Чому Росія підриває зернову угоду, прив’язуючи її до вибухів у Севастополі?
Незважаючи на припинення участі Росії у зерновій угоді, згідно з якою зерно з України Чорним морем йде на експорт, фахівці, з якими спілкувалось Радіо Свобода, не думають, що зерновий коридор перестане існувати. Тут є кілька факторів, але розглянемо мотиви, якими керуються сторони.
29 жовтня в бухті Севастополя водні дрони нібито завдали шкоди деяким кораблям Чорноморського флоту Росії, нібито включно з нинішнім флагманом – фрегатом «Адміралом Макаровим». Москва одразу прив’язала цей інцидент до зернової угоди, кажучи, що кораблі Чорноморського флоту забезпечують функціонування зернового коридору. Однак доказів цьому немає.
Цим коридором, нагадаємо, зерно з України трьома портами (Одеса, Чорноморськ і Південний) вивозиться на експорт, починаючи з 22 липня – дня підписання угоди. Угода має діяти 120 днів і може бути подовжена. Причому Україна та Росія не підписували угоду спільно – окрема угода підписана Україною, ООН та Туреччиною, а окрема – Росією, ООН та Туреччиною.
Одразу після інцидентів в Севастопольській бухті в ранні години 29 жовтня Росія заявила при призупинення своєї участі в угоді. Однак угода діє – без Росії.
Це законна військова ціль – ураження кораблів у Севастополі, і ці кораблі б’ють ракетами по цивільній інфраструктурі України
31 жовтня більше десятка суден, навантажених українським зерном, вийшли з портів і попрямували в бік Стамбула, де будуть здійснені вже звичні перевірки інспекторами ООН та Туреччини – російські інспектори вже не беруть участі в перевірках суден. 1 листопада вийшло принаймні три судна з зерном.
Щоправда Україна, Туреччина й ООН вирішили призупинити дію «зернового коридору» в межах Чорноморської зернової ініціативи на середу, 2 листопада.
«Ну, Росія ж хоче показати, що Україна – країна «терорист». Але російська пропаганда дає збої, і воно не виглядає так, як хоче це подати Росія. Це законна військова ціль – ураження кораблів чи будь-яких засобів противника, і ці кораблі б’ють ракетами по цивільній інфраструктурі України. До того ж, ці кораблі розташовані на окупованій території Кримського півострова», – каже в інтерв’ю Радіо Свобода президент Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» Михайло Гончар.
До речі, українські офіційні представники помітили, що Росія почала вже блокувати зерновий коридор ще раніше, в жовтні – ще до вибухів в Севастополі. Через це біля Босфору навіть утворився затор з десятків суден з українським зерном.
Іншим мотивом, на думку Гончара, яким керується Москва, прив’язуючи угоду до інциденту в Севастопольській бухті, є прагнення дискредитувати Україну в очах глобального «Півдня» – в Африці, в Азії, в Латинській Америці.
Для України це можливість продавати своє зерно і якраз забезпечувати обіговими коштами аграрні підприємства
«Росія хоче вичавити пропагандистський ефект з розрахунку на ту частину світової спільноти, яка віддалена від Європи, від зони бойових дій, яка погано розрізняє, де там Росія, де там Україна, чия правда, хто винен, і яка весь час закликає до переговорів і мирного врегулювання. Тому це гра Росії на глобальному пропагандистському рівні і намагання очорнити Україну», – додає експерт.
До речі, сама зернова угода стала можливою після того, як ЗСУ ударами змусили російські війська залишити острів Зміїний неподалік гирла Дунаю і цим самим «розчислили» північно-західну акваторію Чорного моря.
Також в реакції Росії на зернову угоду співрозмовники Радіо Свобода вбачають і бажання завдати економічних збитків Україні.
По-перше, зернова угода дає Києву десь мільярд доларів щомісяця – це надзвичайно важливо для фінансової підтримки ЗСУ. Але не лише.
«Для України це можливість продавати своє зерно і якраз забезпечувати обіговими коштами аграрні підприємства, де на сьогодні величезні проблеми з ліквідністю», – каже в інтерв’ю Алекс Ліссітса, президент асоціації «Український клуб аграрного бізнесу».
Далі – є ще один мотив. Росія хотіла б наростити власний експорт зерна, але, як каже Радіо Свобода аналітик Центру досліджень сучасної Туреччини Євгенія Габер, це наразі проблематично.
«Немає санкцій проти російського зерна чи краденого українського, яке подається як російське, але є загроза вторинних санкцій проти тих компаній, які будуть забезпечувати логістику, тому багато логістичних, страхових та фрахтових компаній просто не хочуть цим займатись, і Росія має проблеми з експортом свого зерна», – пояснює Габер.
З боку Росії – це суто бізнесовий шантаж. Росії важливо, щоб і її експорт пішов більш широкими кроками
«З боку Росії, я думаю, – це суто бізнесовий шантаж», – резюмує Ліссітса, додаючи, що цього року в Росії – рекордний врожай у понад 100 мільйонів тонн зернових, з яких на експорт можуть піти понад 45 мільйонів тонн. Відтак Москва, ймовірно, шукає шляхи реалізації свого зернового експорту і якихось гарантій з боку інших країн та трейдерів, що вона теж – не лише Україна – хоче експортувати зерно.
