Кадровий «голод» в Україні: як українки заходять у технічні професії та рятують ринок праці України
Ви можете прослухати цей текст, ми озвучили його за допомогою штучного інтелекту:
Близько 10 000 вакансій на технічні спеціальності розміщено на ресурсі з пошуку роботи Work.ua, тобто це кожна четверта пропозиція. Водночас кількість кандидатів на одну вакансію впала у 2,5 рази з січня 2022 року. Хоча середня зарплата у цьому сегменті праці становить вище середнього по країні – 33 000 гривень.
Попри грошові пропозиції, активних кандидатів-чоловіків на Work.ua стало на 27% менше, ніж наприкінці 2022 року. А жінки майже не обирають технічні спеціальності – лише 3-5% шукають такі вакансії. Щоб вирішити нестачу кадрів, українців активно запрошують до програм перекваліфікації.
Радіо Свобода розбиралося із ситуацією на ринку праці та поспілкувалося із жінками, які змінили фах на професії, які раніше було прийнято вважати «чоловічими».
Юлія – одна з тих жінок, яка наважилася пройти курс з перекваліфікації, і поділилася своєю історією з Радіо Свобода. Жінка раніше працювала за фахом інженеркою-конструкторкою, втім через декрет більше десяти років не виходила на роботу.
«Жінки можуть робити великий внесок у розвиток технічних професій»
Переїхавши рік тому із Сум до Києва з родиною, Юлія зрозуміла: щоб повернутися в професію, їй бракує не освіти, а практичних навичок.
«Я бачила вакансії, але чесно – розуміла, що просто не дотягую. Не вистачає розуміння, як деталь виготовляється, як її обробляють. І це мене гальмувало. Хотілося бути впевненою, що я знаю процес від початку до кінця», – розповідає вона.
Саме тому жінка звернула увагу на програму керування верстатами із системами ЧПК (числовим програмним керуванням).
«В описі програми побачила креслення, 3D-моделювання, роботу зі станками – і зрозуміла: це саме той рівень, який може повернути мене у професію. Це не просто курси оператора, а комплексне навчання», – каже Юлія.
Навчання тривало два місяці. Юлія зізнається, що було непросто поєднувати заняття з життям у новому місті і вихованням двох дітей.
«Темп був дуже високий. Багато практики, багато теорії, і все це – після років паузи в роботі. Але я після кожного дня закріплювала матеріал. Спершу це не було просто, але дуже пізнавально».
У кабінеті, де навчалася Юлія, вона звертає увагу на один із фрезерних станків. У спеціальній камері виготовляють деталі, а поруч стоїть панель, на якій програмують операції. Жінка каже: ці станки допомагають виготовляти деталі зокрема для машинобудування, аграрної сфери, швейного виробництва, навіть в оборонній промисловості.
«Цей станок значно полегшує роботу. Саме цей – високоточний. Він дозволяє отримувати деталі з дуже точними параметрами, а це важливо для подальшої збірки великих механізмів».
Після завершення програми Юлію одразу запросили на співбесіду та взяли на роботу інженеркою-конструкторкою, тепер вона моделює креслення для майбутніх деталей. Вона переконана: участь жінок у технічних професіях – не тренд, а реальна потреба української економіки.
«Керування верстатами із системами ЧПК – важлива галузь. І жінки можуть робити великий внесок у її розвиток. Просто не треба боятися», – підсумовує Юлія.
Як і Юлії, багатьом жінкам нині усе ж доводиться шукати новий фах. На ринку праці зараз відбуваються помітні зміни, і роботодавці дедалі частіше потребують практичних навичок, а не лише формальної освіти.
Підприємства шукають людей, а їх немає
74% компаній визнають гострий кадровий дефіцит, найбільше – у робітничих і технічних професіях, свідчать дані опитування Європейської Бізнес Асоціації.
