брюссель, хоча цього не повинно бути.

Не тільки Варшава та інші східні столиці ЄС протягом останніх шести місяців неодноразово попереджали про наслідки дозволу для українських товарів на безмитний доступ до блоку та вплив, який це має на їхніх власних фермерів, але це також показує неминучі європейські межі солідарності з Україною.

Польща, мабуть, була найпалкішим прихильником Києва в ЄС після російського повномасштабного вторгнення понад рік тому. Вона приймала біженців і допомагала тим українцям, які тікали від війни, виїхати в інші країни Європи та за її межі.

Польща наполягала на тому, щоб Україна стала кандидатом на вступ до ЄС, посилила санкції проти Росії, а також покращила та збільшила поставки зброї українській армії. Хоча між Варшавою та Києвом все ще існують історичні суперечки, це нібито було початком нової сторінки дружби та ще тісніших зв’язків між цією парою сусідів.

Наполягаючи на всіх питаннях, пов’язаних з Україною, у Брюсселі, Польща також була дуже голосною, часто ламаючи спротив інших держав-членів ЄС, вказуючи на зволікання різних країн щодо різної допомоги Києву.

Те, що Угорщина запровадила заборону, нікого не здивувало. Але те, що Польща теж зробила це, є дуже іронічним, якщо не відверто кумедним для багатьох дипломатів ЄС, які звикли до того, як Варшава читала їм лекції про необхідність солідарності з Україною минулого року.

Політична близькість між Польщею та Україною цілком може пережити цю останню суперечку, але це перша ознака тріщини. І їх буде більше – конкретно з двох причин.

Перший обмежений у часі: цієї осені в Польщі відбудуться парламентські вибори. Це буде гостра боротьба, під час якої консервативна партія «Право і справедливість» (PiS) вперше зіткнеться з потужним викликом на парламентських виборах після приходу до влади в 2015 році.

Партія досягла свого політичного успіху в останні роки, перемігши польську ліберальну опозицію в сільській місцевості, часто з щедрими подачками ЄС у формі регіональних і сільськогосподарських фондів.

Іншими словами, дуже бажано, щоб фермери – важливий наріжний камінь будь-якої польської виборчої гонки – були щасливі. Сам факт того, що міністр сільського господарства Польщі Генрик Ковальчик був змушений піти у відставку наприкінці березня на тлі протестів фермерів проти дешевого українського зернового імпорту, свідчить про те, наскільки це питання важливе для польської політики.

Інша причина – це шлях України до членства в ЄС. Як уже згадувалося, Польща була найбільшим уболівальником, коли справа дійшла до надання Києву статусу кандидата в ЄС минулого року, і також наполягатиме на тому, щоб країна якомога швидше розпочала переговори про вступ.

Але офіційні особи ЄС, які тривалий час займалися питаннями розширення ЄС, побоюються, що Варшава буде все менше й менше допомагати, чим щільніше Україна наближатиметься до ЄС у майбутньому. Вони зазначають, що Німеччина укладала жорстку угоду, коли Польща та інші країни Центральної та Східної Європи приєдналися ще в 2004 році, переконавшись, що німецька промисловість отримає максимальні вигоди.

Словенія відкладала вступ Хорватії до ЄС для врегулювання морських кордонів, добре знаючи, що вона має перевагу, доки перебуває в клубі, а Загреб – поза ним.

Чи справді Польща, а також інші відносно бідніші країни-члени Центральної та Східної Європи готові відмовитися від пільг, які вони отримують як члени ЄС, заради України – набагато більшого та біднішого сусіда, який потребує значної фінансової допомоги? Чи будуть вони готові стати платниками до бюджету ЄС після десятиліть прямого зиску від фінансової допомоги з Брюсселю, оскільки великі потоки грошей будуть спрямовані в українські регіони та для українських фермерів?

Цей час ще не настав, але він настане, коли Київ впритул наблизиться до блоку, і цю суперечку цілком можна розглядати як показник майбутніх баталій.

Отже, як це буде вирішено? Торгова політика є компетенцією ЄС, тобто окремі країни-члени не можуть діяти так, як це зробили Польща та Угорщина.

Єврокомісія погрожує «заходами», і, швидше за все, це будуть процедури порушення, тобто вони передадуть справу Будапешту і Варшави до Європейського суду (ЄС).

Суд ЄС може, якщо визнає польско-угорську пару винною, стягнути високі штрафи. Але цей процес займає місяці, а заходи з боку Польщі та Угорщини триватимуть лише до кінця червня, а це означає, що Брюссель може деякий час просто дивитися вбік, а не розпочинати довгу юридичну боротьбу.

Польща та Угорщина також стверджують, що вони мають право піти таким шляхом через положення про безпеку в торговій політиці, тобто імпорт можна заборонити, якщо існує загроза здоров’ю населення. Аргумент полягає в тому, що частину українського зерна, яке має використовуватися на корм тваринам, змішали із зерном, призначеним для людей.

Так це чи ні, ще належить перевірити, але це відкриває шлях для компромісу, згідно з яким загальна заборона буде скасована для всього, крім зерна. Або може бути досягнута ще більша угода, якщо всім товарам буде дозволено транзит, якщо можна буде встановити розширений механізм, щоб переконатися, що вони не залишаються на ринку ЄС.

Тоді існує ймовірність того, що Варшава та інші просто прагнуть вичавити з Брюсселю більше компенсаційних коштів. У березні Єврокомісія запропонувала загалом 56,3 мільйона євро постраждалим фермерам, головним чином у Польщі, Румунії та Болгарії, і вони готують більші пакети.

Але індикатор подальшого розвитку подій може з’явитися вже в середу, коли посли 27 країн-членів ЄС вирішуватимуть, чи продовжувати дію минулорічної схеми, яка призупиняє ще на один рік усі мита та квоти на експорт українських товарів, у тому числі сільськогосподарської продукції.

Вважалося, що це буде проста процедура автоматичного подовження, але це тепер може бути й не так! Що стосується питань торгівлі, то потрібна не одностайність, а голосування кваліфікованою більшістю (QMV), тобто 55% держав-членів (приблизно 15 із 27), що представляють 65% загального населення ЄС, голосують за.

Шведи, які наразі головують у ЄС, впевнені в тому, що буде позитивне голосування, навіть якщо вони прагнуть досягти певного консенсусу щодо такої гарячої теми як імпорт картоплі.

У будь-якому випадку ситуація, ймовірно, стане більш напруженою, оскільки солідарність з Україною має ціну – навіть для найближчих прихильників країни.

Рікард Юзвяк ​– редактор Радіо Вільна Європа / Радіо Свобода з питань Європи

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода