Щоб «вивезти» війну: 8 кроків, які може зробити Україна для переходу на воєнні рейки

«Повністю мілітаризованої економіки» вимагатиме від України тривала війна на виснаження з Росією, сказав президент Володимир Зеленський в інтерв’ю The Economist на початку вересня минулого року. Але переконував, що наразі про це не йдеться. Однак у грудні про можливе переведення української економіки на воєнні рейки у 2025 році заговорив вже Сергій Марченко, міністр фінансів.

На цьому тлі про поглиблення залежності України від постачання західних боєприпасів, недосконалість законодавства щодо ВПК та «неспроможність державних інституцій в Україні покращити стан комплектування Сил оборони без застосування непопулярних заходів» пише 1 лютого у колонці CNN головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний. А ще Україні треба десь шукати 720 мільярдів гривень на мобілізацію пів мільйона військовозобов’язаних.

Що означатиме для української ринкової економіки переведення на воєнні рейки, де на це шукати гроші і як з цим справи у Росії, – Радіо Донбас Реалії (проєкт Радіо Свобода) поцікавилися у економістів та військових експертів.

Щоб відбитися від агресора, потрібні гроші. Багато

«Гроші на зброю!» – «Але ж і дороги потрібні!»

Приблизно по такому замкненому колу йде дискусія поміж українцями про те, як і куди витрачати фінанси у державі, на яку напали. У 2023 році економісти та військові аналітики почали говорити, що Україні потрібна «воєнна економіка».

Часто тригером цього ставали ще й дії Росії: коли країна-агресор показала, як влаштовує дронні заводи у колишніх торгових центрах; виробляє FPV-дрони замість булок на хлібзаводах, а за верстати російської версії «Шахеда» садить студентів, – в Україні вибухнули розмови про те, що гроші витрачають кудись не туди. За цим «кудись не туди» в народі закріпилась умовна назва – «бруківка».

«Війна – це математика, – каже керівник волонтерського проєкту Victory Drones Марія Берлінська, – це завжди про те, що нам потрібно максимально акумулювати технологічний ресурс: чим більше буде дронів – тим більше живих та здорових наших людей».

Берлінська говорить це в контексті виготовлення дронів, на яких спеціалізується; але те саме можна сказати про снарядне, бронетехнічне, РЕБівське виробництво, а також будівництво фортифікацій, які б зупинили російські війська.

Однак військові рейки – це «точно не значить, що нам треба ставити 12-річних дітей на стільчики, щоб вони діставали до станка», – водночас зауважує Євген Дикий, екскомандир роти батальйону «Айдар» і директор Національного антарктичного центру.

Енциклопедія історії України говорить, що «воєнна економіка» – це така форма господарювання, яка «забезпечує воєнні потреби, мобілізацію всіх ресурсів держави під час війни». У «воєнній економіці» зростає мілітарне виробництво, а цивільні виробництво та споживання – скорочуються. Але де в такому разі брати гроші?

Що конкретно можна зробити

Донбас Реалії розпитали про це кількох економістів та військових експертів. Ось кілька їхніх ідей.

1. Підтримати цивільну економіку. Зазвичай, говорячи про перехід на воєнні рейки, згадують приклад Першої або Другої світових воєн, коли індустріальні економіки легко переорієнтовувались на війну (згадаймо радянські заводи «подвійного призначення»).

Але ж часи змінилися, й сьогодні зброя стала високотехнологічною: для неї потрібні висококваліфіковані кадри, дорогі і часто імпортні комплектуючі, а цивільна економіка України на 60% складається зі сфери послуг. Тож ціль – не просто поставити все населення до верстатів, а отримати гроші та кадри для війська.

«Зараз задача держави – забезпечувати стабільне функціонування цивільної економіки, у тому числі за рахунок сектору послуг; заробляти у цьому цивільному секторі податки; вкладати ці кошти в розвиток промисловості та військово-промислового комплексу», – пояснює економіст Олексій Кущ.