«Тому Росії важливо, щоб і її експорт пішов більш широкими кроками», – пояснює Ліссітса.
«Україна входить в топ-десятку світових виробників зернових. Це, до речі, один із мотивів російської агресії – викинути нас із аграрного ринку чи мінімізувати нашу роль на ньому, бо ми – потужні конкуренти. І Росія хоче накласти свою лапу і на наш зерновий експорт, і прибрати конкурента», – каже в інтерв’ю Гончар.
Врожай зерновий в Україні цього року – близько 55 мільйонів тонн зернових, а до російського вторгнення Україна зібрала рекордний врожай минулого року на рівні 86 мільйонів тонн.
Інший мотив, на думку експертів, яким керується Москва, – це відновлення експорту своїх добрив, зокрема аміакопроводом з російського Тольятті до Одеси з подальшим перевантаженням на морські судна.
«Але я так розумію, що Україна поки не погоджується на експорт аміаку через трубопровід через всю Україну суто з міркувань безпеки. Бо аміак – це така досить неприємна штука, і якщо будуть вибухи, а вони в Україні зараз ледь не щодня, то може бути уражена досить велика територія аміаком», – каже в інтерв’ю Алекс Ліссітса.
За час дії зернового коридору було морем експортовано понад дев’ять мільйонів тонн українського зерна. Ще, до речі, близько 14 мільйонів тонн зерна експортували в ЄС або через Європу в інші регіони світу залізничним та автомобільним транспортом в західний бік з початку російської агресії.
З російського боку все поки обмежується риторикою про порушення зернової угоди. Але на якісь екстремальні кроки Кремль не наважується, бо Ердоган – для них авторитет
Співрозмовники Радіо Свобода сходяться на думці, що Росія не вийшла з зернової угоди, а призупинила свою участь в ній через бажання не конфліктувати з Туреччиною та її президентом Реджепом Ердоганом.
«Угода діє, бо не було безпосереднього папірця, підписаного між представниками України та Росії. Вони (Росія) й так це тлумачать як порушення угоди, але в цьому випадку їм потрібно вступати в конфлікт з Туреччиною і, власне, з ООН. Але ООН – то така справа, бо ми ж розуміємо, на що перетворила Росія і Раду безпеки, і саму ООН», – каже в інтерв’ю Михайло Гончар.
За його словами, «Путін не хоче вступати в конфлікт з Ердоганом, бо насправді він боїться Ердогана. Звідси і така компліментарність в бік Ердогана – вона невипадкова. Тому з російського боку все поки обмежується риторикою про порушення зернової угоди. Але на якісь екстремальні кроки Кремль не наважується. Ердоган і Туреччина – для них авторитет».
Євгенія Габер теж не вірить, що можуть бути якісь крайні сценарії протидії функціонуванню зернового коридору після припинення участі Росії в цій схемі.
Туреччина хоче послати мессидж Путіну, що не в його інтересах зараз псувати таку гарну історію успіху турецької дипломатії, якою стала зернова ініціатива
«Я, чесно кажучи, не вірю в крайні сценарії, що Росія буде відкрито обстрілювати кораблі в рамках коридору, за який поручалась чи давала гарантії безпеки Туреччина. Не вірю в сценарій, що Туреччина може якось супроводжувати (судна з зерном) своїми військово-морськими силами. Туреччина не буде наражати на небезпеку свій флот, і загрози зіткнення чи конфлікту з Росією в Туреччині все ще намагаються оминути і побоюються. Але Росія може робити «дрібні капості», щоб зірвати роботу цього коридору», – пояснює Габер.
Іншими словами, Туреччина буде вести активні переговори з Росією, щоб, як каже Габер, «уникнути провокацій і відправити меседж Путіну, що не в його інтересах зараз псувати таку гарну історію успіху турецької дипломатії, якою стала зернова ініціатива».
Як вже було зазначено, в разі зриву чорноморського зернового коридору вже існує альтернативний залізничний та автомобільний маршрут через західний кордони України в Європу.
Окрім того, звільнення Зміїного розблокувало гирло Дунаю. І зерно вже зараз постачається на світові ринки Дунаєм через дельту ріки і Чорне море – причому нижче, південніше небезпечної зони в тій частині Чорного моря.
«РФ повідомила, що припиняє участь у зерновій угоді. Агресор програє на полі бою. І намагається шантажувати світ, створюючи гострий дефіцит продовольства в країнах Азії та Африки, – пише у фейсбуці генеральний директор «Українського Дунайського пароплавства» Дмитро Москаленко. – Ще влітку ми передбачали, що РФ може в будь-який момент спробувати зірвати «Зернову ініціативу». Тому наполегливо і системно розвивали наш проєкт «Дунайський зерновий шлях».