Україна матиме камікадзе з можливістю повернення – представник «Укроборонпрому» про новий ударний дрон

В Україні незабаром може бути прийнятий на озброєння новий ударний безпілотник: сьогодні він уже практично готовий та проходить випробування. Про це в інтерв’ю телеканалу «Настоящее время», створеного Радіо Свобода з участю «Голосу Америки», розповів Олег Болдирєв – керівник проєктів українського концерну «Укроборонпром». За його словами, розробка схожа на іранський дрон-камікадзе «Шахід», але має особливість. «Ми, українці, дуже жадібні люди: у нас будуть камікадзе з можливістю повернення», – каже він. Також Болдирєв розповів про ремонт танків та іноземного озброєння і про те, як доводиться «колгоспити», щоб якнайшвидше повернути цю зброю в бій.

– Я процитую: «Дальність 1000 кілометрів. Вага бойової частини 75 кілограмів, завершуємо розробку». Це повідомлення у фейсбуці від концерну «Укроборонпром» від 17 жовтня. Йдеться про новий ударний безпілотник?

– Так.

– Останнім часом ми чуємо, бачимо, читаємо, що глибоко у тилу Росії відбуваються вибухи, зокрема на військових аеродромах. Ці вибухи та розробка безпілотника: вони пов’язані?

– Я не можу відповісти… вибачте (сміється).

– Ви куруєте усю лінію безпілотників в «Укроборонпромі»?

– Не зовсім так, я займаюся прикладною частиною лінії БПЛА в «Укроборонпромі», в керуючій компанії. Тобто займаюсь контактами з військовими, контактами із виробниками.

– Що взагалі можна сказати про новий безпілотник? Що це буде? І коли його можна прийняти на озброєння?

– Він уже є. Я назвав би його «нульовим пацієнтом». Машина літає, машина зараз проходить навчання, тому що ми, говорячи про ударний безпілотник, говоримо про варіант камікадзе. Але ми, українці, дуже жадібні люди. У нас будуть камікадзе із можливістю повернення.

– Це виключно українська розробка чи Україна взяла якийсь стандарт і так само зробила?

– Практично всі БПЛА складаються частково з іноземних комплектуючих. Це – чесна відповідь. Вибачте, але Україна не робить відеокамери потрібного розширення.

Але все зібрати, покласти все у планер, подружити, створити програмне забезпечення, яке обслуговуватиме безпілотник, пов’язати його з наземною станцією і потім поборотися з РЕБ (засобами радіоелектронної боротьби) – це українське.

– Чи зможе новий апарат переламати перебіг війни?

– Мені здається, ви створюєте вундерваффе (суперзброю, часто вигадану або яку неможливо побудувати – ред.). Це неправильний підхід. Будь-яка кількість БПЛА, якщо їх не мільйони, не зможуть переламати перебіг війни. Але вони можуть змінити правила цієї війни.

Масове використання російських «Орланів» вже змінило правила наземного переміщення, маскування, купу всього наших військ. Ми рухаємось у бік війни безпілотних роботизованих систем, і кожен новий військовий конфлікт це підтверджує. Також підтверджує, наприклад, недавнє використання плаваючого безпілотника.

– Це єдиний в Україні безпілотний комплекс, який може бити по тилових об’єктах Російської Федерації?

– Ні. Ми зараз беремо участь у великому та найжорстокішому військовому конфлікті в Європі. Ми перебуваємо в його перших лавах. Ми спостерігаємо за ним із найкозирніших місць. А всі виробники мають рідкісну можливість створити пристрій, дрон і випробувати його тут же, протягом декількох тижнів на фронті. Внести необхідні зміни, відразу випробувати, відразу внести зміни.

– Щодо ударів по далеких цілях Російської Федерації. Чи є в Україні зброя, яка ще може добивати по якихось тилових цілях?

– Звісно.

– ​Оперативно-тактичний ракетний комплекс «Грім»?

– Не коментуватиму. Не буду, не хочу, боюсь коментувати ракетну програму. Але вітчизняний військово-промисловий комплекс, ОПК так званий, мене неймовірно здивував у 2022 році. Ми почали ремонтувати танки вже з другого дня війни, тільки 24 лютого якось розгубилися, зважаючи на все. А з 25 лютого вже пішов ремонт танків.

