«Дії Путіна будуть залежати від рішучості НАТО»: геополітичні підсумки та прогнози на 2024 рік
Що буде з міжнародною підтримкою України 2024 року? Які події у світі можуть призвести до зменшення військової допомоги Заходу, і як це вплине на наміри Путіна? Чому країни Заходу не надавали Україні зброю в обсягах, потрібних для перемоги й до чого це призвело? Ці та інші актуальні питання проєкт Радіо Свобода «Новини Приазов’я» обговорив з директором Центру спільних дій Олегом Рибачуком.
- У Сполучених Штатах Америки можуть ухвалити пакет допомоги Україні у будь-який день після 9 січня 2024 року, коли Палата представників повернеться до роботи після канікул, повідомив міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба. За його словами, демократи і республіканці у Конгресі перестали вести гострі дискусії щодо допомоги України, і вже існує загальний політичний консенсус. Втім, американських політикам потрібно вирішити питання укріплення кордону.
- Як повідомляє CNN, наразі західні спецслужби розраховують, як довго Україна може протриматися без допомоги Сполучених Штатів і НАТО. Один із американських військових посадовців оцінив цей термін у «місяці», а за найгіршого сценарію розвитку подій на фронті йдеться про «значний відступ або навіть поразку» до кінця літа 2024 року.
- Окрім цього, західні посадовці побоюються, що втрата або подальша затримка допомоги США вплине на підтримку з боку інших союзників. ЄС 1 лютого 2024 року збирається провести спеціальний саміт, на якому планує обговорити питання виділення Україні 50 мільярдів євро додаткової допомоги на чотирирічний термін.
«Чорна свиня» в Конгресі США
Складнощі, які виникли в України через блокування фінансової та військової підтримки від США можна було передбачити, каже Рибачук. Передусім через початок передвиборчої президентської кампанії.
Зняття з посади спікера – це річ нечувана у США
– Чому це сталося? Ну, по-перше, треба сказати, що про це почали говорити, про можливість такого сценарію, ще на початку року, що треба зрозуміти, що можуть бути політичні ускладнення. Що напевно було «чорним лебедем» чи «чорною свинею» – це те, що трапилося в Конгресі. Зняття з посади спікера – це річ нечувана, по-моєму, за всю американську історію. До цього не був готовий ніхто. Такого прецеденту не було.
Тема міграції до США є ключовим питанням із 1996 року і підходи щодо нього у демократів та республіканців принципово відрізняються. Але саме зараз, коли доля України на кону, частина республіканців відчула, що може просунути своє бачення, пояснив Рибачук.
– Це політична боротьба. Всі посміхаються, говорять про підтримку. Але коли мова йде про політичну боротьбу, і ти бачиш, з одного боку, підтримку виборців, бо тільки 26% виборців, республіканців віддають перевагу допомозі України. Хоча треба сказати, що за останні буквально декілька тижнів підтримка саме такого рішення допомоги Україні виросла в рази у Сполучених Штатах. І це потрібно вітати. Виникла трошки дивна ситуація, коли дуже складне питання міграції зав’язалося на підтримку України, Ізраїлю та Тайваню – зовнішню допомогу. Тобто тут не лише Україна, не лише про неї говоримо.
– Республіканці намагаються відстояти те, про що говорять їхні виборці. Хоча при цьому республіканці кожен раз підкреслюють, що вони собі не уявляють можливість дати Путіну завоювати Україну. Просто треба вирішити питання кордону.
Сполучені Штати надають Україні черговий пакет військової допомоги, повідомляє державний секретар Ентоні Блінкен 27 грудня.
До пакету увійдуть: боєприпаси та інші компоненти для систем протиповітряної оборони, додаткові боєприпаси для ракетно-артилерійських систем високої мобільності, артилерійські боєприпаси калібру 155 і 105 міліметрів, протитанкові боєприпаси, понад 15 мільйонів патронів.
Ця цифра є невеликою порівняно з 61 мільярдом доларів надзвичайного фінансування з національної безпеки США, про які Байден просить Конгрес для допомоги Україні в її боротьбі проти російської агресії. Щодо цього законопроєкту законодавці в обох палатах Конгресу вже кілька тижнів не можуть домовитись.