Читайте також: «Ми бачили, що його в’яжуть». Як дрон допоміг вирвати бійця з російського полону – відео

Кроком тут може бути запровадження «зон ризикованого ведення бізнесу», що підтримають приватні підприємства – зі спеціальними механізмами оподаткування, програмами державних гарантій інвестицій на випадок влучання ракет, гарантіями замовлень, працевлаштування. Це стосується Харківської, Сумської, Чернігівської, Запорізької, Херсонської, Донецької, Одеської, Миколаївської областей.

2. Спрямувати державне замовлення на дійсно потрібні речі. Захисники будівництва тилових доріг кажуть, що це потрібно для роботи промисловості. Однак, те ж саме замовлення на будматеріали держава може робити не на проспектах Києва чи Львова, а в місцях, де потрібні фортифікаційні споруди, які б зупинили наступ Росії.

Якщо економіка рухається від держзамовлення на дороги, то буде не гірше рухатися і від тендерів на укріпрайони, каже в ефірі УП.Чат журналіст-розслідувач, засновник проекту «Наші гроші» Юрій Ніколов.

«Умовно кажучи, розв’язка на Оболоні за 2 мільярди гривень зараз не потрібна, Оболонь їде. Або дорога на курорт на Закарпатті за пів мільярда. Дніпропетровщина провела тендери на 6 мільярдів на будівництво і ремонт доріг, які не виконують функції оборонно-захисних комплексів. Тоді, може, оголосимо тендери на будівництво укріпрайонів – ліній Буданова, Залужного, Маннергейма, та кого завгодно? – зауважує він. – Економіка ж буде функціонувати!»

Один з великих виробників бетону в Україні вже має досвід постачання матеріалу саме для фортифікацій, тож це цілком можливо, розповідає Євген Дикий.

«Давайте розберемося спочатку з грошима, які зараз використовуються на чортзна-що, – каже Дикий. – Я на Подолі проходжу повз пам’ятник Сковороди і бачу новеньку клумбочку. Ну клумбочка – це ще таке (хоча вона показова, бо у країні їх тисячі). Ми маємо почати вкладати більше своїх грошей у цю війну, при чому, в першу чергу, у виробництво зброї і – в першу чергу – БК, щоб зменшити залежність від того, кого обрали: Трампа чи Байдена, і хто виграв вибори в Нідерландах».

Засновник Києво-Могилянської бізнес-школи Павло Шеремета у коментарі Радіо Донбас Реалії погодився, що збільшення державного замовлення для приватних підприємств є рішенням. Бізнес натомість уже сам шукатиме працівників для виробничих потреб.

3. Централізувати доходи. Це означає тимчасове згортання децентралізації і збір усіх доходів у центральний бюджет.

За такої моделі місцеві видатки, як пропонує економіст Олег Пендзин, має затверджувати Міністерство фінансів. Тоді з’явиться можливість уникнути витрат на тротуарну плитку, фонтани, зависокі премії чиновникам тощо.

Частково в Україні це вже відбулося: доходи громад від «військового» ПДФО (податок із заробітних плат військових і поліцейських) вже спрямували до спеціального фонду держбюджету.

Ці гроші за законом мають витратити так:

• 45% – на дрони;
• 45% – на розгортання виробництва боєприпасів і зброї;
• 10% – військовим частинам пропорційно до сплаченого ПДФО.

Про ефективність цього рішення можна буде говорити за підсумками цього року.

4. Обмежити зростання соцвиплат. У кошторисі-2024 закладене дворазове підняття мінімальної зарплати та індексація пенсій. Все це Україна зробить за рахунок запозичень.

«У нормально працюючій «воєнній економіці» цього немає: запроваджують мораторій на будь-які зміни соціальних стандартів», – зазначає економіст Олег Пендзин.