Моя улюблена історія: ми маємо танк, який уже шість разів заходив на ремонт у Харківській області. Ми вважаємо його «замовленим», можливо, за нього приходять люди потриматися. Це все роблять працівники підприємства «Укроборонпром». Ми це робили весною, влітку, восени, заходимо у зиму.

– Що найбільше потрібно зараз на лінії фронту? Яка зброя?

– В країні, не на лінії фронту. Ми маємо зараз справу з ракетами та «Шахідами», тому лінія фронту ще й над нами проходить.

На моє глибоке переконання, найактуальнішим питанням є засоби ППО та повітряні сили, тобто літаки.​

– Чи може Україна виготовляти ППО для потреб української армії? Чи, може, його вже робить?

– Не відповім. Вибачте.

– Нещодавно була інформація про нові снаряди: 152 та 122 мм. 152 мм – і справді той снаряд, якого не вистачає на фронті?

– Усього не вистачає. Усього радянського набору не вистачає.

– Це звичайний снаряд чи він якийсь там… із головкою самонаведення?

– Це звичайний снаряд, але його ТТХ кращі, ніж у класичного радянського. Як мінімум, кількість уламків від нього більша. Я припускаю, що і траєкторія точніша.

– Зараз усі говорять про перехід на натівський калібр… Що важливіше для української оборонки: 152 мм, радянський калібр, чи 155 мм?

– Звичайно, і те, і те.

– Але чого більше не вистачає?

– Звичайно, 152.

– Іноземне озброєння – його ж треба якось ремонтувати? Воно в Україні ремонтується чи його вивозять за кордон?

– Міністр оборони нещодавно описав модель, за якою можна та потрібно працювати з іноземною технікою. Створено трирівневу модель. Рівень 1: ремонт на місці. Другий рівень: привіт, «Укроборонпром», привіт, заводи. І третій рівень – це вже за кордон.

Я поважаю партнерів. Дати нам зброю – це політичне рішення. Але зрештою все зводиться до якоїсь фірми, яка випускає запасні частини до умовної гаубиці. І там… ну… не завжди є розуміння, як ми сильно запізнюємося. Час. Основний важіль – це час, не гроші.

Запитання як поставлено: чи «колгоспимо» ми? Так, «колгоспимо». Якщо немає якоїсь фінтифлюхи, то ніхто не каже: «Вибачте, ось цього патрубка немає, машина йде на стоянку». Зазвичай це звучить так: «Давайте щось підберемо».

– Чи є військові заводи, які перестали працювати?

– Звичайно.

– Через їхню безпеку чи просто розбили?

– Розграбовано, розбито, і, наприклад, те, що було в окупації, також не працювало. Все, що відвойовується, починається насамперед із оцінки збитків та складання плану запусків.

– Тобто всі заводи, які були в окупації, можуть працювати далі?

– Вони зобов’язані. І функціонуватимуть. Якщо ухвалено рішення, що необхідність є в іншому, значить, його розберуть, умовно кажучи, на обладнання, перевезуть до інших місць, а цей завод займатиметься чимось іншим. Але якщо є необхідність в країні – ну… отже, наші заводи його робитимуть. Ми є державним підприємством. Наше завдання – забезпечення потреб держави.

– В одному зі своїх інтерв’ю, червневому якомусь, ви сказали, що ви поганий пропагандист…

– Так, схоже на те.

– У зв’язку з цим: чи вистачить українському ВПК запасу сил та міцності, терпіння, щоб вистояти у тривалій, можливо, війні?

– Дякую за питання. Чи вистачить у ЗСУ часу, сил, бажання та людей, щоб протистояти? Збройні сили зазвичай кажуть: «До нескінченності». Вистачить, звичайно. Скільки воюватиме армія, стільки працюватиме «Укроборонпром».

Оригінал матеріалу – на сайті телеканалу «Настоящее время», створеного Радіо Свобода з участю «Голосу Америки»