Блокування кордону: хто закидає антизахідні і антиукраїнські гасла у протести польських фермерів

(Рубрика «Точка зору»)

28 березня у Варшаві має відбутися зустріч урядів Польщі та України.

Головними темами обговорення, як повідомив заступник глави МЗС Польщі Анджей Шейна, буде:

• військова підтримкв і озброєння,
• економічні питання і сільське господарство,
• вступ України до ЄС,
• а також «вирішення історичних розбіжностей між двома країнами».

І тлом для цього обговорення є вже довготривале блокування кордону.

Блокування заради …

Як повідомив адміністратор групи «Granica/Кордон PI-UA» польський бізнесмен Томаш Бартецький, 25 березня 2024 року польські фермери заблокували пункт пропуску Долгобичув/Угринів для руху вантажівок масою понад 3,5 тонн. У бік Польщі буде пропускатися лише одна автівка на добу.

Абсурдність ситуації посилює той факт, що цей пункт відкрили для руху вантажівок 4 грудня 2023 року на виконання однієї з вимог страйкуючих тоді польських перевізників. Тут оформлюють порожні вантажівки, які повертаються з України, без необхідності стояти в Е-черзі.

Проте, враховуючи що до організації минулої блокади перевізників, як і провокації з розсипання українського збіжжя причетний лідер люблінського осередку проросійської за своєю політикою партії «Конфедерація Свободи та Незалежності» Рафал Меклер, ці дії можуть виявитися невипадковими.

Цього ж дня через прийдешні Великодні свята фермери призупинили акцію протесту на кордоні з Росією у Гжехотках, яка стартувала 20 березня та заповідалася щонайменше на місяць. Щоправда, і на українському кордоні може бути зроблена перерва в блокуванні з 29 березня до 2 квітня.

Натомість після свят протести аграріїв по усій території Польщі можуть відновитися і навіть радикалізуватися.

«Ми запросимо депутатів до співпраці, до розмови і призначимо дату.

Якщо депутати цього не зроблять, ми будемо займати офіси депутатів, сенаторів Сейму і депутатів Європарламенту, які не погодяться на зустріч з нами», – заявляє Станіслав Барна з «Солідарності індивідуальних фермерів».

Що зроблено для припинення блокади і якою може бути ціна

Насправді ж уряд Дональда Туска демонструє активну діяльність із припинення блокади.

Хоча ціною, схоже, стане накладення додаткових обмежень не лише на торгівлю з Україною, а й навіть на транзит територією Польщі українських продуктів, на які в односторонньому порядку накладено ембарго.

Зокрема, про це говорив 22 березня сам Туск під час пресконференції з нагоди 100 днів роботи свого уряду:

«Із українцями ми протягом двох тижнів дійдемо до зустрічі урядів, до згоди якщо йдеться про прийняття принципу ліцензування, згоди уряду впускати будь-що з території України. Якщо буде потреба, ми також зупинимо транзит на деякий час, і я хотів би, щоб це було в згоді з українською владою»

Перед цим на переговорах з фермерами 19-20 березня міністерству сільського господарства Республіки Польща нібито вдалося досягти попередньої домовленості з фермерами.

Проте, як наголошують профспілкові та фермерські організації, це лише попередній, перший крок до досягнення остаточної домовленості з урядом.

Заступник міністра Міхал Колодзейчак оцінив переговори як «дуже важкі для обох сторін», хоча й додав, що вдалося узгодити комплекс взаємних зобов’язань.

У польській пресі озвучено пункти, відповідно до яких міністерство сільського господасртва Польщі зобов’язалося:

• зберегти ембарго на сільськогосподарську продукцію з України, яке минулий уряд Матеуша Моравецького запровадив у вересні 2023 року;
• звернутися до Ради міністрів щодо призупинення з 1 квітня транзиту продуктів з України на які накладене ембарго;
• розширити ембарго, ввівши заборону на транзит цукру;
• обмежити імпорт ширшого асортименту сільськогосподарської продукції, в тому числі фруктів із України;
• запровадити дотації на закупівлю зернових;
• зберегти сільськогосподарський податок на рівні не вище 2023 року;
• здійснити спільні з фермерами дії щодо зміни принципів, на яких базується стратегія «Зеленого курсу» ЄС.