Цифри контрастують: в Україні офіційно зареєстровано близько 90 тисяч безробітних, тоді як кількість вакансій на порталі Держслужби зайнятості перевищує 230 тисяч – 9% з них стосуються роботи на промисловості (водії, слюсарі, кухарі, механіки, швачки, електрики, зварювальники). Такі цифри на запит Радіо Свобода повідомили в установі.
На кінець листопада 2025 року найбільше вакансій на «Єдиному порталі вакансій»
- в Києві – 72 тисячі, тобто майже третина всіх оголошень
- Львівська область – 24 тисячі,
- Дніпропетровська – 19 тисяч,
- Київська – 16 тисяч
- і Одеська – 13 тисяч.
Якщо порівняти з листопадом 2021 року, то вакансій у столиці помітно поменшало. Така ж ситуація у Дніпропетровській, Харківській, Сумській і Кіровоградській областях. Натомість у Львівській, Вінницькій, Тернопільській і Житомирській областях роботодавці почали шукати значно більше працівників.
За даними служби зайнятості, на кінець листопада 2025 року кількість вакансій для робітників технічних спеціальностей становила 24 тисячі – ця цифра дещо менша, порівняно з довоєнним часом.
Кадрова криза на українському ринку праці має кілька пояснень:
Міграція
Після 2022 року мільйони українців працездатного віку виїхали до ЄС. Значна частина вже інтегрувалася в місцеві ринки праці й поки не планує повертатися. Вплинуло на ситуацію і рішення уряду щодо виїзду за кордон чоловіків віком 18-22 років. За опитуванням ЄБА, 46% роботодавців називають цей відтік критичним, адже ця молодь потенційно могла б поповнити ряди технічних спеціальностей, але масово виїхала або змінила сферу діяльності.
Мобілізація та проблеми бронювання
Бізнес, за опитуванням ЄБА, відзначає труднощі з бронюванням працівників, зокрема у критичних галузях, а також втрату персоналу через мобілізацію.
Високі запити від кандидатів
Роботодавці також звернули увагу на завищені очікування рівня заробітних плат з боку кандидатів та плинність кадрів. Проблемою є також стрімке збільшення попиту на певних вузькоспеціалізованих фахівців і неможливість швидко та якісно підготувати потрібну кількість спеціалістів. При цьому шукачі роботи встановлюють більші вимоги до зарплати, ніж це пропонують роботодавці.
Державний центр зайнятості відповів Радіо Свобода, що середня зарплата за робітничими вакансіями на їхньому порталі становить 27 тисяч гривень. Найвищі виплати мають автомеханіки – 44 тисячі, механіки – 38 тисяч, водії – 35 тисяч, електрики – 33 тисячі.
Затребувані робітничо-технічні професії потребують кадрів «на вчора». Тому роботодавці зацікавлені у щонайбільшій кількості охочих, – каже Сергій Савицький, керівник KSE ProfTech. Це освітня програма, яка є частиною Київської школи економіки (KSE), спрямована на підвищення кваліфікації та перекваліфікацію фахівців в різних галузях. Йдеться зокрема про електриків, слюсарів, верстатників, зварювальників, електроніків – особливо вони потрібні для оборонно-промислового комплексу.
Українці активно перекваліфіковуються на технічні професії: жінки входять у «чоловічі галузі»
Програми перекваліфікації пропонує низка установ, наприклад Державний центр зайнятості, Міністерство освіти та науки України, Метінвест Політехніка, KSE ProfTech. На кадрову кризу по-своєму реагують і великі українські роботодавці та рекрутингові центри.
У Державній службі зайнятості сьогодні працюють 8 центрів професійно-технічної освіти (Дніпропетровський, Полтавський, Харківський, Одеський, Львівський, Рівненський, Сумський та Івано-Франківський). Там навчають і перенавчають фахівців за 101 робітничою професією та пропонують 530 програм підвищення кваліфікації.
Найчастіше студенти обирають такі професії як водій автотранспортних засобів, тракторист, електрик, екстрений медичний технік, оператор котельні, електрогазозварник, водій навантажувача. Серед коротких освітніх програм популярні: керування FPV-дроном та агродроном, навчання з використання штучного інтелекту, школа фермерства та інші.
