До 35% НПЗ Росії виведено з ладу ударами ЗСУ вже два місяці. Хто допомагає Кремлю

Владі Росії досі не вдається подолати бензинову кризу, причина якої – удари ЗСУ по російських нафтопереробних заводах (НПЗ). Дефіцит і черги на автозаправних станціях постійно виникають то в одному, то в іншому, то в третьому регіоні. Про це інформує телевізійна та онлайн-мережа «Настоящее время», створена Радіо Свобода для російськомовної аудиторії.

Цього тижня криза дісталася Нижньогородської області Росії. Місцева влада навіть заявила, що може запровадити заборону на вивезення бензину за межі області, а пресслужба уряду випустила спеціальне звернення із закликом до нижньогородців пересісти на громадський транспорт. Водіям, зі свого боку, запропонували заправлятися за системою «парне – непарне» (в один день – автомобілі з парними номерами, в інший – із непарними).

У соціальних мережах водії з Нижнього Новгорода та сусідніх міст опублікували багато відео багатокілометрових черг за бензином. На деяких заправках бензин продавали по 140–150 рублів за літр, тобто в півтора раза дорожче за середню ціну, але навіть на цих АЗС стояли черги.

Як Кремль намагається заповнити дефіцит пального в Росії після ударів України по російських НПЗ? І з чим пов’язана криза саме в Нижньому Новгороді? «Настоящее время» поговорило про це з нафтогазовим аналітиком Борисом Аронштейном.

За його словами, від 30% до 35% усіх потужностей нафтопереробки в Росії вже виведено з ладу, але Росії частково вдалося «приглушити» бензинову кризу завдяки імпорту з Індії та Білорусі. Водночас білоруська продукція вже забезпечує 6% російського ринку пального.

– У Нижньому Новгороді – багатокілометрові черги за бензином. Це одне з найбільших міст Росії та регіон, розташований неподалік Москви. Чому це відбувається?

– Було уражено найбільший нафтопереробний завод «Лукойлу»: цей НПЗ виробляє 12 млн тонн нафтопродуктів на рік. Завод повністю зупинений.

І оскільки в Росії ще з радянських часів склалася система логістики, яка передбачає транспортування нафтопродуктів виключно навколо великих і середніх НПЗ і не передбачає перевезення та транспортування нафтопродуктів на великі відстані, то, безумовно, виведення з ладу великого НПЗ призводить до нестачі нафтопродуктів як у цьому регіоні, так і в сусідніх із ним.

– Але до Москви бензин при цьому постачають?

– До виборів (у вересні) робили все можливе, щоб у Москві не було черг на автозаправних станціях і щоб картинка була більш-менш привабливою. Після виборів у Москві знову з’явилися локальні черги. Низку автозаправних станцій, насамперед незалежних, закрили.

Росія, по суті, зараз перейшла від стадії локального, частково керованого дефіциту нафтопродуктів, до стійкої кризи на ринку пального.

– Тобто йдеться про те, що локальні кризи виникають у різних регіонах після ударів по НПЗ то тут, то там?

– Так, удари завдають то тут, то там. І кумулятивний ефект стає особливо помітним, якщо уражають установки вторинної переробки. Адже їхнє обладнання та каталізатори – імпортного виробництва, і для їхньої заміни потрібно завозити їх до Росії «по-сірому», за сірими схемами, так званим «паралельним імпортом» (контрабандою в обхід санкцій – ред.).

Це досить дорого, довго й не завжди можливо, оскільки, наприклад, китайське обладнання не завжди сумісне із західним, яким оснащена більша частина великих НПЗ у Росії.

– Скільки часу за цих умов займає ремонт потужностей, уражених НПЗ? Наскільки я розумію, російським фахівцям усе-таки вдається відновлювати роботу окремих НПЗ. Ми можемо судити про це хоча б тому, що ЗСУ б’ють по кожному заводу по кілька разів, наприклад, по заводу в Капотні, який до цього вже був уражений.

– На заводі в Капотні було уражено установки первинної переробки. Їх відносно швидко відремонтували, оскільки в установках первинної переробки використовують переважно російське обладнання.

А ось в Орську, коли було уражено НПЗ, стався один із рідкісних випадків: губернатор визнав, що усунення завданих збитків, найімовірніше, триватиме до пів року, тобто ремонт завершиться не раніше початку 2027 року.

Зрозуміло, що українські БпЛА б’ють по тих самих цілях, щоб максимально посилити кумулятивний ефект. Зараз, за різними даними, від 30% до 35% загального обсягу нафтопереробки в Росії виведено з ладу. І приблизно на цьому рівні цей показник тримається вже два місяці.

Тобто якщо обладнання російське, НПЗ, звісно, ремонтують. Але тоді одразу виводять з ладу або ті самі НПЗ, або сусідні. Таким чином, загальний обсяг нафтопереробних потужностей, виведених з ладу, в Росії практично постійно тримається на рівні 30–35%.

– Влада Нижньогородської області заявляє, що хоче розглянути питання про заборону вивезення пального з регіону. Чи можуть вони це зробити? І чи має це сенс, чи взагалі є що вивозити з Нижньогородської області? Чи це просто популістська заява?

– Розглянути це питання вони можуть, але заборонити вивезення нафтопродуктів з області, по суті, не можуть – це не їхній рівень повноважень. Розподіляти потоки нафтопродуктів між областями вони також не уповноважені – це прерогатива уряду. Але вони, звісно, можуть запроваджувати локальні заборони й обмеження на продаж бензину або дизельного пального в одні руки.

– Чи є зараз на російському ринку бензин з інших країн?

– Так, звісно. У серпні Індія поставила до Росії 174 тисяч тонн пального, причому 94% цього обсягу становив бензин. Це 70% усього імпорту в серпні.

У вересні першість перейшла до Білорусі: вона поставила 205 тисяч тонн бензину та 246 тисяч тонн дизельного пального. Казахстан загалом поставив 50 тисяч тонн, але він залишається додатковим джерелом постачання, яке може знадобитися для забезпечення пальним областей, що межують із ним.

Отже, наразі є дві країни, які постачають до Росії досить великі партії бензину й дизельного пального, – Індія та Білорусь. Білоруські нафтопродукти зараз становлять 6% загального обсягу ринку пального в Росії.