У агроміністерстві Польщі також заявили, що заборона на транзит через Польщу триватиме до досягнення домовленості з Україною про забезпечення безпеки польського ринку.

Натомість на аграрному форумі міністр сільського господарства Чеслав Сєкерський під час дебатів із фермерами заявив, що переговори з Києвом «надзвичайно складні», оскільки Україна «здійснює чудове лобіювання у Брюсселі». У перемовинах з міністерством взяли участь представники різних сільськогосподарських груп і організацій, зокрема: асоціації «Обмануте село», Незалежної профспілки фермерів, партії AgroUnia, Національної спілки фермерів, а також інших сільськогосподарських організацій.

Однак навіть ці пропозиції одразу були піддані великим сумнівам. Зокрема, депутат Сейму від опозиційної партії «Право і справедливість» Марек Суський заявив, що заступник міністра Колодзейчак «та його асистенти самі з собою від імені фермерів підписали цю фікцію» (малося на увазі, що серед переговірників були представники очолюваної Колодзейчаком партії «АгроУнія»).

Як змінюються протести фермерів

Польські медіа також зазначають, що частина фермерських страйків та демонстрацій організовані «знизу вгору», тому навіть при досягненні певних домовленостей частина фермерів можуть залишитися на протестах, а інші змінити форму.

І тут вбачається ще одна проблема. Схоже, що в будь-якому разі, незалежно від домовленостей з урядом і результатів переговорів з Україною, частина учасників протестів залишить незадоволеною, а отже не факт, що кордон буде розблокований.

Тим більше, що новими лідерами думок фермерів поступово стають невідомі до цього часу з точки зору політичного впливу на ситуацію особи.

Так, нещодавно було оголошено про створення Руху молодих фермерів (RMF), який має стати новим представником протестувальників. Його заснували та очолили популярні так звані «агроінфлюенсери» Міхал Новацький (відомий в мережі як «Rolnik NIEprofessionalny», тобто «Непрофесійний фермер», має 178 тисяч підписників у TikTok) та Каміль Маруновский (відомий як «Rolnik Na Każdę Okazji» – «Фермер на усі випадки», понад 84 тисяч підписників у TikToк).

Останній про себе каже так:

«Я був таким собі фермерським учасником кабаре, смішним хлопцем. А коли почалися протести, разом з іншими людьми з соцмереж, я та інші автоматично стали їхніми речниками».

Учасники RMF знають, як досягти помітної присутності в Інтернеті, мають широке висвітлення в соціальних мережах. Вони постійно підкреслюють, що не пов’язані з жодною політичною партією чи профспілкою і охоче критикують старших від себе активістів протестів: «ми багато працювали над організацією страйків, а вони прийшли на все готове і вийшли перед камерами, щоб говорити від нашого імені».

Міхал Новацький взагалі заявляє, що майбутнє за організаціями на рівні гміни чи району та закликає «знести таких старих дідів», якими є лідери традиційних профорганізацій.

Антизахідні наративи впливають на настрої

Не можуть не турбувати також тези, який з’являються у аргументах користувачів соцмереж проти експорту української агропродукції. Мовляв, західний капітал скупив українську рільну землю, агрохолдинги не зареєстровані і не сплачують податків в Україні і тому від цього нічого не отримують такі самі прості, як польські, українські фермери. Не будемо зараз заглиблюватися у питання проблем АПК, публічного іміджу агрохолдингів, долі наповнення українського бюджету від продажу сільськогосподарської продукції, це тема для окремої фахової дискусії. Проте насторожує саме цей акцент на протиставленні західному бізнесу і капіталу, адже зрештою й сама Польща є частиною Заходу.

Часом можна навіть почути навіть заяви, що можливо ці протести аграріїв по цілій Європі «зруйнують таке хворе утворення, яким є Євросоюз».