У березні 2025 року на базі Держслужби зайнятості запрацював окремий проєкт із перекваліфікації жінок на технічні та робітничі професії, де раніше домінували чоловіки. Лише за перший рік участь у ньому взяли 1000 українок. Топ-напрями – трактористка, водійка, електрогазозварниця, операторка деревообробних верстатів. Перевага програми в тому, що жінки можуть вступати навіть без попередньої освіти.
«Фішка нашої програми в тому, що жінка може взагалі не мати профільної освіти. Якщо є запит від роботодавця, ми навчаємо її за кошти Фонду безробіття. Потім вона йде на нову кваліфіковану посаду», – пояснює керівниця Державної служби зайнятості Юлія Жовтяк у коментарі Радіо Свобода.
Вона підтверджує, що жінки найактивніше користуються послугами – понад 60% з усіх учасників програм. Упродовж січня-листопада 2025 року нове робоче місце за сприяння служби зайнятості знайшли 193 тисяч жінок (65% від всіх працевлаштованих), з них, 32 тисяч жінок були працевлаштовані на вакантні місця для кваліфікованих робітників. Найчастіше вони працюють швачками, операторками котельні, пекарками, кондитерками, працівницями сільського господарства тощо.
Водночас стає помітно більше жінок і в раніше так званих «чоловічих» професіях. Зокрема, цього року багато жінок працевлаштувалися як верстатниці деревообробних верстатів, машиністки насосних установок, водійки, машиністки крана, слюсарки, операторки верстатів із програмним керуванням, трактористки, водійки навантажувача та інші фахівчині технічного профілю.
Загалом, від початку повномасштабного вторгнення служба отримала 1,5 мільйони звернень від жінок, які хочуть навчатися, перекваліфіковуватися або отримати державні гранти. За даними керівниці установи Юлії Жовтяк, тенденція лише набирає обертів. Через демографічні зміни та оновлення виробництва все більше жінок обирають професії, які раніше вважалися «чоловічими».
«Якщо є бажання і хист, ми допомагаємо їм отримати нову професію. Після навчання роботодавець переводить їх на іншу посаду – уже з іншими умовами оплати. Так жінки фактично стають професіоналками у своїй сфері», – запевняє Жовтяк.
Уряд також робить ставку на масштабне перенавчання. З 2021 року Міністерство освіти і науки разом із роботодавцями та національним бізнесом розробляє нові професійні стандарти й освітні програми. На запит Радіо Свобода у відомстві пояснили, що ключовим завданням є готувати кадри під реальні потреби компаній та швидко закривати дефіцит спеціалістів.
«Ми розвиваємо мережу кваліфікаційних центрів, щоб і роботодавці могли знаходити працівників з підтвердженими компетенціями, і люди могли офіційно засвідчити свою професійність без зайвої бюрократії», – зазначають у Міносвіти.
Співпраця з бізнесом суттєво розширюється: понад 20 міжнародних компаній та організацій – серед них «Укроборонпром» і «Шнейдер Електрик» – беруть участь в оновленні програм. Одним із найефективніших форматів МОН називає дуальну освіту: коли студенти одночасно вчаться і працюють на підприємствах. Наприклад, студенти Сумського національного аграрного університету проходять практику в агрохолдингах, а майбутні інженери Харківського університету будівництва та архітектури – на підприємствах будівельної галузі.
У 2025 році стартувала й міжнародна програма Skills Alliance, профінансована партнерами на 700 мільйонів євро. За прогнозами, вона дасть змогу перекваліфікувати щонайменше 390 тисяч українців до 2027 року.
Паралельно активно зростає онлайн-навчання, – кажуть у МОН: у 2024 році понад 2000 людей пройшли навчання за програмою «Skills4Recovery», а на платформі «Професійна освіта онлайн» доступно понад 160 курсів від ІТ до аграрного сектору.