5. Обмежити чи оподаткувати імпорт. Наприклад, паливно-мастильних матеріалів, побутових хімії та техніки тощо. Адже це гроші, які йдуть з країни.

«Подивіться, вийшов міністр фінансів і каже: у нас від’ємне сальдо торговельного балансу (тобто різниця між імпортом і експортом – ред.) – 34 мільярди доларів. Тобто ми 40 мільярдів доларів від наших партнерів отримали, роздали їх людям у вигляді соціальних виплат, а потім люди купили імпортної техніки (наприклад, айфонів і автомобілів) на 33 мільярди доларів. І ці гроші, які ми отримали від наших партнерів, поїхали назад до наших партнерів», – аргументує пропозицію Пендзин.

Проте, визнає, що ці рішення будуть «фантастично непопулярними».

Інший варіант з цієї ж сфери озвучила керівниця парламентського комітету з питань бюджету Роксолана Підласа: «Ми бачимо за митною статистикою, скільки ноутбуків, телефонів щомісяця ми імпортуємо. Якщо це новий iPhone за 60-70 тисяч гривень, то він може обкладатися податком додатково».

6. Мобілізувати фінанси. Українці мають на руках фінансовий ресурс. На 1 листопада 2023 року фінансові активи готівкової іноземної валюти досягли 116 млрд доларів, натомість основний приріст депозитів забезпечив бізнес, пише ексміністр економіки Богдан Данилишин.

Мобілізувати фінанси людей на потреби війська Павло Шеремета пропонує за рахунок максимального просування військових облігацій (це цінні папери, гроші від яких використовують на соціальні та оборонні потреби держави). Облігації можна придбати, наприклад, у застосунку «Дія».

Також Шеремета пропонує державі працювати з банками, аби (за максимального дотримання прав вкладників) перевести частину депозитів у військові облігації.

Ще гроші в облігації могла би конвертувати, переконаний Павло Шеремета, пенсійна реформа: «Коли громадяни почнуть заощаджувати на свої особисті пенсійні рахунки, а не в спільний котел – почнуть заощаджувати значно більше. А військові облігації можуть бути хорошим інструментом, у що перевести ці заощадження».

Цю рекомендацію, схоже, планують втілити і в уряді: активно просуватимуть військові облігації для залучення приватного капіталу. Проте ці гроші чомусь підуть не на військо, а «для фінансування наших соціальних та гуманітарних видатків», як повідомила Роксолана Підласа, керівниця парламентського комітету з питань бюджету.

Читайте також: Меню буде єдиним, а доставка замовлятиметься окремо: голова «Державного оператору тилу» Арсен Жумаділов про закупілі ЗСУ

7. Збільшення військового податку. У владі нині розглядають його збільшення з 1,5 до 3% для тих громадян, хто отримує зарплати від 20 тисяч гривень.

8. Навчання кадрів для війська. Мобілізувати людей для виконання виробничих завдань за прикладом Другої світової також потрібно, однак їх потрібно перенавчати під потреби ВПК. Приміром, створювати технологічні навчальні центри, де, зокрема, західні компанії могли б передати українцям технічні знання, кажуть економісти, з якими поспілкувались Радіо Донбас Реалії.

А що зробила Росія?

У РФ цьогоріч видатки на війну офіційно зростуть удвічі порівняно з бюджетом 2023 року. Натомість видатки на освіту та медицину, – запланували заморозити.

«Російська Федерація у 2024 році передбачила на воєнні видатки 120 мільярдів доларів (10,8 трлн руб.). Україна передбачила 1,7 трлн грн. (приблизно 40 млрд дол). При тому, що 1,2 трлн грн, – це утримання існуючих сьогодні мобілізованих військових. 200-250 мільярдів гривень лишається на фінансування закупівель нових озброєнь і техніки. Порівняно зі 120 мільярдами доларів російських, – це краплина в морі. Тому для України настільки важлива сьогодні військово-технічна допомога від американців», – пояснює співвідношення бюджетів двох держав Олег Пендзин.