А поширювані у соцмережах гасла та меми перед маршем фермерів на Варшаву 27 лютого могли сформувати у незаглибленого в тему спостерігача враження, що польську столицю захопили чужинці і фермери йдуть її визволяти.

Зрозуміло, що разом із вкидами з метою збурення громадської думки щодо експорту з України «отруєного зерна» (що неодноразово спростовували представники польських контролюючих органів), це грає винятково на користь Кремля.

Зростання євроскептичних настроїв засвідчило і нещодавнє дослідження Research Partner ставлення поляків до Європейського Союзу.

Як інформує видання DoRzeczy.pl, дослідження показує, що:

• 61,7% респондентів виступають за те, щоб залишитися в структурах ЄС;
• трохи більше 20,5% респондентів хотіли б вийти з ЄС;
• а 17,5% не мають сформованої думки з цього приводу.
• Порівняно з опитуванням у вересні 2023 року кількість прихильників Polexit зросла приблизно на 10%.
• Найбільше респондентів, що висловилися за вихід з ЄС серед електорату «Конфедерації» (58,8%) і PiS (39,7%).

Як російська пропаганда впливає на аграрні протести

Про згадані загрози пише також видання польське «Krytyka polityczna» у статті «Гордіїв вузол російської дезінформації, або друге дно аграрних протестів».

«Аграрні протести, які почалися в лютому, від початку проходили під гаслом обмеження імпорту зерна та продуктів харчування з України та проти запровадження Європейського зеленого курсу. Ситуацію чудово відчули групи, які підтримують Росію, що чітко видно в мінливому наративі протестувальників. Вона стає все більш загальною, популістською, антиєвропейською та проросійською.

Останнім часом на садово-городницьких, та сільськогосподарських форумах з’явився шквал мемів та неправдивої інформації. Місяцем раніше там був гігантський десант тролів і фейкових акаунтів. Більшість із цих груп не мають функції модерації вмісту – адже яка дезінформація буде поширюватися в групах про компостування та посів бобів?», – зазначає автор Даніель Петришкевич.

Він також наводить думку аналітика соціальних медіа Анни Межинської, яка під час зустрічі для журналістів, організованої Інститутом громадських справ у Варшаві, звернула увагу на переплетення наративів і персонажів у аграрних протестах, які мають крайньо правий, антисистемний і радикальний характер та походження. Багато з них є відверто проросійськими особами, групами та акаунтами в соціальних мережах.

Цікаво, що до початку повномасштабної війни в Україні, майже всі вони раніше поширювали антивакцинаторські чи антисистемні гасла, як-от «Безпечна Польща» Лєшека Сикульського (проросійський експерт у сфері геополітики, який зустрічався з Дугіним та російським послом Андреєвим, організатор акції «Це не наша війна»), «Фронт» Кшиштофа Толвінського чи «Ватаги громадянського голосу» Анджея Понети. Остання є надзвичайно антисистемною силовою групою, що походить від руху «польських жовтих жилетів», причетного до побиття медичного персоналу, який робив щеплення в місті Гродзиськ-Мазовецький.

Мєржинська також вказує на Пьотра Панасюка, який часто фігурує в контексті протестів, другого лідера «Безпечної Польщі», який відкрито проголошує проросійські та антиукраїнські погляди.

У своєму профілі у соцмережі X він закликає підтримати Білорусь і Путіна, вихваляє успіхи Росії на фронті та називає українців не інакше як «бандерівцями». Панасюк фігурує у багатьох відео аграрних протестів, де підбурює, загострює та радикалізує порядок денний, водночас примітивізуючи його, націлюючи польських фермерів проти України та ЄС.

За спостереженнями дослідниці, учасники проросійської мережі в Польщі часто залишаються прихованими у закритих групах у Facebook чи Telegram, а їх діяльність відповідно до підготовленого в Москві меседжу матеріалізується у вигляді зростання ненависті до українців і Євросоюзу та навіть ширше – до демократичних, гуманістичних та екологічних цінностей.