Попри стрімкий розвиток програм, кількість закладів профосвіти натомість зменшується: якщо у 2021 році їх було 811, то у 2025 – вже 643. Відповідно скоротився і випуск: зі 107 447 осіб у 2021 році до 99 380 станом на 1 вересня 2025-го.
Як працює програма перенавчання у КШЕ
У Київській школі економіки (КШЕ – ред.) з січня 2025 року працює програма перенавчання KSЕ ProfTech. Це швидка підготовка фахівців за технічними напрямами з підтримкою у працевлаштуванні. На ній пропонують такі курси, як керування верстатами з системами ЧПК (числовим програмним керуванням), курси зварювання, монтаж електроніки, курси з 3D-інжинірингу та друку.
Модель ProfTech фактично інвертує класичну профосвіту. Навчання триває від одного до шести тижнів, а студенти вчаться за програмою винятково під реальні запити компаній.
«Ми не готуємо універсалів на 10 років вперед, – говорить керівник KSE ProfTech Сергій Савицький. – Виявляємо ключові навички, які потрібні вже сьогодні, і фокусуємося на них. Людина використовує 100% того, що вивчила, з першого дня на роботі. Із навичками випускник може працювати у компанії, де решта практичних знань вдосконалює».
Фінансова модель працює так: частину навчання покриває донор, який підтримує програму, іншу – роботодавець платить після працевлаштування кандидата. Тому для людей навчання є безкоштовним.
«Роботодавці отримують одразу два ефекти: кваліфіковані кадри, підготовлені саме під їхні процеси та економію коштів і часу, адже не потрібно утримувати власний навчальний центр і ризикувати тим, що новачок звільниться через місяць. Ми знімаємо цей ризик із бізнесу. KSE бере на себе підготовку людей і відповідальність за якість», – каже керівник проєкту.
Через програми центру пройшли близько 190 студентів. Близько 90% випускників одразу працевлаштувалися у партнерські компанії. При цьому 70% слухачів не мають жодного технічного досвіду – серед них юристи, економісти, маркетологи, психологи.
Роботодавці пропонують таку зарплату: оператори ЧПК – від 40 000 гривень на початку; за 1-2 роки виходять на 90 000 гривень; зварювальники – 35 000 гривень на початку і 95 000 гривень за 1-2 роки; монтажер електроніки – 30 000 гривень на початку і 50 000 за 1-2 роки.
«У нас дуже інтенсивне і практичне навчання. Студенти варять, паяють, працюють на верстатах. Через 10 робочих днів новачок може працювати самостійно», – каже керівник центру.
Одним із найбільш показових ефектів програми стала готовність жінок заходити в технічні та робітничі професії.
«Те, що ще недавно вважалося суто чоловічими професіями, сьогодні стає доступним для жінок. На сьогодні понад 30% наших студентів – жінки. І що цікаво – різниця між спеціальностями майже відсутня. Жінки йдуть і на зварювання, і на ЧПК, і на електроніку», – зазначає Савицький.
За його словами, бізнес дедалі частіше свідомо запрошує жінок.
«Компанії побачили: жінки роблять зварювальні шви якісніше – більш уважно, акуратно. Через це роботодавці почали перебудовувати виробництво: фізично складні етапи – чоловікам, точні зварювальні – жінкам».
Від філологині до операторки верстатів
27-річна Людмила уважно спостерігає за роботою верстата у навчальній майстерні KSE ProfTech. За освітою вона філологиня, шість років працювала технічним редактором. Зізнається: робота подобалася, але в якийсь момент зрозуміла, що хоче більше відчувати користь від своєї діяльності.
Сьогодні ж вона опановує зовсім іншу професію – оператора верстатів з числовим програмним керуванням (ЧПК).
«Ринок праці для редакторів – доволі вузький, з обмеженою кількістю вакансій і часто невисокими зарплатами. Моя робота була рутинною. Хотілося чогось нового, чогось, що приносить реальний практичний результат».