«Байдену потрібен лідер у ЄС»
На думку політолога, для більш рішучої політики США у питаннях допомоги Україні та протидій Росії, не вистачає сильних лідерів в самому ЄС, на яких би міг орієнтуватися президент Байден.
– Байдену дуже бракує якогось потужного європейського лідера, який би міг бути йому партнером. Бути з ним на рівних. Так, довгий час це робили британці. Але зараз британці роблять не менше, може і більше, але вони все-таки вийшли з Європейського Союзу. Можливо, позитивний рух тут – перемога Дональда Туска в Польщі. Тому що Туска назвали найвпливовішим європейським політиком. Але все одно, при всій повазі, це не зовсім те. Можливо, він стане таким політиком, який зможе вести за собою Європу.
«Ціна нероблення»
Рибачук вважає, що до європейських партнерів занадто довго доходить усвідомлення всієї серйозності ситуації та небезпеки в Україні.
– Є такий термін – «ціна нероблення». Тобто, якою буде ціна, якщо ви зараз щось там протягнете, недоробите? Ну, наприклад, такі речі, які лежать на поверхні: у США 6,5-6600 ATACMS, більшість з них просто лежать на складах, у них як на консервах термін придатності пройшов. Тобто, деякі аналітики говорять, що, слухайте, ці боєприпаси списуються. Якщо боєприпас списаний, то не треба ніякого Конгресу, щоб його передати.
Вони досі не визначилися з цією термінологією – «доки вони з нами»
– Тобто питання навіть не в Конгресі. Питання в тому, що певні люди, і, можливо, сам Байден, от вони досі не визначилися з цією термінологією – «доки вони з нами». Це так символічно, що Байден раніше говорив, що будемо з вами стільки скільки потрібно, а потім вже в останній візит Зеленського сказав, що стільки-скільки зможемо. Зможемо – це теж зміна риторики.
«Західна підтримка не зникне».
В Європі значно більше відчувають подих імперії зла, яку зараз уособлює РФ, вважає політолог. Він вказує на те, що в НАТО почали прямо говорити, що Альянс готується до прямих сутичок з РФ.
– Чого дуже боїться Путін, і він про це говорив, що він з НАТО не збирається воювати. Тобто складний процес, складні вибори – наступний рік виборів в Європейському парламенті. Там на кризі міграції, яка є серйозною проблемою не тільки в Сполучених Штатах, а й у Європі, до влади приходять ультраправі, які часто стають чомусь союзниками РФ, лобіюють російську політику і рішення на користь Росії. І на цьому фоні, звичайно, у нас будуть ризики. Але в чому я абсолютно впевнений, що західна підтримка не зникне за жодних обставин. Вона може змінитися, але не зникне.
– Путін весь час підіймав ставки і лякав, і погрожував всілякими речами. Якщо Байден на таке поведеться, як лідер світової демократії, ну то все, немає у нас лідера світової демократії.
«Правильна комунікація»
Щоб підтримка США не зупинялась до перемоги України, важливо мати правильне пояснення їхньому населенню, чому це стосується їх також та в інтересах американців, каже політолог.
90% того, що пішло на допомогу України, насправді залишається в США
– Якщо зараз зробити так, що Путіну вдасться завоювати Україну, то далі з росіянами будуть воювати ваші солдати, бо Путін піде далі, він піде до країн НАТО. І про це почала говорити Хіларі Клінтон і сам Байден, що якщо ми зараз цю тварюку не зупинено, то це буде вже наша війна. Зараз ми просто даємо, і при чому, даємо малюсеньку частину, просто мізерну частину свого оборонного бюджету. 90% того, що пішло на допомогу України, насправді залишається в Сполучених Штатах. Вони про це почали комунікувати тільки останнім часом. Десь місяць. Може це одна з причин, чому зараз зросла підтримка американців. Байден сказав на своїй інавгурації, що зараз це буде епоха боротьби демократії і автократії. І, звичайно, не можна дати автократії шанс перемогти, бо автократія гуртується.
«Пакет допомоги прийде у січні»
Рибачук впевнений, що західна підтримка України на всіх рівнях поновиться з січня, коли Україна отримає рішення Європейської комісії про пакет фінансової допомоги у 50 мільярдів. І цьому не завадять намагання деяких лідерів європейських країн, зокрема премʼєр-міністра Угорщини Віктора Орбана, блокувати цей процес.
