Життя і працевлаштування українських біженців у Чехії у цифрах: результати соціологічного дослідження
Російська агресія проти України уперше відбилася у чеській статистиці – без епітетів, пояснень і описів – лише в цифрах, що розкривають реальну картину життя, праці, побуту українських біженців в Чеській Республіці. Чеські вчені, які збирають та аналізують статистичні дані, крок за кроком досліджують тему біженців від російсько-української війни
Радіо Свобода проаналізувало статистичну інформацію, оприлюднену соціологічною дослідницькою організацією PAQ research. Над дослідженням працював також Інститут соціології Академії наук Чехії за підтримки чеського міністерства праці й Дитячого фонду ООН.
Для цього у Чехії опитали 3789 біженців із України.
Більшість знайшла робуту
Від початку війни з України до Чехії в’їхало понад 500 тисяч біженців, з них третина вже повернулась в Україну.
У відповідності до інформації міністерства внутрішніх справ Чехії нині в країні проживає 325 тисяч біженців з України. З них дві третини вже працевлаштовані, хоча часто їхня робота нижча рівня здобутої вдома кваліфікації, відтак і зарплати нижчі, ніж у місцевих працівників.
До того ж біженцям доводиться нараз покривати і видатки на догляд за дітьми (серед біженців переважають жінки – 65 відсотків).
Чеські ЗМІ на основі статистики стверджують: «сім з десяти біженців живуть в Чехії за межею бідності», водночас більшість із них знайшла в країні роботу.
Нині чи не через всі чеські ЗМІ, також на дошках оголошень скрізь по Празі й інших містах, працедавці шукають медсестер, будівельників, спеціалістів у різних галузях промисловості, освіти, у сфері обслуговування.
Відтак знайти роботу в Чехії не проблема, складніше з зарплатами.
…але отримують менше, ніж чехи
Статистика свідчить, що третина з працевлаштованих українців у Чехії отримує нижчу зарплату, ніж за таку ж працю мають їхні чеські колеги.
Зарплата біженців за годину нерідко не досягає і 150 чеських крон (в перерахунку 6 євро) – «чистої» платні за годину.
Водночас слід взяти до уваги, що 41% працевлаштованих українців-біженців заради працевлаштування змушені виконувати менш кваліфіковану роботу, часто не за своїм фахом.
Лише 30% біженців знайшли в Чехії роботу відповідної кваліфікації, яку мали в Україні. Непоодинокі випадки, коли заради добре оплачуваної роботи вони беруться за важку працю, яка вимагає більших фізичних зусиль в нелегких умовах.
Половина з опитуваних біженців вказала, що працює пізніми вечірніми годинами і протягом вихідних. Загалом, як свідчить статистика, 55% українців працюють нерідко в тяжких нестабільних умовах.
Незважаючи на це, як вказує статистика, лише 11% біженців готові міняти місце проживання в Чехії.
Незнання мови…ось основна перешкода
Найбільшою перешкодою під час пошуку кращого місця праці українські біженці називають незнання мови.
Лише 44% із опитаних біженців із України у звичайній побутовій ситуації може порозумітися із чехами.
Важливо зазначити, що протягом останніх двох місяців зросла з 12 на 18 відсотків кількість оголошень українською мовою про вільні робочі місця.
Як свідчить статистика, проблемою є також не завжди доступна дошкільна опіка над дітьми.
Адже багато з біженців дісталося до Чехії з дітьми дошкільного віку. Станом на серпень 2023 року лише 27% українських батьків-біженців має можливість влаштувати дитину до садочка. Але протягом двох останніх місяців кількість таких біженців подвоїлася.
Чехи розуміють і співчувають…
Та назагал нові «сусіди» викликають у чехів співчуття і бажання допомогти.
Тільки відомий Карлів університет у Празі прийняв до своїх лав понад 300 студентів з України, влаштував їх у гуртожитках, допомагає із вивченням чеської мови.
Понад рік спільного життя збагатив чесько-український діалог, зблизив народи, які знають ціну незалежності і свободи.
Чехи не забувають власної історії, зокрема, 21 серпня 1968 року – день початку окупації Чехословаччини військом так званого Варшавського пакту: армією СРСР і її сателітів.
Спогади про події 55-літньої давнини для чехів досі болючі.
Світ тоді, засуджуючи радянського агресора, відгукнувся хвилею підтримки чехів і словаків.
Вацлав Гавел – політик і гуманіст, перший президент Чеської Республіки, знаючи справжню ціну спротиву окупації, все ж закликав вірити, що «На цій землі все ще можна творити добро».