Для Людмили вже третій тиждень навчання – залишилось ще три. Одна з причин, чому Людмила обрала саме цей курс, – гарантія реального попиту на ринку.
«За моє навчання платять роботодавці. Вони звертаються до KSE, щоб тут навчили людей, які потім прийдуть до них працювати. Тобто я навчаюся не «для себе», а під конкретні запити підприємств», – пояснює студентка і додає: «Є багато стереотипів, але це не більше ніж стереотипи. Технічні професії – це для тих, кому вони підходять, а не для чоловіків чи жінок».
Після завершення курсу Людмила планує працювати на підприємстві й поступово зростати професійно.
«Хочу показати свої вміння, набратися практики й підвищувати кваліфікацію. А там – хто знає? Може, колись і керівницею стану, – сміється вона. – Я знаю, що ці фахівці потрібні. І я хочу, щоб моя робота приносила користь – можливо, навіть у виробництві, пов’язаному з обороною. Це мотивує».
Як студентки проявляють себе у технічній професії
Інструктор з виробничого навчання Юрій Шатило визнає: жінки у його групах частіше виконують роботу якісніше.
«Мені здається, що жінки мають більш системний підхід. Вони наполегливіше працюють, більше уваги приділяють теорії, програмуванню, кресленням, вимірюванням. Це часто дається їм навіть легше», – каже він.
Інструктор вважає, що мотивація студенток і студентів однакова: пошук перспективної професії.
«Зараз багато галузей потребують таких спеціалістів. Умови роботи хороші. А жінки справляються не гірше – інколи навіть краще. Чому б ні?»
За словами Юрія, студенти приходять з різних професій, часто не технічних, і вони – особливо мотивовані:
«У нас були вчителька англійської, дата-аналітик, люди з торгівлі, мотористи з кораблів. Дуже різні спеціальності – і вони обирають оператора верстатами ЧПК. Це класно. Вони не прийшли сюди зі школи, тому що батьки сказали. Вони вже усвідомлено вирішили змінити своє життя. У них є досвід, розуміння себе, і з ними дуже цікаво працювати. І я бачу, як у них загоряються очі. Це надихає».
«Я згадала батька і подумала: можливо, в мене теж є хист»
Ольга – економістка за освітою. У Дніпрі вона понад 12 років працювала економісткою. Утім жінка також захотіла змінити професію – знайти роботу мрії та отримувати гідну зарплату. Поштовхом до зміни професії стали дитячі спогади. Її батько – інженер-електронік.
«Він багато розповідав, водив мене на екскурсії, вдома паяв плати. Я за цим спостерігала з п’яти років. Подумала, раптом у мене також хист до цього», – зізнається Ольга.
На той момент вона вже звільнилася з попередньої роботи й перебувала в пошуках. Перед переїздом до Києва на навчання, Ольга заповнила онлайн-анкету від роботодавця. Головна умова – пройти навчання в KSE ProfTech.
«Мені надіслав її сам роботодавець. Я її заповнила, закінчила навчання, пройшла тестування від роботодавця. Тепер очікую на результати».
На її думку, професія підійде тим, хто любить деталізовану ручну працю: «Нема нічого важкого. Це як робити манікюр – теж треба дрібна моторика. Тим, хто любить щось робити руками – шити, вишивати, працювати з бісером – точно сподобається. А от якщо людина не посидюча, то, мабуть, не її».
Ольга впевнена, що обрала для себе напрям монтажера електроніки: «Світ зараз електронний, тож робота буде. Хочу працевлаштуватися і працювати на виробництві електроніки».
Резюмуючи експертів, програми перекваліфікації стали одними з найдинамічніших освітніх ініціатив під час війни. Вони змінюють умови на ринку праці: дають людям швидкий старт у новій професії та забезпечують бізнес критично потрібними фахівцями. Ці програми також показують: стереотипи про «чоловічі» професії руйнуються, а жінки стають новою силою технічних галузей України.