Очікувати, що буде так, як було минулі два роки, нам не доводиться
– Фінансовий пакет точно буде у січні. І з такою ж впевненістю я можу прогнозувати рішення Конгресу про надавання пакета Україні. Тільки треба розуміти, коли в Америці затвердять нам цей 61 мільярд, далі у нас вже не буде можливості проводити щось додаткове через Конгрес. Очікувати, що буде так, як було минулі два роки, нам не доводиться. Треба цей пакет ефективно використати, нам зараз потрібна технологічна зброя.
Про план «Б»
Попри впевненість в тому, що західна підтримка України залишатиметься, важливими є також її обсяги. Тому українській владі та її партнерам важливо мати план «Б», зазначив Рибачук.
– Зараз найбільший реальний план «Б» – це суттєве збільшення виробництва зброї в Україні. Власної зброї. І що мене дуже надихає, ми почали співпрацювати, бо цього не було багато років, із західними компаніями – виробниками цієї зброї, з країнами НАТО. Ми починаємо спільно виробляти зброю натівського стандарту. Це дуже перспективна тема. І я думаю, що це той план «Б», по якому потрібно рухатися – максимально збільшувати виробництво.
«Захід тремтить, Україна – ні»
Теперішня війна в Україні – найбільша війна у Європі. Тому усвідомлення політиками загроз зросло на порядок, зазначив співрозмовник. Отже, дивлячись в майбутній рік, треба розуміти, що подальші дії Кремля будуть залежати від реакцій НАТО на ті чи інші дії РФ в тому числі.
– Поведінка Путіна буде дуже залежати від рішучості й готовності НАТО. Тому що падають ракети десь на територію Румунії, а НАТО висловлює «стурбованість». Впало щось на території Польщі, ще раз «стурбованість». Якісь відбулися ризиковані маневри в Чорному морі, коли близько пролітають російські винищувачі біля літаків НАТО, знову….
– Ми маємо два роки війни з надзвичайно агресивним небезпечним супротивником, якого відверто боїться весь Захід. Таких людей багато і у Білому Домі, і в Конгресі, і у НАТО. Бо це було очевидно, що як ці західні ковбої тремтять. Вони час від часу показують оцю глибоку стурбованість, яку дуже добре відчуває Путін. Не тремтять наші Збройні сили, і не тремтить фактично Україна.
При цьому, наголошує експерт, Україна отримала тільки третину зброї, яка була потрібна для перемоги.
«Зупинити Імперію зла»
Рибачук впевнений, що в майбутньому республіканці в США не будуть блокувати допомогу Україні, адже вони таким чином перекриють кисень американському військово-промисловому комплексу, який буде в тому числі в Україні. Крім того, ця війна дозволила як США, так і її союзникам оновити свої арсенали, а це є в переліку позитивного, що отримали країни від російської агресії проти України, вважає політолог.
Я собі не уявляю, як можна політично, з такими ставками, не досягнути перемоги
– Віддали нам радянську зброю, а отримують нову американську. Крім того, ця війна показала, що насправді російський ведмідь дутий, він насправді не може шантажувати світ. І це те, про що мріяв колись Дональд Рейган (40-й Президент США від Республіканської партії– ред.), про що мріяв Джон Маккейн (американський державний діяч, політик, республіканець, сенатор від штату Аризона – ред.), про що мріяла Мадлен Олбрайт (американська дипломатка, Постійна представниця США при ООН – ред.) та Маргарет Тетчер (британська політична діячка, 71-й прем’єр-міністр Великої Британії – ред.). Є імперія зла, її треба зупинити. І зараз така можливість є. Тому я собі не уявляю, як можна політично, з такими ставками, не досягнути перемоги.
Експерт впевнений, що в Україні ніколи не буде ситуації, коли її залишать сам на сам з агресором. Він також нагадав про розвал Радянського Союзу, коли США фактично змусили Україну відмовитися від понад тисячі ракет та бомбардувальників в обмін на гарантії безпеки.