Анна Межинська застерігає, що можна очікувати подальшої ескалації такого роду дій із наближенням дати виборів до Європарламенту 6-9 червня 2024 року. На польському рівні це може і не вилитися в розподіл місць, але йдеться про коаліцію ультраправих груп на європейській арені, як антиукраїнських, так і проросійських. Таким чином Росія намагається дестабілізувати західні демократії, ізолювати Україну та забезпечити свої інтереси в експорті продовольства, яке досі повним потоком та за демпінговими цінами постачається по всьому світу, в тому числі і до Польщі.

Ризики та загрози

Як бачимо, загроза збереження та навіть загострення протестів є реальною. І ця проблема лежить не лише у суто економічній чи політичній сферах стосунків між Україною та Польщею, але й у сфері пропаганди та рефлексивного впливу, які Росія застосовує проти держав-союзників.

Децентралізація протестів також може становити додаткові ризики. Наразі невідомо, чи може хтось стояти за «агроінфлюенсерами» або впливати на них ззовні, це потрібно досліджувати. Але вже те, що на сцені з’являються подібні раніше маловідомі особи, які можуть радикалізувати протести та загострити в такий спосіб відносини між державами, сильно насторожує.

Наразі ж як засвідчують соцопитування, поляки продовжують масово підтримувати протести фермерів:

• 51,6% респондентів в опитуванні IBRiS, проведеному для «Rzeczpospolita», на запитання про рівень підтримки демонстрацій відповіли, що рішуче їх підтримують,
• ще 21,2% заявляє, що радше підтримує,
• лише кожен десятий респондент висловлює різкий спротив.

Щоправда підтримка цих протестів не пов’язана безпосередньо з симпатіями до фермерів, каже президент IBRiS Марчін Дума.

«Підтримка акції – замінна форма прояву критичного ставлення до політики «Європейського зеленого курсу» та безпечний спосіб проявити антиукраїнські почуття», – зазначає Дума.

«Поляки побоюються, що в результаті зеленої трансформації вони можуть втратити цивілізаційні блага та визначники прогресу, яких вони нещодавно досягли. Вони бояться, що їм доведеться відмовитися від автомобіля з двигуном внутрішнього згорання і вони не зможуть дозволити собі електричний, а це означатиме, що їм доведеться повернутися до громадського транспорту. У Варшаві це не проблема, але давайте спробуємо користуватися таким транспортом у провінції, де проживає 60% громадян країни. У провінційній Польщі без машини – як без рук. Також складається враження, що витрати на кліматичну трансформацію поклали на плечі простих громадян, а прибутки від цього процесу отримують великі корпорації»

«Критикувати Україну, коли вона докладає стільки сил у війні проти спільного ворога, недоречно. Проте ми також бачимо цю країну як конкурента – незалежно від того, чи вона конкурує з нами зараз. Ми сприймаємо її керівників як невдячних і таких що недооцінюють масштаби наданої їм допомоги.

Ми реалізуємо цю критику, підтримуючи протести, які опосередковано спрямовані проти України. Це безпечний шлях в обхід політичної коректності. При цьому сільське господарство може розраховувати на більшу підтримку ще з однієї причини: у неспокійні часи важливість продовольчої безпеки зростає, і ми сприймаємо долю фермерів в категоріях власної безпеки», – вважає Марчін Дума.

• 27 березня посли країн-членів Євросоюзу домовилися про подовження лібералізації торгівлі з Україною на умовах, що квоти й мита запроваджуватимуть з огляду на обсяги імпорту не лише у 2022 й 2023 роках, а і другому півріччі 2021-го. Це компромісна угода із, зокрема, Францією та Польщею, які вимагали включити до розрахунків увесь 2021 рік.
• Укладення угоди підтвердило бельгійське головування в Євросоюзі, відзначивши, що домовленість забезпечує «збалансований підхід між підтримкою України та захистом сільськогосподарських ринків ЄС».

Анатолій Курносов – аналітик Центру політичних студій «Доктрина», експерт Українсько-Польської Медіа Платформи.

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.