Саме по собі збільшення видатків на війну в Росії, зауважує економіст, не означає, що економіка країни-агресора стала воєнною: «РФ у прямому сенсі свою економіку на воєнні рейки не перевела. Вони просто кратно збільшили видатки державного бюджету на воєнні потреби. Вони, по суті справи, зробили те саме, що робив Радянський Союз останні 20 років свого існування: у період Холодної війни він різко вивів воєнні видатки на рівень порядку 30% бюджету».

Але деякі заходи у сфері військового виробництва в Росії таки здійснили:

1. Провели трудову мобілізацію студентів. Їх, як вже зазначалось, посадили збирати російські версії «Шахедів», а також тимчасово можуть залучати на робочі місця замість мобілізованих на війну робітників. Для прикладу, на Кузбасі за тиждень отримали від підприємств 161 заявку і закрили 134 робочих місця.

2. Держдума надала уряду спеціальні повноваження для проведення воєнних операцій за кордоном. Серед них: розконсервування мобілізаційних потужностей та встановлення на окремих виробництвах понаднормових умов праці: переробок, робіт у нічний час, вихідні та святкові дні. Також приватним компаніям заборонили відмовлятися від укладання державних контрактів на постачання товарів і послуг, якщо вони необхідні для проведення, як вони їх називають, контртерористичних та інших операцій за межами РФ.

3. Створили Координаційну раду допомоги «СВО» при уряді РФ. До структури увійшли члени уряду РФ та представники силових структур (ФСБ, Росгвардії, МВС, МНС тощо). Рада координуватиме взаємодію влад різних рівнів для «вирішення питань, пов’язаних із забезпеченням під час проведення СВО потреб збройних сил РФ, інших військ, військових формувань та органів (у тому числі в частині, що стосується постачання та ремонту озброєнь, військової та спеціальної техніки).

4. Близько 500 підприємств, що виготовляють обмундирування, перейшли на роботу у дві-три зміни; форму шиють регіональні підприємства, серед іншого, на замовлення і оплату місцевих адміністрацій. Якість російського обмундирування, порівняно із 2022 роком, зросла. Як свідчать джерела Донбас Реалії, взимку 2022 року, під час оборони села Кліщіївка під Бахмутом, військові ЗСУ перехоплювали розпорядження командирів військ РФ «полювати» на українські зимові «талани»: через високу якість українського взуття і низьку якість російського. Під кінець 2023-го ситуація змінилася.

«У них нового зразка бронежилети та каски. Це вже не ті сталеві каски радянського зразка СШ-40 (сталева каска зразка 1940 року – ред.), СШ-68 (сталева каска зразка 1968 року – ред.). У них вже кевларові шоломи і «броніки» з іншими плитами. Бачимо взуття, схоже на Lowa. Буває, що пахові ділянки штанів захищені кевларом. Тобто, це вже нормальне постачання», – відзначає при огляді тіл російських військовослужбовців Олексій Юков, керівник пошукового загону Асоціації дослідників військово-історичної спадщини «Плацдарм».

Проте, далеко не всі ці кроки підходять для України. «Концептуально важливо не перетворити Україну на маленьку Росію, – резюмує Павло Шеремета. – Маленька Росія ніколи за визначенням не переможе велику Росію. Нам потрібно залишатися країною демократичною та ринковою максимально. Єдиний шлях нам вистояти і перемогти – це надіятися і максимально розвивати приватну ініціативу, а не централізовувати все підряд».

ОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС РЕАЛІЇ:

Ми працюємо по обидва боки лінії розмежування. Пишіть нам на пошту Donbas_Radio@rferl.org, у фейсбук, телеграм або вайбер за номером +380951519505. Якщо ви пишете з окупованих територій, ваше ім’я не буде розкрите.