– Ми віддали приблизно 1200 ракет і сотні бомбардувальників, і ці бомбардувальники, і ці ракети зараз нас нищать. Тому це ще окреме питання до американських політиків. Це їхня відповідальність, бо ми їм повірили. Це питання, між іншим, зараз стало для американців гостро. Чи можна довіряти американцям як союзникам? І це для них критично болюче питання.
«Денацифікувати» Росію
Рибачук пояснює, чому у США бояться перемоги України, тим, що там досі не знають, що робити аби зупинити Росію від подальшої агресії.
Потрібно розглядати можливості, як денацифікувати Росію, як забрати у Росії ядерну зброю, як зробити так, щоб Росія більше нікому не погрожувала
– Вони навіть не хочуть обговорити сценарій, що буде, коли Україна виходить на свої кордони. Бо коли ми вийдемо на наші кордони, що Росії завадить обстрілювати нас з сусідніх областей і так само знищувати. Хіба це буде перемогою? Очевидно, що потрібно розглядати можливості, як денацифікувати Росію, як забрати у Росії ядерну зброю, як зробити так, щоб Росія більше нікому не погрожувала. І тут у нас ступор. Просто я думаю, що десь можливо в якихось кабінетах це обговорюється. Але ми не бачимо публічні дискусії.
Він наголошує на тому, що треба зробити неможливим ядерну загрозу від РФ і працювати над тим, щоб Росія ніколи не мала можливості відродитися до того стану в якому вона є.
Як повалити режим Путіна?
Також, на думку Рибачука, має бути зміна режиму Путіна в РФ та притягнення його до кримінальної відповідальності. А побачити Путіна на лаві підсудних у Гааге можливо тільки за умови поразки армії РФ на полі бою, вважає політолог.
– Сценарію, що прийдуть демократи й видадуть як в Югославії військових злочинців, це фантазія. Такого не буде в Росії. Таке може бути тільки в результаті нищівної військової поразки Росії, чого знову бояться і у Франції, і у Німеччини, і американці бояться.
– От тут, в цьому корінь проблеми. Незнання, небажання, неусвідомлення того, щоб без того, щоб Росія була знищена як імперія, щоб в неї не було таких можливостей і думки навіть не було про можливість атакувати. Це ж стосується не тільки України, а й інших сусідів. Тому має бути досягнута військова переконлива перемога.
«Задача 2024 року – знищення Кримського мосту»
Програмою мінімум для наступного року є деокупація Криму, каже Рибачук. Він вважає це доволі реальним та принциповим кроком. Але для цього потрібно більше західної зброї, зокрема далекобійні ракети ATACMS.
– Реальний крок, після якого Крим почне висихати, це зруйнування Кримського мосту. Ми вже продемонстрували, що навіть з тим обмеженим ресурсом, ми можемо суттєво нищити, але й нам потрібно достатня кількість ракет. І, між іншим, через це нам Білий Дім ці ракети не дає. Тому що, якщо уявити, що декілька десятків ракет ударять по мосту, мосту не буде. І це залишається головною програмою на наступний рік, як і ті ж F-16, з яких можуть ракети діставати той же Кримський міст. Нам потрібно перерізати логістику.
- Президент України Володимир Зеленський заявив, що будь-яка мирна угода про припинення війни, яка вимагатиме від України відмови від будь-якої території, буде «абсолютним божевіллям». Зеленський додав, що президент Росії Володимир Путін не здобув жодної перемоги у війні проти України і що українські сили «звільнили 50 відсотків території, яку Росія захопила після вторгнення».
- У листопаді на позачерговому онлайн-саміті G20 Путін заявив, що «Росія ніколи не відмовлялася» від мирних переговорів з Україною. Путін назвав війну проти України трагедією, і сказав, що «треба думати, як припинити кровопролиття».
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п’яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
ООН від початку повномасштабного вторгнення РФ підтвердила загибель в Україні 9 701 цивільного, йдеться у звіті за 25 вересня 2023 року. Реальна кількість жертв, вказують аналітики, є набагато більшою.
Усього із 24 лютого 2022 року по 24 вересня 2023 року ООН зафіксувала в Україні щонайменше 10 тисяч випадків загибелі цивільних людей, понад 560 з яких становили діти, а також більше ніж 18 500 випадків поранення цивільних, повідомила 21 листопада Моніторингова місія ООН з прав людини в Україні.